Постанова № 75282249, 10.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13871/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Парінова А.Б. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря - Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Інститут транспорту нафти" до Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мединська Наталія Володимирівна, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Інститут транспорту нафти" (далі по тексту - позивач, ПАТ «ІТН») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №2557/5 від 23.08.2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року вжито заходи забезпечення адміністративного позову та заборонено всім державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ "Інститут транспорту нафти".

До суду першої інстанції надійшло клопотання ОСОБА_7 - представника третьої особи ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 11.04.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання від 16.04.2018 про скасування заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання про скасування заходів забезпечення позову. На думку апелянта, спірна ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що держава не втручається у здійсненні власником права власності, а акціонери, які обрали скаржника на посаду генерального директора, використовуючи корпоративні права, вправі самостійно визначати кадрову політику у складі посадових осіб підприємства. Наголошує, що заходи забезпечення позову, якими заблоковано реєстр юридичних осіб стали інструментом виведення ПАТ «ІТН» з під контролю акціонерів, а реєстр юридичних осіб використано для захоплення підприємства навіть без заволодіння контрольним пакетом його акцій. Крім того, звертає увагу, що внаслідок ухвали про забезпечення позову заблоковано доступ до управління підприємством легітимному керівництву.

Представником Публічного акціонерного товариства "Інститут транспорту нафти" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує на неодноразове оскарження в апеляційному порядку ухвали про забезпечення позову від 11.04.2017, а також ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Крім того, звертає увагу на необґрунтованість апеляційної скарги, яка фактично зводиться до незгоди скаржника із застосуванням судом першої інстанції заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегією суддів встановлено, що відмовляючи у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що незгода заявника з ухвалою про забезпечення позову від 11.04.2017 не є підставою для скасування заходів забезпечення позову вжитих цією ухвалою. При цьому суд зазначив, що вказана ухвала була предметом апеляційного перегляду та залишена без змін. У той же час, у матеріалах справи наявні попередні звернення щодо скасування заходів забезпечення позову, які по суті містять у собі незгоду із застосованими судом заходами. А знову наведені аналогічні обставини не є підставою для скасування заходів забезпечення позову та не підтверджують, що у межах спірних відносин відпали обставини, які стали підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову, з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.117 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення судом першої інстанції ухвали про забезпечення адміністративного позову) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Статтею 157 КАС України (в чинній редакції) визначений порядок скасування заходів забезпечення позову.

Так, відповідно до частини 1-3 вказаної норми, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Отже, з аналізу процесуальних норм, які регулюють Інститут забезпечення адміністративного позову слідує, що скасування заходів забезпечення позову можливе коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів.

Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.

Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, зміст клопотання по суті зводиться до незгоди з ухвалою суду від 11.04.2017, з мотивами її прийняття, що, однак, було предметом дослідження судом апеляційної інстанції на предмет законності зазначеної ухвали. Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року ухвалу суду першої інстанції від 11.04.2017 залишено без змін.

При цьому, доводи апеляційної скарги, які полягають у неврахуванні судом першої інстанції підстав для скасування заходів забезпечення позову наведених у клопотанні, зокрема, посилання на те, що у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову заблоковано реєстр юридичних осіб, що стало інструментом для виведення підприємства з під контролю акціонерів; неможливості акціонерами самостійно визначати кадрову політику у складі посадових осіб підприємства; заблокуванні доступу до управління легітимному керівництву, у т.ч ОСОБА_2, у зв'язку з чим сторонні особи отримують вигоди від господарської діяльності підприємства, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки посилаючись на зазначені обставини, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували такі доводи.

Більш того, зазначені твердження не дають підстав вважати, що відпали обставини, які слугували підставою для забезпечення позову, зокрема, можливість проведення реєстраційних дій та внесення до Єдиного державного реєстру відомостей щодо ПАТ "Інститут транспорту нафти", які у подальшому можуть утруднити виконання судового рішення у разі задоволення адміністративного позову та для відновлення прав, свобод та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип, зокрема, полягає у тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Стосовно доводів апелянта щодо тривалості розгляду справи та втрати, у зв'язку з цим, актуальності забезпечення позову, суд в рамках апеляційного провадження не дає правову оцінку таким доводам апелянта, оскільки це компетенція суду, який розглядає справу по суті.

У свою чергу, суд першої інстанції, при постановленні ухвали про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову правильно застосував норми процесуального права, повно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав скасування заходів забезпечення позову, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: