Постанова № 75281995, 04.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"04" липня 2018 р. справа № 804/8836/17 м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. (суддя Єфанова О.В., м. Дніпро)

у справі № 804/8836/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АТБ-ІНВЕСТ"

до державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" ОСОБА_2, Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу",

третя особа - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс",

про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38745022 від 15.12.2017 р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що спірним рішенням накладено обтяження на нерухоме майно позивача на підставі договору іпотеки, предметом якого є інше майно ніж майно, що перебуває у власності позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення норм процесуального права. Зазначає, що відповідно до норм КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного чи господарського судочинства спір між суб'єктом владних повноважень (як суб'єктом публічного права) та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав. У такому випадку має місце спір про право, хоч у спорі приймає участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що в межах справи № 804/8836/17 виник спір про речове право, а не публічно-правовий спір.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 16.08.2017 у справі № 6-782цс17, зокрема про те, що характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражається у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність.

Спір, що виник і який позивач намагається вирішити за допомогою зазначеного адміністративного позову, не відповідає критеріям, визначеним Кодексом адміністративного судочинства України, та ознакам, наведеним Верховним Судом України у правовому висновку у справі № 6-782цс17, а відтак не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведене свідчить про те, що заявлені у справі № 804/8836/17 вимоги позивача випливають із відносин, які мають приватно-правовий характер, а оскаржувані дії відповідачів є лише наслідком реалізації третьою особою речового права на об'єкт нерухомого майна. Тобто цей спір стосується виключно того, чи наявне у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" речове право іпотеки, а тому є за своєю природою спором про право.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення виключно посиланнями на певні положення рішення судів у справі № 910/12375/13, які на думку скаржника, трактовані однобоко і не містять жодних висновків про порушення відповідачем норм законодавства у сфері державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно, тобто при реалізації ним повноважень, як суб'єкта владних прав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський сул з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &? ;...&?п; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?с;...&?а;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи, що у справі № 804/8836/17 спірні правовідносини пов'язані офіційним визнанням і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, слід дійти висновку про те, що спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Оскільки спір про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38745022 від 15.12.2017 не є публічно-правовим, а є спором про право, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги скаржника заперечував.

Представники інших сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 04.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі- банк) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" (далі - позичальник) було укладено Генеральну угоду № 96/08 (далі - Генеральна угода), за умовами якої загальний розмір заборгованості боржника за наданими в рамках цієї угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 10 000 000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату настання кредиту. Термін дії угоди визначений сторонами до 02.02.2018р. включно.

Відповідно до Генеральної угоди 04.08.2008 р. сторонами було укладено Кредитний договір № 03.144-96/08-СК, згідно з умовами якого позичальникові було надано кредит в сумі 7575000,00 грн., зі сплатою 16% річних зі строком користування по 02.02.2018 р. включно.

04.02.2008 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" було укладено Іпотечний договір № 03.144-96/08-ДІ, відповідно до умов якого іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед банком за Генеральною угодою № 96/08 від 04.02.2008 року та договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі, передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме нежилі приміщення (в літ. "А") з № 1 по № 18 (групи приміщень № 127), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53, загальною площею 714,90 кв.м., які належать йому на праві приватної власності, і на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення (далі - предмет іпотеки).

В подальшому ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" були проведені будівельні роботи, в результаті яких замість колишньої групи приміщень № 127 (з № 1 по № 18) загальною площею 714,9 кв.м. були створені групи приміщень № 127 площею 429,5 кв.м., № 131 площею 463,9 кв.м., № 132 площею 361,6 кв.м., всього загальною площею 1255,00 кв.м.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2008 р. у справі №2-2116/2008 за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" було визнано право власності на: групу приміщень № 127 - загальною площею 429,5 кв.м., як на окремий об'єкт нерухомого майна; групу приміщень № 131 - загальною площею 463,9 м.кв., як на окремий об'єкт нерухомого майна; групу приміщень № 132 - загальною площею 361,6 м.кв., як на окремий об'єкт нерухомого майна, що розташовані за адресою: Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А).

15.04.2009 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акрополіс ОСОБА_3" було укладено Договір купівлі-продажу групи приміщень, відповідно до умов якого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" продало ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акрополіс ОСОБА_3" групу приміщень номер 131 (в літері А) загальною площею 463,90 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Щербакова, 53, право власності на яке належало продавцю на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2008р. року у справі №2-2116/2008 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 20.11.2008 р., та записано в реєстрову книгу Д31П-80 за реєстровим №1496-П. Цей Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 15.04.2009 р. та зареєстровано в реєстрі за номером 882.

15.04.2009 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акрополіс ОСОБА_3" було укладено Договір купівлі-продажу групи приміщень, відповідно до умов якого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" продало ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акрополіс ОСОБА_3" групу приміщень номер 132 (в літері А), загальною площею 361,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53, право власності на яке належить продавцю на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2008 року у справі № 2-2116/2008 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 20.11.2008 року, та зареєстровано в реєстрову книгу Д31П-80 за реєстровим № 1496-П. Цей Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 15.04.2009 та зареєстровано в реєстрі за номером 879.

21.07.2009 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акрополіс ОСОБА_3" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акрополіс ОСОБА_3" продало ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест" нерухоме майно (з усіма його при належностями, в тому числі інженерними мережами і комунікаціями): група приміщень №131 (в літ. А), загальною площею 463,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53, яке належало продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу групи приміщень, посвідченого 15.04.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстрованого в реєстрі за номером 882.

Також, 21.07.2009 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акрополіс ОСОБА_3" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Акрополіс ОСОБА_3" продало ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест" нерухоме майно (з усіма його приналежностями, в тому числі інженерними мережами, комунікаціями, ганками): групу приміщень №132 (в літ. А), загальною площею 361,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53, яке належить продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу групи приміщень, посвідченого 15.04.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за номером 879.

Після придбання зазначених нежилих приміщень групи № 131 та № 132 загальною площею 825,5 кв.м. у 2011 році було здійснено їх реконструкцію. За результатами здійсненої реконструкції 29 грудня 2012 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва №1374-В від 29.12.2012 було видано відповідне Свідоцтво про право власності.

20.09.2011 року рішенням Апеляційного суду Київської області у справі № 22ц-4615/2011 скасовано рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2008 року у справі № 2-2116/2008 в частині визнання за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" права власності на нерухоме майно, а саме на: групу приміщень № 127 - загальною площею 429,5 кв.м., як на окремий об'єкт нерухомого майна; групу приміщень № 131 - загальною площею 463,9 м.кв., як на окремий об'єкт нерухомого майна; групу приміщень № 132 - загальною площею 361,6 м.кв., як на окремий об'єкт нерухомого майна, що розташовані за адресою: Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 року у справі № 4/45 встановлено факт наявності заборгованості ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" перед Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" в розмірі 8501312,76 грн. за кредитним договором № 03.144-96/08-СК від 04.02.2008 року, укладеним в рамках Генеральної угоди № 96/8 від 04.02.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 р. Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Відділення "Київська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" було визнано кредитором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" на суму 10654510,14 грн., в тому числі заборгованість за кредитним договором № 03.144-96/08-СК від 04.02.2008 року, укладеним в рамках генеральної угоди № 96/8 від 04.02.2008 року, що встановлена рішенням господарського суду м. Києва від 09.02.2010 року у справі № 4/45. Грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Київська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" віднесено до першої черги задоволення та затверджено окремо внесені вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" забезпечених заставою у розмірі 10654510,14 грн. - вимоги першої черги.

18.11.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" було укладено договір про відступлення права вимоги № 21МБ (далі - Договір відступлення), відповідно до умов якого первісний кредитор (ПАТ "ВТБ Банк") передає (відступає) новому кредитору (ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс") свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них, та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

В подальшому сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору відступлення права вимоги.

27.11.2015 р. первісним кредитором та новим кредитором було підписано Акт приймання-передачі документації до Додаткової угоди № 1 до Договору відступлення, відповідно до якого ТОВ "Укрбізнесвіза" є боржником за Генеральною угодою від 04.02.2008р. № 96/08, Кредитним договором від 04.02.2008 р. № 03.114-96/08-СК, Іпотечним договором від 04.02.2008 № 03.144-96/08-ДІ.

15.12.2017 р. Державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38745022, відповідно до якого із спеціального розділу було перенесено запис про іпотеку за №12282760 в розділ про зареєстрований за ТОВ "АТБ-інвест" об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 59001280000, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (колишня назва - вулиця Щербакова), 53.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з означеним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки:

- на сьогоднішній день відсутній предмет іпотеки (групи нежилих приміщень № 127 (приміщення з № 1 по № 18, загальною площею 714,90 кв.м.) і на день придбання ТОВ "АТБ-інвест" груп нежитлових приміщень № 131 та № 132 предмет іпотеки було знищено, а групи нежитлових приміщень № 131, № 132 (загальною площею 789,8 кв.м.), за № 133 (загальною площею 428,0 кв.м.) та за № 127 (площею 1,5 кв.м.), що розташовані в підвалі та на першому поверсі будинку № 53 по вулиці Щербакова в Шевченківському районі міста Києва, є новоствореним об'єктом;

- на момент придбання групи нежилих приміщень №№ 131, 132, 133, ці приміщення не були предметом іпотеки;

- за даними з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, отриманими на момент укладення відповідних договорів купівлі-продажу, відчужуване нерухоме майно не знаходилося у заставі (іпотеці), під арештом, будь-які заборони щодо відчуження даного нерухомого майна були відсутні;

- відповідно до Іпотечного договору № 03.144-96/08-ДІ від 04.02.2008 р. загальна площа предмету іпотеки становить 714,90 кв.м., проте після реконструкції загальна площа новостворених об'єктів нерухомості складає 1217,8 кв.м, що є значно більшою площею об'єктів нерухомості, переданих іпотекодержателю за Іпотечним договором №03.144-96/08-ДІ від 04.02.2008 р.;

- обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2016 р. у справі №910/12375/13, яке набрало законної сили, зокрема відносно того, що нежилі приміщення з №1 по № 21 (групи приміщень №131, 132) підвалу, з №1 по №12 (групи приміщень №131, 132) першого поверху - магазин продовольчих товарів (в літ. А), розташовані в будинку № 53 по вулиці Щербакова в Шевченківському районі міста Києва, які належать позивачу на праві власності, є новоствореним об'єктом та не мають відношення до групи нежитлових приміщень, які були предметом іпотеки за договором №03.144-96/08-ДІ від 04.02.2008 р., є такими, що не потребують доказуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача з огляду на таке.

Доводи апеляційної скарги скаржника полягають в тому, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38745022 від 15.12.2017 не є публічно-правовим, а є спором про право.

В постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15 (реєстраційний № рішення 73219835) ОСОБА_5 Верховного Суду зазначила, зокрема наступне: "позовна заява наразі не містить доводів стосовно невиконання умов цивільно-правової угоди, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, питання про визнання права на предмет іпотеки позивач перед судом не порушував і своїх вимог цими обставинами не обґрунтовував.

Тобто у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса ОСОБА_6, яка у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

З огляду на викладене ОСОБА_5 Верховного Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Апеляційний суд належним чином не визначив характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного суду".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі № 910/12375/13 в частині позовних вимог до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" провадження припинено. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В рішенні від 12.10.2016 р. у справі № 910/12375/13 Господарським судом міста Києва встановлено, що "на момент придбання відповідачами 2 та 3 групи нежилих приміщень №№131, 132, 133, ці приміщення не були предметом іпотеки, за даними з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, отриманими на момент укладення відповідних договорів купівлі-продажу, відчужуване нерухоме майно не знаходилося у заставі (іпотеці), під арештом, будь-які заборони щодо відчуження даного нерухомого майна були відсутні.

Отже, групи приміщень №№131, 132, 133, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літ. А), не мають відношення до предмету іпотеки.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 24 грудня 2014 року, в якій зазначається, що ст. 23 Закону України "Про іпотеку" не може бути застосована, якщо на момент відчуження нерухомого майна у відповідних державних реєстрах була відсутня інформація про наявність іпотеки та інших обтяжень.

Крім того, відповідно до Іпотечного договору № 03.144-96/08-ДІ від 04.02.2008 р. загальна площа предмету іпотеки становить 714,90 кв.м., проте після реконструкції загальна площа новостворених об'єктів нерухомості складає 1 217,8 кв.м, що є значно більшою площею об'єктів нерухомості, переданих іпотекодержателю за Іпотечним договором №03.144-96/08-ДІ від 04.02.2008".

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі № 910/12375/13 набрало законної сили 05.07.2017 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" ОСОБА_2 між скаржником та позивачем не існувало спору про право на предмет іпотеки відповідно до Іпотечного договору № 03.144-96/08-ДІ від 04.02.2008 р. Апеляційна скарга також не містить обґрунтувань щодо наявності такого спору і немає невирішеного спору між його учасниками про цивільне право.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Предметом спору у цій справі є рішення державного реєстратора.

Отже, судом першої інстанції цілком правомірно розглянуто цю справу в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 р. у справі № 804/8836/17 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 11.07.2018 р.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов