Постанова № 75281801, 03.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6896/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Земляної Г.В.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Аблішева В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2017 №0000841306, №0000851306.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що контролюючим органом проведено перевірку з порушенням вимог закону, та не обґрунтовано суму, з якої розраховувався розмір додаткового блага, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно.

Позивач в судовому засіданні наполягала на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просила скасувати, а позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків та зборів до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатом якої складено акт від 21.12.2016 №10923/26-51-13-06/НОМЕР_1, яким встановлено порушення пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, а саме не подано декларацію про майновий стан і доходи та не відображено отриманий дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) прощеного (анульованого) ПАТ "Укрсоцбанк" за 2015 рік; п. 176.1 ст. 176, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст 164, ст. 36 ПК України, а саме: не задекларовано дохід, отриманий платником податків як додаткове благо від ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 317 039,35 грн. та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 62 798,87 грн.; п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: не утримано та не перераховано до бюджету військового збору з доходів за 2015 рік в сумі 4 755,59 грн.

З огляду на виявлені порушення, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017 №00000461306, №0000471306.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 22.03.2017 №205215/26-15-10-02-16 податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017 №00000461306, №0000471306 скасовано, та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.04.2017:

- №0000841306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 78 668,59 грн. (за основним платежем 62 798,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 869,72 грн.)

- №0000851306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 5 944,49 грн. (за основним платежем 4 755,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1188,90 грн.).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що банком здійснено анулювання основної суми боргу (кредиту), і в даному випадку не мала місце зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню, отже при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 06.04.2017 №0000841306, №0000851306 податковий орган діяв відповідно до норм Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зокрема, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 820/7182/16 зазначено, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Отже, при вирішенні даної справи та об'єктивного розгляду апеляційної скарги визначальним є також встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеної (анульованої) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Встановлюючи зазначені обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Так, між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір від 17.04.2006 №08-038/145к, відповідно до якого позивачем отримано в кредит кошти в сумі 65 000 доларів США.

В подальшому, між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір від 03.07.2015 про внесення змін до договору від 17.04.2006 №08-038/145к, умовами якого передбачено часткове анулювання (прощення) кредиту.

Відповідно до заяви про сплату заборгованості згідно умов опції 50-50 з частковим анулюванням позивач просила здійснити погашення кредитної заборгованості в порядку черговості яка передбачена договором кредиту 17.04.2006 №08-038/145к.

Листом від 13.10.2016 ПАТ «Укрсоцбанк» підтвердив, що позивачу було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) основної суми кредитної заборгованості шляхом укладання договору про припинення зобов'язань, а дохід за ознакою « 126» - додаткове благо склав 317 039,35 грн.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелента стосовно невстановленості точного розміру та складових суми, яка була анульована банком, та щодо можливого включення у вказану суму заборгованості за процентами, пені, штрафу тощо, оскільки з листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 13.10.2016 вбачається, що прощена (анульована) банком була саме основна сума кредитної заборгованості.

Крім того, із заяв ОСОБА_2 на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням вбачається, що позивач просить здійснити анулювання (прощення) заборгованості за Договором кредиту, де основна заборгованість по кредиту вказана у розмірі: 1000 дол. США; 500 дол. США; 500 дол. США; 500 дол. США; 500 дол. США; 850 дол. США; 500 дол. США; 8 298,02 дол. США; 1267,00 дол. США), в той час як заборгованість за процентами у вказаних вище заявах становить 0,00 доларів США 00 центів.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що банком було прощено (анульовано) основну суму кредитної заборгованості, без включення заборгованості по процентам, пені, штрафу, та що підтверджено належними доказами, в розумінні ст. 73 - 76 КАС України, та не спростовано апелянтом у встановленому порядку.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Відповідно до п 8. Підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.

Суд першої інстанції вірно вказав, що з огляду на те, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), то в даному випадку не мала місце зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню, отже при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 06.04.2017 №0000841306, №0000851306 податковий орган діяв відповідно до згадуваних норм Податкового кодексу України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який вказав, що в контексті викладених вище норм та з'ясованих обставин справи вбачається, що позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не враховує доводи апелянта стосовно того, що: позивач не отримувала відповіді від податкового органу щодо підстав проведення перевірки, та в частині неправомірної відмови з формальних підстав у розгляді скарги, оскільки в межах розгляду даного адміністративного спору, де предметом розгляду є правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначені аргументи не є належним підтвердженням протиправності дій відповідача, при наявності доказів факту прощення (анулювання) позивачу заборгованості за кредитом.

Не можуть бути належним обґрунтуванням правової позиції апелянта посилання на те, що вказаний вище кредитний договір був укладений з метою придбання єдиного житла та в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ, який суттєво виріс внаслідок знецінення національної валюти, оскільки дані посилання пов'язані із соціально-економічними процесами, які дійсно мали місце, проте жодним чином не спростовують факт дотримання податковим органом положень ПК України при прийнятті оскаржуваних рішень.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 09.07.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя В.П. Мельничук

Суддя Г.В. Земляна