Постанова № 75281639, 27.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"27" червня 2018 р. справа № 804/6382/17 м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансгрупп"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 р. (суддя Голобутовський Р.З., м. Дніпро)

у справі № 804/6382/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансгрупп"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 10.07.2017 р. за платежем податок на додану вартість на загальну суму 672381,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 537905,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 134476,25 грн.;

- № НОМЕР_2 від 10.07.2017 р. за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 22775,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 р. в задоволенні позову відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому відсутні підстави для їх скасування судом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що позивачем були надані первинні документи, на підставі яких можна прослідкувати рух товарно-матеріальних цінностей від підприємства-постачальника до підприємства-отримувача, зокрема були надані видаткові накладні ТОВ "Аверс ОСОБА_1" та ТОВ "Ліагро ОСОБА_2", оскільки перевезення товару здійснювалось власними силами (згідно договору надання транспортних засобів в оренду № 2 від 05.12.2014 р.). Також були надані товарно-транспортні накладні, якими підтверджується перевезення товару (чавуну передільного 1,2) від постачальника, довіреності на отримання ТМЦ, прибуткові накладні, за якими отриманий товар ТОВ "Спецтрансгрупп" оприбуткувало на складі, та оборотно-сальдові відомості, якими підтверджується рух активів на підприємстві, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на транспортування вантажу на підприємство одержувач - Дочірнє підприємство "Ливарний завод" ТДВ "Первомайськдизельмаш". Також надані виписки банківського рахунку, які підтверджують проведення оплат з підприємством-постачальником та підприємством-отримувачем.

Матеріали справи містять лист від ДП "Ливарний завод" ТДВ "Первомайськдизельмаш", яким підприємство-отримувач підтверджує отримання поставленого товару.

Таким чином, в матеріалах справи міститься вся первинна документація, яка повністю підтверджує здійснення господарської операції, розкриває її суть від придбання товару, транспортування та відвантаження на Ливарний завод, а звітна документація відображає економічний ефект від проведеної господарської операції та зміни у майновому стані.

В той же час, Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Таким чином, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту, є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Накладна на товар виписувалась одразу на весь товар (200 т.), а відвантаження відбувалось частково, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, що вказує на невідповідність висновків суду матеріалам справи та неповноту і поверхневість їх дослідження.

Статтею 61 Конституції України визначений принцип індивідуальної відповідальності за порушення. Саме з цих підстав оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача та його контрагентами по ланцюгу господарських операцій не може бути підставою для відповідальності позивача при відсутності належних доказів порушення законодавства саме ним.

У постанові Верховного Суду України від 01.06.2010 р. у справі № 21-573во10 судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі дії, що передбачені законом.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.

Відповідач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначає, що:

- на момент укладання договору від 21.11.2016 р. ТОВ "Аверс ОСОБА_1" не мало рахункового рахунку 26008013050882 в ПАТ "СберБанк", МФО 320627;

- встановлена невідповідність даних первинних документів, що свідчать про час переходу права власності на товар, а саме даних видаткових накладних (21.11.2016, 16.12.2016) та ТТН (09.12.2016, 12.12.2016, 14.12.2016, 15.12.2016, 19.12.2016, 21.12.2016, 22.12.2016, 17.03.2017, 21.03.2017). В ході проведення перевірки підприємством не наданий документ, відповідно до якого товар, на який право власності перейшло 21.11.2016 року та 16.12.2016 року, а факт транспортування відбувся пізніше, знаходився на відповідальному зберіганні у постачальника;

- ТОВ "Спецтрансгрупп" до перевірки надано договір переуступки боргу від 25.11.2016 року, відповідно до якого ТОВ "Аверс ОСОБА_1" "Сторона 1", ТОВ "Інтраст ОСОБА_3" "Сторона 2". Сторона 1 переводить, а Сторона 2 приймає борг Сторони 1 перед ТОВ "Спецтрансгрупп" по договору поставки чавуна передільного ПЛ 1, 2 у кількості 200 тон, який виник із договору поставки від 21.11.2016 року. Боржник зобов’язується сплатити борг новому кредитору на умовах визначених, цим договором. Сума боргу складає 1 404 000,80 грн. Розрахунки ТОВ "Спецтрансгрупп" для ТОВ "Інтраст ОСОБА_3" проводилися в безготівковій формі згідно платіжного доручення 1512 від 25.11.2016 р. через ПАТ "СберБанк" у сумі 1404000,00 грн.;

- до листопада 2016 року ТОВ "Аверс ОСОБА_1" не виписувались податкові накладні в ЄРПН. Перша податкова накладна виписана ТОВ "Аверс ОСОБА_1" 24.11.2016. ТОВ "Спецтрансгрупп" при укладанні 21.11.2016 з ТОВ "Аверс ОСОБА_1" договору не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов’язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привабливості для обрання ТОВ "Аверс ОСОБА_1" саме цього контрагента. Таким чином, встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагента ТОВ "Спецтрансгрупп", що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладання якого - формування документообігу по нереальній господарській операції;

- відповідно до аналізу даних ЄРПН встановлено, що єдиним постачальником ТОВ "Аверс ОСОБА_1" у листопаді 2016 року (та з початку діяльності) є ТОВ "ОПТСПЕЦТОРГ", яке зареєструвало податкові накладні на ТОВ "Аверс ОСОБА_1" з номенклатурою товару, відмінною від реалізованого на ТОВ "Спецтрансгрупп";

- за результатами аналізу ЄРПН за весь період діяльності суб’єктів господарювання по ланцюгу взаємопов’язаних господарських операцій з руху чавуну передільного, встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва;

- ТОВ "Аверс ОСОБА_1" не могло здійснювати послуги з постачання ТМЦ, які були реалізовані на адресу ТОВ "Спецтрансгрупп", так як у ТОВ "Аверс ОСОБА_1" відсутня достатня кількість кваліфікованих працівників, відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортні засоби, тощо, вказані товарно-матеріальні цінності не придбавались у інших контрагентів. Це також неможливо й з урахуванням часу та оперативності проведення операцій, відсутності майна, віддаленості контрагентів один від одного;

- ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" не є виробником товарів, реалізованих ТОВ "Спецтрансгрупп";

- відповідно до аналізу даних ЄРПН встановлено, що основними та єдиними постачальниками ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" у грудні 2016 року чавуну передільного були ТОВ "Київ-Паритет-ОПТ" та ТОВ "Тредін ОСОБА_1". До грудня місяця ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" чавун не придбавало та не продавало. Єдиним постачальником для ТОВ "Київ-Паритет-ОПТ" та ТОВ "Тредін ОСОБА_1" є ТОВ "ОПТСПЕЦТОРГ", яке зареєструвало податкові накладні на дані підприємства з номенклатурою товару, відмінною від реалізованого ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" та, як наслідок, ТОВ "Спецтрансгрупп". Тобто, ТОВ "Спецтрансгрупп" при укладанні 08.12.2016 з ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" договору не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов’язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привабливості для обрання ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" саме цього контрагента;

- за результатами аналізу ЄРПН за весь період діяльності суб’єкта господарювання по ланцюгу взаємопов’язаних господарських операцій з руху чавуну передільного, встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва;

- ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" не могло здійснювати послуги з постачання матеріальних цінностей, які були реалізовані на адресу ТОВ "Спецтрансгрупп", так як у ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" відсутня достатня кількість кваліфікованих працівників, відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортні засоби, тощо, вказані ТМЦ не придбавались у інших контрагентів. Це також неможливо й з урахуванням часу та оперативності проведення операцій, відсутності майна, віддаленості контрагентів один від одного;

- товарно-транспортні накладні на перевезення чавуну не були оформлені належним чином.

Також у відзиві відповідач посилається на неподання суб’єктами господарювання фінансових звітів.

Просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 12.06.2017 р. по 16.06.2017 р. на підставі наказу № 8905-п від 07.06.2017 р., згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спецтрансгрупп" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аверс ОСОБА_1" за листопад 2016 року та ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" за грудень 2016 року.

За результатами перевірки 23.06.2017 року складено акт №6742/04-36-14-12/38658257, відповідно до якого встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 р. № 678, - завищено податковий кредит на загальну суму 560680 грн., в тому числі внаслідок включення сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаних контрагентами:

- ТОВ "Аверс ОСОБА_1" за листопад 2016 року у сумі 234000 грн.,

- ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" за грудень 2016 року у сумі 326680 грн.,

у результаті чого завищено від’ємне значення податку на додану вартість за грудень 2016 року на загальну суму 22775 грн.; занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплачується до загального фонду державного бюджету за листопад 2016 року в сумі 234000 грн. та за грудень 2016 року в сумі 303905 грн.

10.07.2017 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 537905 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 134476,25 грн.;

- № НОМЕР_2 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22775 грн. за грудень 2016 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки:

- незважаючи, що основним видом діяльності є автомобільний транспорт, ТОВ "Спецтрансгрупп", як покупцем, укладено договір поставки від 21.11.2016 р., предметом якого є постачання товару – чавун передільний;

- надані первинні документи не відображають реальні зміни майнового стану суб’єкта господарювання, оскільки не відповідають фактичному руху активів (чавуну);

- позивачем не надано документи, що підтверджують правові підстави перебування придбаного товару (чавуну) у постачальника до моменту транспортування, а також про відповідальне зберігання товару у постачальника;

- відповідно до аналізу даних ЄРПН встановлено, що єдиним постачальником ТОВ "Аверс ОСОБА_1" з початку діяльності було ТОВ "Оптспецторг", яке зареєструвало податкові накладні на ТОВ "Аверс ОСОБА_1" з номенклатурою товару, відмінною від реалізованого на адресу ТОВ "Спецтрансгрупп". За весь період діяльності ТОВ "Аверс ОСОБА_1" по ланцюгу взаємопов’язаних господарських операцій з руху чавуну передільного встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва;

- постачальники ТОВ "Аверс ОСОБА_1" - ТОВ "Тредін ОСОБА_1" та ТОВ "Київ-Паритет-ОПТ" зареєстрували податкові накладні з номенклатурою товару, відмінною від реалізованої на адресу ТОВ "Спецтрансгрупп";

- первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарських відносин ТОВ "Спецтрансгрупп" з наведеними контрагентами, є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаними підприємствами не є реальними, оскільки судом не встановленого самого факту їх здійснення та не ідентифіковано посадових осіб від контрагентів, якими б такі операції могли бути вчинені;

- під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладених договорів, не надано доказів факту виконання послуг та відповідних розрахунків за укладеними договорами;

- несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету, адже судом встановлено, що фактичного переміщення товару не було, тому суд встановив протиправність дій позивача щодо формування безпідставного податкового кредиту;

- посилання позивача на те, що на момент обміну бухгалтерськими документами з ним, його контрагенти були зареєстровані як платники податків, тому він не повинен нести відповідальність за нереальність господарських операцій, спростовується фактичною відсутністю товару.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до висновків акта перевірки № 6742/04-36-14-12/38658257 від 23.06.2017 року позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаних контрагентами: ТОВ "Аверс ОСОБА_1" за листопад 2016 року у сумі 234 000 грн. та ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" за грудень 2016 року у сумі 326 680 грн.

Зазначений висновок мотивований, зокрема тим, що:

- позивачем до перевірки надано товарно-транспортні накладні, що заповнені неналежним чином;

- надані позивачем до перевірки документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції за листопад 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ "Аверс ОСОБА_1" та з ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" за грудень 2016 року. Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення купівлі-продажу товарів та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними;

- укладені між позивачем та ТОВ "Аверс ОСОБА_1" і ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" договори не опосередковується реальним виконанням операції, що становить його предмет;

- досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою;

- сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому з урахуванням норм ст. 61 та ст. 44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ "Спецтрансгрупп", як покупцем укладено з ТОВ "Аверс ОСОБА_1" договір поставки від 21.11.2016 р., предметом якого є постачання товару – чавун передільний, у кількості, асортименті та за ціною згідно накладних.

На підставі вказаного договору ТОВ "Аверс ОСОБА_1" виписано на адресу позивача накладну на товар - чавун передільний вагою 200 тон № 112513 від 25.11.2016 р.

На підтвердження транспортування товару ТОВ "Спецтрансгрупп" надано товарно-транспортні накладні від 19.12.2016 р., 16.12.2016 р., 15.12.2016 р., 14.12.2016 р., 12.12.2016 р., 09.12.2016 р.

У всіх товарно-транспортних накладних зазначено вантажовідправника ТОВ "Аверс ОСОБА_1" та вантажоодержувачем ТОВ "Спецтрансгрупп", автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, та водій ОСОБА_4, посвідчення ЯАВ020799.

ТОВ "Аверс ОСОБА_1" виписано податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими включено ТОВ "Спецтрансгрупп" до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Судом першої інстанції встановлено, що за умовами договору про переведення боргу від 25.11.2016 р., укладеного між ТОВ "Аверс ОСОБА_1" та ТОВ "Інтраст ОСОБА_3 груп", ТОВ "Спецтрансгрупп" є кредитором, а новим боржником є ТОВ "Інтраст ОСОБА_3 груп".

Колегія суддів зазначає, що за змістом цього договору на ТОВ "Інтраст ОСОБА_3 груп" покладено обов’язок з виконання поставки чавуну за договором поставки, укладеним між ТОВ "Аверс ОСОБА_1" та ТОВ "Спецтрансгрупп".

Таким чином, укладений договір відповідає суті договору переведення боргу в розумінні ст. 520 ЦК України.

Відповідачем не було досліджено господарські взаємовідносини між ТОВ "Аверс ОСОБА_1", ТОВ "Інтраст ОСОБА_3 груп" та ТОВ "Спецтрансгрупп", а лише встановлено, що оплату було здійснено позивачем за товар ТОВ "Інтраст ОСОБА_3 груп", а заборгованості між цими підприємствами по взаєморозрахункам немає. Оплата товару була здійснена позивачем ТОВ "Інтраст ОСОБА_3 груп" у сумі 1 404 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням ТОВ "Спецтрансгрупп" від 25.11.2016 року № 1512.

Вказівка в договорі поставки від 21.11.2016 р. номеру розрахункового рахунку ТОВ "Аверс ОСОБА_1" з помилкою в останній цифрі також не свідчить про відсутність реального характеру поставки товару.

08.12.2016 року ТОВ "Спецтрансгрупп", як покупцем, укладено з ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" договір поставки, предметом якого є постачання товару – чавун передільний, у кількості, асортименті та за ціною згідно накладних.

На підставі вказаного договору ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" виписано на адресу позивача накладні на товар – чавун передільний загальною вагою 220,00 тон: № ЛГ-121606 від 16.12.2016 р., № ЛГ-121202 від 12.12.2016 р., рахунки-фактури.

На підтвердження транспортування товару ТОВ "Спецтрансгрупп" надано товарно-транспортні накладні від 21.03.2017 р., 26.12.2016 р., 21.12.2016 р., 22.12.2016 р.

Також, ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" виписано податкові накладні, суми податку на додану вартість за якими включено ТОВ "Спецтрансгрупп" до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Посилання відповідача в обґрунтування відсутності реального постачання від ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" та ТОВ "Аверс ОСОБА_1" чавуну передільного на невідповідність даних щодо переходу права власності на товар та його перевезення, що відбулося пізніше, відсутність документа щодо відповідального зберігання товару у постачальника, на думку колегії суддів, є безпідставним. Навпаки, поступове перевезення 420 тон чавуну передільного свідчить про фактичне здійснення господарських операцій позивача з постачальниками, оскільки перевезення здійснювалося одним транспортним засобом.

Щодо посилання відповідача та суду першої інстанції на відомості з Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до яких не встановлено придбання ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" та ТОВ "Аверс ОСОБА_1" чавуну передільного, колегія суддів зазначає наступне.

У судовому засіданні 16.05.2018 року ухвалою суду зобов’язано надати додаткові пояснення по справі.

27.06.2018 року в судовому засіданні судом апеляційної інстанції була досліджена податкова інформація, відповідно до якої були сформовані висновки акта перевірки, а саме податкові накладні за листопад-грудень 2016 року (а.с. 80 т. 2).

Із наданого відповідачем переліку податкових накладних вбачається, що ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" у грудні 2016 року (податкові накладні від 16.12.2016 року №110, від 16.12.2016 року №3, від 12.12.2016 року №60) у ТОВ "Тредін буд" та ТОВ "Київ-Паритет-Опт" було придбано 420 тон чавуну передільного. Відомості, що свідчать про придбання ТОВ "Аверс ОСОБА_1" чавуну передільного у наданому відповідачем переліку податкових накладних відсутні.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Аверс ОСОБА_1" зареєстровано як юридичну особу 04.07.2016 року, ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" - 10.03.2016 року.

Отже, відомості з переліку податкових накладних за листопад-грудень 2016 року не виключають можливості придбання контрагентами позивача чавуну передільного в інші періоди або без реєстрації податкових накладних.

Інших доказів щодо неможливості придбання чавуну підприємствами-постачальниками в попередніх періодах на пропозицію суду не надано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Наведений висновок Європейського суду з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського суду з прав людини відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права.

Щодо інших доводів відповідача про те, що надані позивачем документи за вказаними договорами поставки не мають враховуватися в податковому обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. N 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п. 1 Правил №363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Крім того, позивачем здійснювався самовивіз від постачальника та доставку товару покупцю власним транспортом.

Таким чином, відповідач не довів суду, що господарські операції позивача з контрагентами за договорами поставки фактично не відбулись.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС України від 07.06.2017 року № 2873 призначено з 12.06.2017 р. документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спецтрансгрупп" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аверс ОСОБА_1" за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р., ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" за період з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р., тривалістю 5 робочих днів.

Отже, предметом перевірки були лише взаємовідносини позивача з ТОВ "Аверс ОСОБА_1" та ТОВ "Ліагро ОСОБА_2".

Відповідно до акта перевірки № 6742/04-36-14-12/38658257 від 23.06.2017 року при проведенні перевірки було використано наступні документи:

- декларація з ПДВ за листопад 2016 року (вх. № НОМЕР_5 від 20.12.2016 р.) та додаток №5 "Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (вх. №9247010948 від 20.12.2016 р.), в т.ч. по ТОВ "Аверс ОСОБА_1" сума ПДВ віднесена до податкового кредиту - 234000,00 грн., за листопад 2014 року;

- декларація з ПДВ за грудень 2016 року (вх. № НОМЕР_6 від 20.01.2017 р.) та додаток №5 "Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (вх. №9267586228 від 20.01.2017 р.), в т.ч. по ТОВ "Ліагро ОСОБА_2" сума ПДВ віднесена до податкового кредиту - 326 680,00 грн. за грудень 2016 року;

- податкові накладні за перевіряємий період;

- накладні та товарно-транспортні накладні за перевіряємий період;

- договір, специфікації, банківські виписки, щодо проведених розрахунків, оборотно-сальдові відомості по рах. 63.1, 281, та інші первинні бухгалтерські документи за перевіряємий період;

- бази даних ДФС України, АС "Податковий блок".

Відомості про проведення зустрічних звірок в акті відсутні.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 р. №395, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2.3.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 р. №395, загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити, зокрема інформацію про зустрічні звірки.

Отже, висновки контролюючого органу можуть ґрунтуватися лише на первинних або інших документах, які зафіксовані в обліку, та підтверджують наявність фактів, що стосуються взаємовідносин позивача з контрагентами. Відповідач в цьому випадку не мав правових підстав в обґрунтування висновків про відсутність реального характеру взаємовідносин позивача з контрагентами за договорами постачання чавуну посилатися на інформацію про постачальників контрагентів позивача з інформаційних баз.

Більш того, джерела такої інформації суду не відомі, а достовірність її суду не підтверджена.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.07.2017 р. та № НОМЕР_2 від 10.07.2017 р. прийняті з порушенням встановленого порядку та відповідач не довів суду правомірність їх прийняття, що є підставою для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови з прийняттям нової - про задоволення позову.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансгрупп" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 р. у справі № 804/6382/17 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, № НОМЕР_1 від 10.07.2017 р. за платежем податок на додану вартість на загальну суму 672 381 грн. 25 коп. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.07.2017 р. за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 22 775 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02.07.2018 року.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко