Постанова № 75281508, 12.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/1458/17 22-ц/774/1402/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 193/1458/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року, яке ухвалено суддею Кащуком Д.А. у селищі Софіївка Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 березня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі – ПАТ «Дельта Банк», Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитною лінією.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 квітня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, шляхом акцептування ПАТ «Дельта Банк» пропозиції ОСОБА_1о., уклали кредитну угоду відповідно до умов заяви № 002-26085-260413, згідно якої Банк відкриває відповідачеві картковий рахунок № 26254908427207 в національній валюті України - гривні.

Згідно п.2.3 ч.3 Договору, Банк встановив ліміт кредитної лінії у розмірі 50 000,00грн.

Відповідно до п.2.5 ч.3 Договору, відповідач до підписання пропозиції був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування рахунку (у формі встановлення Кредитної лінії) та орієнтовну сукупну вартість кредиту, про що свідчить підпис відповідача в Тарифах на обслуговування платіжних карток Тарифний пакет «Кредитна картка №1 Еволюція Лояльності».

Відповідач скористався Кредитною лінією, але не виконує належним чином зобов’язання за Договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Станом на 06 жовтня 2017 року за відповідачем по укладеному з ПАТ «Дельта Банк» Договору № 002-26085-260413 від 26 квітня 2013 року рахується заборгованість на загальну суму 92 168,14 грн., яка складається із тіла кредиту 0,00 грн.; прострочене тіло кредиту 49 886,32 грн.; заборгованість за відсотками 42 281,82 грн.; заборгованість за комісіями 0,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском позовної давності.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності до усіх заявлених Банком вимог не відповідає вимогам законодавства та є передчасним. Зокрема, зазначає, що, з огляду на умови кредитного договору щодо повернення кредиту щомісячно частинами в розмірі 2% від суми використаних кредитних коштів, Банком пропущено позовну давність до заявлених вимог, які передували 01 грудня 2014 року, а інші позовні вимоги мають бути задоволені.

Відзив відповідача ОСОБА_1 на апеляційну скаргу до уваги не приймається, оскільки його подано до суду із порушенням вимог ч. 4 ст. 360 ЦПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження по даній цивільній справи та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними письмовими матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 26 квітня 2013 року між позивачем ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем ОСОБА_1о. було укладено кредитну угоду відповідно до умов Заяви № 002-26085-260413 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта. Позивач взяті на себе умови договору виконав, відкривши відповідачеві картковий рахунок № 26254908427207, із визначеним лімітом кредитної лінії в розмірі 50 000,00 гривень, а також із обов'язком клієнта (позичальника) щодо сплати процентів, передбачених умовами Тарифів на обслуговування платіжних карток, які разом із Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 2.5 Частини 3 Договору, відповідач до підписання Пропозиції був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування рахунку (у формі встановлення кредитної лінії) та орієнтовну сукупну вартість кредиту, відповідно до законодавства України.

Станом на 06 жовтня 2017 року за відповідачем, по укладеному з ПАТ «Дельта Банк» Договору № 002-26085-260413 від 26 квітня 2013 року, рахується заборгованість на загальну суму 92 168,14 грн., яка складається із тіла кредиту 0,00 грн.; прострочене тіло кредиту 49 886,32 грн.; заборгованість за відсотками 42 281,82 грн.; заборгованість за комісіями 0,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що позов подано до суду з пропуском позовної давності, про застосування якої, у відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України, заявив відповідач.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ч. 1 ст. 627, 629 ЦК України згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1о., шляхом підписання заяви від 26 квітня 2013 року, було укладено в письмовій формі кредитний договір.

Факт укладення між сторонами кредитного договору доведений належними та допустимими доказами та визнається відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до Заяви № 002-26085-260413 від 26 квітня 2013 року, Банк відкрив клієнту рахунок № 26254908427207 у національній валюті гривні з використанням платіжної картки «Visa International та/або MasterCard Wordwide та/або ВОПС Дельта» (тарифний пакет «Кредитна картка № 1 Еволюція Лояльна») з встановленням ліміту кредитної лінії 50 000,00 гривень та із строком дії договору 364 календарні дні (а.с. 5).

У відповідності до п. 2.4 частини 3 Заяви № 002-26085-260413 від 26 квітня 2013 року, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п. 2.4 Частини 2 Пропозиції (364 дні). Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цій Пропозиції та не потребує підписання додаткових угод до цієї Пропозиції.

У відповідності до п. 2.5 Частини 3 Договору, відповідач до підписання Пропозиції був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування рахунку (у формі встановлення кредитної лінії) та орієнтовну сукупну вартість кредиту, відповідно до законодавства України.

Як вбачається із поданої представником позивача виписки по відкритому рахунку ОСОБА_1о. за період з 26.04.2013 року по 06.10.2017 року, відповідачем останнє використання кредитного ліміту здійснено 07 березня 2014 року (а.с. 4), тобто в межах обумовленого кредитним договором строку дії ліміту кредитної лінії і нова кредитна лінія відповідачу не надавалася.

Отже, строк дії ліміту кредитної лінії закінчився 26 квітня 2014 року та саме з цього часу ПАТ «Дельта Банк» був обізнаний про порушення свого права.

ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із вказаним позовом про захист свого порушеного права 01 грудня 2017 року (а.с. 2).

Відповідачем ОСОБА_1о. заявлено в суді першої інстанції про застосування позовної давності (а. с. 28-31).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Під час вирішення даного спору судом достовірно встановлено, що в рамках укладеного сторонами 26.04.2013 року кредитного договору № 002-26085-260413, відповідачу було надано кредитні кошти у вигляді кредитного ліміту, термін дії якого встановлено на 364 календарні дні, тобто до 26 квітня 2014 року, тоді як ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з даним позовом 01 грудня 2017 року, тобто поза межами трирічної позовної давності.

У Постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, то колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що з відповідача підлягають стягненню щомісячні платежі у межах строку позовної давності, в тому числі у разі пропуску банком строку звернення до суду щодо захисту порушених прав за кредитним договором.

Встановивши, що позивачем пропущена позовна давність, про застосування якої заявив відповідач, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк»- залишити без задоволення.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 12 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: