Постанова № 75281425, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/804/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю представників учасників справи:

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача Негер І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року, прийняте за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження, у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач, платник податків) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004461306, № 0004471306, № 0004481306 від 23.09.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства платником податків - фізичною особою ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Результати перевірки відображено в акті перевірки №10278/25-58-13-06-17-НОМЕР_3 від 15.08.2016 (далі - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- заниження оподатковуваного доходу в сумі 2263336,09 грн. за 2015 рік, чим порушено пп. 163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп. 164.2.17 «д», п. 164.2, п. . 164.1 ст. 164. п. 176.1 ст. 176, п. 179.7 ст. 179 . ст. Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями.

До сплати ПДФО - 452058, 22 грн.

- заниження оподаткованого доходу в сумі 2263336,09 грн., чим порушено п.16-1 підрозділ 10 розд. ХХ Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями;

До сплати військового збору - 33950,04 грн.

- неподання податкової декларації про майновий стан за 2015 рік, чим порушено пп 49.18.4 п. 49.18 ст. 49,п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями.

На підставі акта перевірки 23.09.2016 податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0004471306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за податковим зобов'язанням у розмірі 452058,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 113014,56 грн.;

- № 0053691306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у т.ч. податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням у розмірі 33950,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8487,51 грн.

- № 0004461306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за неподання декларації у розмірі 170 грн.

За наслідками оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинних скарг від 30.11.2016 №7833/ш/26-15-10-02-16, яким залишено скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи вищевказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що анульована ПАТ «Банк «Київська Русь» сума заборгованості позивача включає в себе лише суму заборгованості по кредиту (без процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені). При цьому таке анулювання (прощення) здійснене за самостійним рішенням банку, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки анульована сума боргу включає в себе як тіло кредиту, так і проценти, що мало наслідком неправильне визначення податковим органом штрафних санкцій згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Перевіряючи законність та обґрунтованість такого висновку суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, є вичерпним.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № 115-03.2-2/08 від 23.04.2008.

19.03.2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк «Київська Русь» було укладено договір про прощення боргу, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 30).

У вказаному договорі зазначено, що заборгованість ОСОБА_4 перед Банком за кредитним договором №115-03.2-2/08 від 23 квітня 2008 року складала 3 413 336,09 гривень, у тому числі: заборгованість по тілу кредиту 2 306 200,00 (два мільйони триста шість тисяч двісті) гривень та заборгованість по нарахованих процентах за користування кредитними коштами 1 107 136,09 (один мільйон сто сім тисяч сто тридцять шість) гривень 09 копійок.

Відповідно до умов Договору про прощення боргу цей договір було укладено з відкладальною умовою (пункт 2 Договору про прощення боргу), тобто прощення (анулювання заборгованості) відбувається тільки у випадку сплати ОСОБА_4 Банку суми у розмірі 1 150 000,00 (один мільйон сто п'ятдесят тисяч) гривень у погашення заборгованості по тілу кредиту, що становить 34% від загального розміру основного зобов'язання, визначеного Договором про прощення боргу.

Як зазначає позивач, ним було здійснено погашення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1 150 000,00 (один мільйон сто п'ятдесят тисяч) гривень.

Таким чином, відповідно до умов Договору про прощення боргу у 2015 році було припинено зобов'язання позивача перед Банком за кредитним договором №115-03.2-2/08 від 23 квітня 2008 року у зв'язку із прощенням (звільненням, анулюванням) Банком його заборгованості перед ним у сумі 2 263 336,09 (два мільйони двісті шістдесят три тисячі триста тридцять шість) гривень 09 копійок, яка складалась із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1 156 200,00 гривень та заборгованості по нарахованих процентах за користування кредитними коштами у розмірі 1 107 136,09 гривень.

З огляду на викладене, сума процентів, заборгованості по нарахованих процентах за користування кредитними коштами у розмірі 1 107 136,09 гривень не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку й відповідно не підлягають оподаткуванню (пп. 165.1.55. п. 165.1. ст.165 ПК України).

Цим самим спростовуються посилання суду першої інстанції на лист Банку від 07.06.2016 № 3200/12, в якому зазначено про те, що сума прощеного боргу включає в себе лише суму заборгованості по Кредиту (без процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені). При цьому таке анулювання (прощення) здійснене за самостійним рішенням банку, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Враховуючи наведене, оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

За встановлених у даній справі обставин анулювання (прощення) кредитором суми заборгованості, яка включала в себе як основну заборгованість за кредитом (тіло кредиту), так і заборгованість по нарахованих процентах за користування ним, а також пеню, нараховану за порушення строків повернення заборгованості, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік у сумі 2263336,09 грн. грн. та заниження ним податку на доходи фізичних осіб у розмірі, обрахованому від такої суми.

Податкове зобов'язання повинно обраховуватись від суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1 156 200,00 гривень.

З розрахунку податку з доходів фізичних осіб, наданого відповідачем (а.с. 16), вбачається, що розрахунок здійснено від суми 2263336,09 грн., що включає заборгованість по тілу кредиту та відсотки.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати у 2015 році становить 1218,00 грн.

50% від 1218,00 становить 609 грн.

Розмір оподатковуваного доходу - 1 156 200,00 грн.- 609,00 = 1 155 591,00 грн.

Розрахунок: ПДФО за ставкою 15%: 12 180,00 грн. *15% = 1827,00 грн.

ПДФО за ставкою 20%: (1 155 591,00 грн. - 12 180,00) * 20% = 228682,20 грн.

Разом ПДФО: 228682,20 грн. + 1827,00 грн. = 230 509, 20 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Розмір штрафу: 25% від 230 509,20 грн. становить 57 627.3

Отже, сума податкових зобов'язань у розмірі 288136,5 грн. є такою, що нарахована правомірно згідно з оскаржуваним податковим повідомленням рішенням від 23.09.2016 № 0004471306.

В іншій частині боргу у розмірі 276 936,28 грн. (565072,78-288136,5) податкове повідомлення рішення № 0004471306 від 23.09.2016 підлягає скасуванню.

Підпунктом 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Із ст.163 ПК України вбачається, що такими доходами, зокрема є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (1,5 відсотка від об'єкта оподаткування).

З огляду на викладене, розмір військового збору повинен становити 1,5 % від суми 1 155 591,00, що складає 17 333,87 грн.

25 % штрафу від цієї суми становить 4 333,47 грн.

Оскільки згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0053691306 від 23.09.2016 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у т.ч. податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням у розмірі 33950,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8487,51 грн., а правомірно нараховано 21 667, 34, то вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в сумі визначеного податкового зобов'язання у розмірі 20 770,21 грн.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення № 0004461306, яким позивачу нараховано штраф в сумі 170 грн. за неподання (або несвоєчасне подання) декларації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Платники податку зобов'язані, як передбачено пп. "в" п. 176.1 ст.176 ПК України, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Платник податку, відповідно до вимог п. 179.1 ст. 179 ПК України, зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України).

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки позивачем не надано доказів подання податкової декларації за 2015 рік, колегія суддів приходить до висновку, що штраф у розмірі 170 грн. застосовано правомірно.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції вирішив справу з помилковим застосуванням норм матеріального права, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Згідно з ч. 6 цієї статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві 23.09.2016 № 0004471306 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 276 936,28 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві 23.09.2016 № 0053691306 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 20 770,21 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, код ЄДРПОУ 38747190) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 (03168, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 595, 00 грн. (сім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень, 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Повний текст постанови складено 12.07.2018