Постанова № 75281379, 12.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/5999/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/12366/17

12 липня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- БорисовоїО.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року про передачу справи за підсудністю до іншого суду, постановлену під головуванням судді Шкірай М.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Зараз», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ГамальІрини Миколаївни, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання кредитного договору частково недійсним та відновлення становища, що існувало до порушення права, -

в с т а н о в и в :

19 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Кредитної спілки «Зараз», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ГамальІрини Миколаївни, в якому просила визнати частково недійсним кредитний договір №КВ-00070/06-15/2015 від 19 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_8 та Кредитною спілкою «Зараз», а саме п. 9.2. даного договору; відновити становище, яке існувало до позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, на ім'я кредитної спілки «Зараз», яка була здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер НОМЕР_1 від 23 березня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 19 червня 2015 року між ОСОБА_8 та кредитною спілкою «Зараз» було укладено кредитний договір №КВ-00070/06-15/2015 від 19 червня 2015 року. Також, 19 червня 2015 року між нею та кредитною спілкою &q? 2; Зараз&quмі; було укладено договір іпотеки за умовами якого нею в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Гамаль І.М. Вважає незаконними та протиправним умови п. 9.2 кредитного договору, оскільки нарахування пені згідно умов вказаного пункту договору кредитною спілкою «Зараз» призвело до неправомірного визначення розміру заборгованості за кредитом та втрати нею права власності на квартиру, що була предметом іпотеки.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року справу за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Зараз» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання кредитного договору частково недійсним та відновлення становища, що існувало до порушення права- передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 15 червня 2018 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 надіслав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні дійсних обставин справи. Суд першої інстанції помилково застосував ч.1 ст. 30 ЦПК України при визначенні підсудності даної справи, а тому висновок суду про передачу справи за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва за місцем знаходження нерухомого майна, є помилковим. Зазначив, що відповідачем по справі є Кредитна спілка «Зараз», яка знаходиться в Голосіївському районі міста Києва, уклала з позивачем вказаний оспорюваний кредитний договір і в позасудовому порядку здійснила звернення стягнення на предмет іпотеки, здійснивши відповідні реєстраційні дії, а тому, відповідно до ч. 7 та 8 ст. 30 ЦПК, справа підсудна Голосіївському районному суду м. Києва.

В поданому на апеляційну скаргу відзиві третя особа ОСОБА_6 проти доводів скарги заперечував, посилаючись на їх безпідставність. Зазначає, що апеляційна скарга підписана неуповноваженою особою - представником позивача ОСОБА_3, який не здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, а тому, не може надавати вторинну безоплатну правову допомогу від свого імені. Вказує на те, що справа про визнання недійсним кредитного договору від 19 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_8 та Кредитною спілкою «Зараз» вже є предметом розгляду двох позовів поданих у 2016 році до Дарницького районного суду м. Києва. Зазначає, що позовну заяву подано з порушенням правил підсудності, тому, що спір стосується нерухомого майна, а отже відповідно до ч. 1 та ч. 8 ст. 30 ЦПК України, спір підлягає розгляду за місцем знаходження нерухомого майна у Дарницькому районному суді м. Києва.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?я ;Голос України&q?пу; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, п. 9 ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за позовом ОСОБА_2 за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 30, 31 ЦПК України, зазначаючи, що фактично спір виник щодо нерухомого майна квартири АДРЕСА_2, яка знаходиться в Дарницькому району міста Києва, що свідчить про непідсудність цієї справи Голосіївському районному суду м. Києва.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам процесуального законодавства та наявним в матеріалах справи доказам, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Кредитної спілки «Зараз», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни про визнання кредитного договору частково недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно позовної заяви місцем знаходження відповідача Кредитної спілки «Зараз» є м. Київ, вул. В. Забіли, 5, а відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни - АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

За правилом ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

Правила територіальної юрисдикції (підсудності) визначені параграфом 3 Глави «Цивільна юрисдикція» ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 27 ЦПК Українипозови, до фізичної особи пред&quol;являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до вимог ч.15 ст. 28 ЦПК України, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред&q?ть;являються за місцем проживання або місцем знаходження одного з відповідачів за вибором позивача.

ОСОБА_2 звернулась з позовом до Голосіївського районного суду м. Києва - за місцем знаходження відповідача Кредитної спілки «Зараз».

Таким чином, позивач використала своє процесуальне право вибору суду для пред'явлення позову, звернувшись до Голосіївського районного суду м. Києва за місцем реєстрації одного з відповідачів.

22 червня 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва було відкрито провадження у даній справі з урахуванням вимог ст.ст. 27, ч.15, ст.28 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ч. 8 ст. 30 ЦПК України, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Предметом позову у даній справі є визнання частково недійсним кредитного договору №КВ-00070/06-15/2015 від 19 червня 2015 року.

Вимога відновити становище, яке існувало до позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, на ім'я кредитної спілки «Зараз», яка була здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер НОМЕР_1 від 23 березня 2016 року, є похідною від вимоги про визнання пункту 9.2 кредитного договору недійсним, підсудність якої визначається за правилами ст.27, ч.15 ст.28 ЦПК України, а тому і підсудність похідної вимоги визначається за цими ж правилами.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про застосування при визначенні підсудності вказаної справи вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України, є обґрунтованими.

Як встановлено статтею 379 ЦПК України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 є обґрунтованими, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2018 року постановлена з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, а тому, за правилами ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з одночасною передачею цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Зараз», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання кредитного договору частково недійсним та відновлення становища, що існувало до порушення права до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2018 року про передачу справи за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Зараз», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ГамальІрини Миколаївни, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання кредитного договору частково недійсним та відновлення становища, що існувало до порушення права до Голосіївського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: