Постанова № 75281367, 10.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19681/16 Суддя суду першої інстанції:

Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання протиправними розпорядження та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про:

- визнання протиправними та дискримінаційними дій Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в частині відмови відновлення ОСОБА_4 та членів його родини на квартирному обліку з 08.10.1991 з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві;

- зобов'язання Дніпровську районну в місті Києві держану адміністрацію поставити ОСОБА_4 та членів його родини на квартирний облік з 08.10.1991 з правом першочергового одержання житла за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві.

- визнання протиправним та скасування розпорядження № 427 від 11.08.2016, розпорядження № 378 від 11.07.2017 суб'єкта владних повноважень - Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації;

- зобов'язати Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації поставити родину ОСОБА_4 на квартирний облік з 08.10.1991 з правом першочергового одержання житла за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку за хворобою за новим місцем проживання в місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2016 відмовлено у відкритті провадження у справі у зв'язку з неналежністю її розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2016 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи зазначене рішення, наголосив на помилковості посилання на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 02 грудня 2014 року, яка стосувалася інших правовідносин, та зазначив про передчасність відмови у відкритті провадження у справі у зв'язку із необхідністю з'ясування інших обставин справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2017 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку із наявністю рішення у справі №826/22158/15, що набрало законної сили.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2017 скасовано, а справу №826/19681/16 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки предмет та підстави позову у справах №826/22158/15 та №826/19681/16 не є тотожним.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в частині відмови відновлення ОСОБА_4 та членів його родини на квартирному обліку з 08.10.1991 з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві;

- визнано протиправним та скасовано розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 378 від 11.07.2017;

- зобов'язано Дніпровську районну в місті Києві держану адміністрацію поставити ОСОБА_4 та членів його родини на квартирний облік з 08.10.1991 з правом першочергового одержання житла за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для поновлення позивача та членів його родини на квартирному обліку відсутні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу наголошує на необґрунтованості її доводів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 з 02.08.1991 звільнений з дійсної військової служби за ст. 60 «Б» (у зв'язку з хворобою), наказ ГК ВМФ №0445 від 11.07.1991, та має право на пільги, встановлені постановами ЦК КПСС та Ради Міністрів СРСР від 21.03.1989 №237-74, від 20.01.1960 №74, постановами Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193 та від 07.09.1989 №734.

Вказаний факт також підтверджено копією посвідчення, виданого майору медичної служби «у відставці» ОСОБА_4 від 02.08.1991 № 127.

Згідно довідки від 25.11.2014 № 3004003784 позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Позивач 04.02.2015 та 19.03.2015 звертався до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зі заявами про взяття його та його сім'ї на квартирний облік за новим місцем проживання - місто Київ - з 08.10.1991 з правом першочергового отримання житла за пільгою військовослужбовця, звільненого у відставку.

За результатами розгляду вказаної заяви (від 04.02.2015) Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією листом від 06.03.2015 №103-103/П-137-544 позивачу відмовлено у взятті позивача на квартирний облік, оскільки реєстрація останнього в Дніпровському районі міста Києва датована лише з жовтня 2014 року, а для взяття особи на облік необхідним є постійне проживання та реєстрація в місті Києві не менше п'яти років.

У той же час, листами Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.04.2015 №103-103/ОП/П/П-137/1 та від 20.04.2015 №103-103/ОП/П-137/2-1082 позивача повторно повідомлено про відмову у взятті його на квартирний облік з посиланням на відсутність постійної реєстрації в місті Києві.

Крім того, згідно з розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.07.2015 №349, ОСОБА_4 відмовлено в прийнятті на квартирний лік у зв'язку з відсутністю постійної реєстрації в місті Києві та відсутністю документів, необхідних для прийняття рішення.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом, за результатами розгляду якого, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2016, з урахуванням змін, внесених постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 у справі № 826/22158/15, визнано протиправними дії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у прийнятті на квартирний облік ОСОБА_4 із сім'єю та зобов'язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_4 щодо прийняття його на квартирний облік з 8 жовтня 1991 року.

Повідомленням Дніпровської в місті Києві державної адміністрації від 12.08.2016 № 24-4341/103 позивача повідомлено, що розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.08.2016 № 427 йому відмовлено в постановці на пільговий квартирний облік на підставі відсутності постійної реєстрації у місті Києві та відсутності документів для прийняття рішення.

Окрім цього, за результатами повторного звернення до відповідача з заявою та довідками про реєстрацію місця проживання, відповідачем Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.07.2017 № 378 повторно відмовлено в постановці на пільговий квартирний облік на підставі п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Український РСР та п. 2,7 Постанови виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів і президії Київської міськради профспілок № 234 від 30.04.1991.

Не погодившись з такими рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем виконано всі умови для прийняття відповідачем рішення про взяття його на квартирний облік, як такого, що користується правом першочергового одержання жилих приміщень, втім відповідачем, як встановлено матеріалами справи неодноразово було відмовлено у задоволенні вказаного питання.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

За змістом частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктами 1-2 частини першої статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у даній справі стосується постановки на облік позивача та членів його родини на квартирний облік з правом першочергового одержання житла. Тобто адміністративний позов направлений на поновлення порушеного відповідачем права на отримання житла. Тому, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Колегія суддів наголошує на тому, що спори про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та про зобов'язання поновити на такому квартирному обліку підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного, а не особистого немайнового права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Варто відмітити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Отже, адміністративний суд не є судом, «встановленим законом» для цілей розгляду спору, що має місце у даній справі.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловлено Великою палатою Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 по справі №2а-310/12, від 17.04.2018 по справі №2-а/87/11, а також Верховним Судом України у постановах від 02.03.2016 у справі № 6-14цс16, від 16.12.2015 у справі № 6-2139цс15.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Оскільки судом першої інстанції порушено правила юрисдикції адміністративних судів, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 319, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання протиправними розпорядження та зобов'язання вчинити дії закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 12.07.2018.