Постанова № 75281359, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 361/7095/17 Суддя (судді) першої інстанції: Петришин Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальних та моральних збитків,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо відмови проіндексувати недоотримані пенсійні кошти позивачем, через протиправні дії відповідача з 11.12.20109, в сумі 37987 грн.

- зобов'язати проіндексувати недоотримані пенсійні виплати позивачем з 11.12.2009 року, в сумі 37987 до часу отримання.

- визнати протиправними дії щодо відмови надати позивачу відповідь відповідно до ст. 15, 18 Закону України «Про звернення громадян», та відмову запросити заявника на розгляд його заяви.

- зобов'язати компенсувати завдані позивачу матеріальні збитки в розмірі 100 000 гривен (тисячі гривень), та стягнути з відповідача кошти в розмірі 100 000 гривен (тисячі гривен), за відмову проіндексувати недоотримані пенсійні кошти позивачем з вини відповідача, та ненадання відповіді відповідно до ст. 15, 18 Закону України «Про звернення громадян».

- зобов'язати компенсувати позивачу моральні збитки в розмірі 100 000 гривен та стягнути з відповідача кошти в розмірі 100 000 гривен, які підтверджуються тим, що, відповідач зловживаючи службовим становищем, безпідставно відмовив позивачу проіндексувати недоотримані пенсійні кошти позивачем з вини відповідача, та ненадання відповіді відповідно до ст. 15, 18 Закону України « Про звернення громадян», що свідчить про дискримінацію позивача як соціально незахищеної особи, є особою з особливими потребами, має загострене почуття справедливості, ці дії завдали позивачу тяжких моральних страждань, та також неправомірні дії відповідача тривають неодноразово, і лише констатація цього факту буде недостатньо, для поновлення прав позивача, тому моральна шкода має бути відшкодована в повному обсязі.

- зобов'язати відповідача надати позивачу звіт, про виконання судового рішення.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про задоволення позовних вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії позивача відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст..22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»з 14.10.2009.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області та ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 про перерахунок пенсії задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області провести з 11.01.2010 перерахунок розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_2 відповідно до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із розрахунку 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування проведених виплат. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області провести з 11.01.2010 року перерахунок розміру додаткової пенсії по інвалідності ОСОБА_2 відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування проведених виплат. Решту позовних вимог залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року залишено без змін, змінивши дату початку перебігу періоду нарахування пенсій з « 11 січня 2010 року» на « 11 грудня 2009 року».

На виконання вищезазначених судових рішень управління зробило перерахунок пенсійної виплати ОСОБА_2 за період з 11.12.2009 по 30.09.2011. Після перерахунку виник борг у сумі 37 987,86 грн.

21.09.2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Броварського об'єднаного управління пенсійного фонду України Київської області, де просив проіндексувати заборгованість по пенсійним виплатам в сумі 37 987, 86 грн., яка виникла через протиправні дії відповідача відповідно до законодавства з 11.12.2009.

У відповіді від 27 вересня 2017 року на звернення позивача, відповідач повідомив, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 в справі №2-а-1322/10, управління проведено перерахунок пенсії з 11.12.2009, різниця в пенсії після перерахунку становить 37 987, 86 грн. Дана сума коштів включена у документи на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №440 «Про затвердження порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою», тому не включається у додаткові відомості на виплату пенсії, оскільки їх облік в подальшому ведеться в реєстрі судових рішень. Розмір пенсії виплачується згідно вимог чинного законодавства України.

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги проіндексувати недоотримані пенсійні виплати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на положення норм Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, у даному випадку, є безпідставними. Доводи позивача про відмову відповідача надати відповідь на його звернення є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначаються Законом України від 03.07.1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини 2 статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

17 липня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення також передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.

Згідно пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії.

За змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що індексація грошових доходів населення не є складовою пенсії, а є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, в даному випадку не підлягають індексації недоотримані позивачем пенсійні кошти у зв'язку з протиправними діями відповідача, оскільки застосування індексації грошових доходів населення здійснюється в площині інших правовідносин.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні як до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, так і до суду першої інстанції з позовом, позивач просив саме проіндексувати недоотримані ним пенсійні кошти.

Разом з тим, і в позовній заяві, і в апеляційній скарзі, на обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_2 посилається, крім Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", також на ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачає виплату компенсації втрати частини доходів в разі нарахування суми пенсії, не отриманої пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з заявою про зобов'язання здійснити виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з протиправними діями Пенсійного фонду. Не заявлялись такі вимоги ОСОБА_2і під час звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови проіндексувати недоотримані пенсійні кошти позивачем, через протиправні дії відповідача з 11.12.20109, в сумі 37987 грн. та зобов'язання відповідча проіндексувати вказані недоотримані пенсійні виплати за зазначений вище період є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про порушення при розгляді його звернення від 21.09.2017, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 16 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою, має право, зокрема: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

Згідно ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження;

Статтею 25 Закону України «Про звернення громадян» у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач розглянув заяву позивача у встановлений законом строк, а саме 27.09.2017, а тому відсутні підстави вважати протиправними дії відповідача щодо відмови надати позивачу відповідь на його звернення від 21.09.2017, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому, колегія суддів погоджується з позивачем в тій частині його вимог, що відповідачем був порушений порядок розгляду його звернення (заяви), зокрема порушено його право бути присутнім при розгляді його звернення.

Як вбачається з заяви позивача від 21.09.2017, він просив повідомити його про час та місце розгляду заяви.

Однак, з відповіді від 27.09.2017 вбачається, що позивач повідомлений про час і місце розгляду його звернення та він не був запрошений на розгляд його заяви у будь-який спосіб та не був.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача, передбачене статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, надавати пояснення, знайомитись з матеріалами щодо розгляду даного звернення було порушено.

Отже, оскільки звернення позивача від 21.09.2017 розглянуто з порушенням процедури, визначеної законом, а саме з порушенням права позивача бути присутнім при розгляді, то вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування йому майнової шкоди в розмірі 100 000 грн., моральної шкоди в розмірі 100000 грн., колегія суддів зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки будь-яких доказів на підтвердження факту шкоди та обґрунтування її розміру позивачем не надано та не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року - скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальних та моральних збитків - задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, що полягають у порушенні вимог статті 18 Закону «Про звернення громадян» при розгляді звернення (заяви) ОСОБА_2 від 21.09.2017 щодо забезпечення заявникові права бути присутнім при розгляді його заяви.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 12 липня 2018 року.