Постанова № 752811, 21.06.2007, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.07

Справа №8/218-05.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді – Моїсеєнко В.М.

секретаря судового засідання – Сорока Л.М.

розглянувши справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства « Тростянецький маслозавод»

до відповідача Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

Від позивача Забарна Ю.М., довіреність від 20.03.2007р.,

Від відповідача: Аргунова О.О., довіреність від 28.12.2006р. № 13958/10/19-031, Самойленко Н.Д., Курило Р.В.

Суть спору: Позивач просить суд визнати недійсним повідомлення-рішення № 0000322301/0/1274 від 21.04.2005р. Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій , донарахованих сум податків, зборів ( обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства , за жовтень 2004р., січень 2005р. як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, згідно із Законом України « Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями та Законом України « Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.07.2005р. по даній справі в позові відмовлено, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2005р. зазначене рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2007р. рішення господарського суду Сумської області від 21.07.2005р. та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2005р. скасовані , справа направлена на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.03.2007р. призначено новий розгляд справи та запропоновано сторонам обґрунтувати свою позицію по справі з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.02.2007р., сторони подали зазначені обґрунтування.

По письмовому клопотанню сторін від 21.05.2007р. ухвалою суду від 21.05.2007р. провадження у справі зупинялося та сторонам надавався строк для примирення до 21.06.2007р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне :

На підставі акту № 46/23/00447095 від 18.04.2004р. « Про результати позапланової документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Тростянецький маслозавод» з питань дотримання правильності і відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2004р.,січень 2005р., відповідач виніс повідомлення-рішення № 0000322301/0/1274 від 21.04.2005р. « Про застосування та стягнення сум штрафних ( фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів ( обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства» , яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на 233400 грн.: за жовтень 2004р. на 77800 грн., за січень 2005р. на 155600 грн.

Відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп..7.7.1 , п.7.7 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2004р., січень 2005.

Разом з тим суд вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені із наступних підстав.

Між позивачем та ТОВ « Норд –Імпульс» було укладено договір б/н від 07.06.2004р. про поставку товару ВАТ «Тростянецький маслозавод» - сухого знежиреного молока з ТОВ « Норд-Імпульс». Додатковою угодою № 1 від 15.06.2004р. сторонами були внесені зміни до п.7 договору б/н від 07.06.2004р. та встановлено, що «приймання передача товару здійснюється в пункті , визначеному в специфікації, а у випадку, якщо місце поставки та приймання-передачі товару в специфікації не визначені, то сторони визначають таким місцем с. Рибальське, Ємільчинський район, Житомирська обл..». Згідно специфікації № 1 ТОВ « Норд –Імпульс» відвантажив позивачу сухе знежирене молоко в кількості – 150 тонн по ціні 7,78 грн. за кг( без ПДВ). На виконання умов договору ТОВ «Норд-Імпульс» виписано видаткові накладні та податкові накладні . Відповідно наданих накладних товар отримував за дорученням Шкатуленко В.М., в накладних зазначені номер автомобіля, яким здійснювалось вивезення товару від продавця.

Однак, як вбачається з матеріалів справи в ході перевірки позивача податковою інспекцією було встановлено, що на ВАТ "Тростянецький маслозавод" товар (сухе знежирене молоко) фактично не надходив. Крім того, в ході проведення перевірки в листопаді працівником ГВПМ Охтирської ОДПІ було проведено опитування матеріально-відповідальної особи - Шкатуленко В.М., котрим підтверджено, що на ВАТ «Тростянецький маслозавод" товар фактично не надходив, але оприбутковувався по картках складського обліку.

Доказом безтоварності операції по купівлі -продажу позивачем сухого молока служить і та обставина, що придбана продукція від ТОВ «Норд-імпульс» без фактичного надходження на адресу ТОВ «Тростянецький маслозавод» була відправлена перевізниками на Житомирську митницю .

У відповідності з ч. 1 ст. 908 ЦКУ «Підставою для здійснення перевезення вантажів є укладання договору перевезення, що повинен бути засвідчений відповідним письмовим документом (договором)». Ст. 909 ЦКУ «Договір перевезення вантажу» п. З «укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносаменту або іншого документу, встановленого транспортним кодексом (статутами)». Ч. 2 ст. 909 ЦКУ передбачає обов'язковість письмової форми договору перевезення вантажу. Ст. 47 Статуту автотранспортного підприємства передбачає оформлення товаротранспортної накладної при здійсненні перевезення автомобільним транспортом. Ст.ст. 134, 135 КТМ - оформлення коносаменту при здійснення перевезення морським транспортом.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, позивачем не надано підтверджуючих документів за жовтень 2004 р. по відправці товару з перевізниками , а також не надано доказів перебування на зберіганні сухого молока (договору зберігання чи договору комісії) з моменту його придбання та поставки на експорт компанії« Interfood В. V».

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість " від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями „Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу)".

П. 5.1. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями визначено , що валові витрати виробництва та обігу -це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім цього , п.1.32. ст. 1 цього ж Закону визначено, що господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже , посилання позивача на те, що купівля сухого молока у ТОВ «Норд-Імпульс» і поставка цього молока на експорт відноситься до господарської діяльності є безпідставними і такими , що не відповідають вимогам Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, п.1.32 ст.1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій , матеріальній або нематеріальній формах .

Однак , як слідує з матеріалів справи придбане позивачем сухе молоко від ТОВ «Норд-Імпульс» згідно податкової накладної № НН-00788 від 28.07.2004р. в кількості 25000 кг на загальну суму 2333400,00 грн., в т.ч. ПДВ 38900,00 грн., сума без ПДВ 194500,00 грн. та реалізоване компанії « Interfood В. V» згідно ВМД № 041769 від 29.07.2004р. в кількості 25000 кг на загальну суму 208121,40 грн., тобто позивачем при проведені даних операцій не отримано прибутку і лише у разі проведення операцій бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість з проведених експортних операцій підприємство позивача отримає економічну вигоду.

Отже, остаточні розрахунки між ВАТ « Тростянецький маслозавод» та ТОВ « Норд-Імпульс» проведені не були, то сума сальдо розрахунків – 328950,00 грн. була визначена виходячи з даних по оплаті та з даних попередній актів перевірки.

Відповідно до п.1.8. ст..1 Закону України « Про податок на додану вартість « № 168 бюджетне відшкодування - це сума , що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав , як здійснення операцій з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної , виданої платником ПДВ, згідно з пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість « № 168 крім вище визначених обов’язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з ПДВ, передбачає обов’язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 Закону України « Про податок на додану вартість « № 168( в редакції Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 02.03.2000р. № 1523) суми ПДВ зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.

Тому, однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 ст. 1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з законодавством зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем .

Тобто, Законом України « Про податок на додану вартість « № 168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Отже, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів ( робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу)".

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та — іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.1 с.5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати-виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, у випадку, якщо товари використані не на потреби власної господарської діяльності - витрати здійснені на придбання таких товарів не повинні відображатися у складі валових витрат платника податку на прибуток підприємств не повинні враховуватись при обчисленні суми податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість, сплачені в зв'язку з придбанням товарів , вартість яких не відноситься до складу валових витрат, відшкодовується за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включається.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що суперечать вимогам закону. Отже - не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені позову відмовити.

2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ В.М.МОЇСЕЄНКО

В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складений і підписаний 26.06. 2007р.

З оригіналом згідно

Секретар судового засідання Л.М.Сорока