Постанова № 75280997, 11.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4674/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі: Кривді В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Адміністрації Президента України про визнання нікчемним рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Адміністрації Президента України (далі - Відповідач, АП України) в якому просив визнати нікчемним рішення керівника приймальні Президента України Кільови Г.О. від 13.01.2017 №22/057604-21; зобов'язати керівника приймальні Президента України Кільови Г.О. передати Президенту України Порошенку П.О. на розгляд та прийняття ним рішення за скаргою позивача від 16.12.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.12.2016 ОСОБА_3 звернувся до Президента України Порошенка П.О. зі скаргою щодо протиправних дій приймальні Президента України зі спрямування його звернень стосовно неналежного, на його думку, проведення розслідування у кримінальних справах, відкритих за заявами позивача та їх безпідставного закриття, в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» надіслано відповідачем до того ж органу, дії якого він оскаржував.

У зв'язку з цим, позивач у скарзі від 16.12.2016 просив Президента України Порошенка П.О. дати доручення Генеральному прокурору України Луценку Ю.В. розглянути звернення позивача від 10.05.2016 та від 31.05.2016.

На дану скаргу позивачу надано відповідь листом АП України за підписом керівника приймальні Кільови Г. від 13.01.2017 №22/057604-21.

В зазначеному листі позивача повідомлено про те, що вирішення поставлених у його попередніх зверненнях від 09.07.2016 та від 31.08.2016 питань не належить до повноважень Президента України, у зв'язку із чим їх було направлено на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» до Генеральної прокуратури України для розгляду. За наведених обставин дії працівників приймальні Президента України під час опрацювання звернень позивача рішенням від 13.01.2017 №22/057604-21 визнані правомірними, а скарга від 16.12.2016 необґрунтованою.

Вважаючи необґрунтованими твердження, викладені в листі від 13.01.2017 №22/057604-21, позивач оскаржив його до суду та просив зобов'язати керівника приймальні Президента України Кільову Г.О. передати Президенту України Порошенку П.О. на розгляд та прийняття ним рішення за скаргою позивача від 16.12.2016.

Також позивач просив стягнути з Адміністрації Президента України на його користь матеріальні збитки в сумі 1040,52 грн., які ним понесені при звернені до Президента України та до Окружного адміністративного суду міста Києва, а саме: витрати на копіювання документів, на пересилання, збитки, пов'язані з відривом від звичайних занять.

Крім того, ОСОБА_3 посилався на те, що відповідачем спричинено йому страждання, душевний біль, порушення спокою, приниження честі та гідності, що стало причиною погіршення його здоров'я, у зв'язку із чим просив компенсувати йому моральну шкоду, яку оцінив у 3000,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при розгляді скарги позивача від 16.12.2016 та наданні на неї відповіді листом від 13.01.2017 №22/057604-21 діяв у межах повноважень, наданих законодавством України, а тому підстави для визнання такої відповіді нікчемною, а також зобов'язання керівника приймальні Президента України Кільової Г.О. передати Президенту України Порошенку П.О. на розгляд та прийняття ним рішення за скаргою позивача від 16.12.2016 відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 (далі по тексту - Закон № 393/96)

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч. 1 ст. Закону № 393/96).

Правовими положеннями ч.3 ст. 7 Закону № 393/96 встановлено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Статтею 16 Закону № 393/96 встановлено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

При цьому, повноваження Президента України визначаються Конституцією України, про що неодноразово наголошувалося Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 07.04.2004 №9-рп/2004 та від 16.05.2007 №1-рп/2007.

Відповідно до частини 1 статті 122 Конституції України прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України.

Факт призначення Генерального прокурора України на посаду та звільнення його з посади не означає подальшої підпорядкованості органів прокуратури України іншим органам державної влади, зокрема тим, які здійснюють повноваження щодо призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України.

Крім того, в силу п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Указом Президента України від 25.02.2010 №265/2010 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України» утворено Адміністрацію Президента України.

Підпунктом 20 п. 4 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.2010 №504/2010 встановлено, що АП України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем

Отже, повноваження щодо розгляду звернень громадян до Президента України покладено на Адміністрацію Президента.

Як зазначено представником відповідача, у зв'язку із тим, що питання, викладені у зверненнях позивача від 09.07.2016 та від 31.08.2016 не відносяться до повноважень Глави держави, АП України направлено їх за належністю до Генеральної прокуратури України на підставі статті 7 Закону № 393/96.

В оскаржуваному рішенні від 13.01.2017 №22/057604-21 щодо розгляду скарги позивача від 16.12.2016 відповідачем було наведено норми законодавства, якими керувався відповідач при розгляді звернень позивача від 09.07.2016 та від 31.08.2016 і відмовив у задоволенні скарги.

Як вже зазначалося, розгляд звернень громадян, в тому числі скарг, адресованих Президенту України забезпечується АП України, таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач при розгляді скарги позивача від 16.12.2016 та наданні на неї відповіді листом від 13.01.2017 №22/057604-21 діяв у межах повноважень, наданих законодавством України, а тому підстави для визнання такої відповіді нікчемною, а також зобов'язання керівника приймальні Президента України Кільової Г.О. передати Президенту України Порошенку П.О. на розгляд та прийняття ним рішення за скаргою позивача від 16.12.2016 відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення з АП України на користь ОСОБА_3 матеріальних збитків в сумі 1 040,52 грн. та моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що зазначені вимоги є похідними від попередніх позовних вимог щодо визнання рішення відповідача нікчемним та зобов'язання вчинити дії, з огляду на що, вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи прийняття оскаржуваного рішення від 13.01.2017 №22/057604-21, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: Л.В. Губська

О.В. Епель