Постанова № 75280870, 21.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 33/796/306/2018 Головуючий у першій інстанції - Домарєв О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року Суддя Апеляційного суду міста Києва Ковальська В.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року про визнання винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 30 вересня 2016 року о 19 год. 00 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння. Із згоди ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, проводився його огляд на стан сп'яніння, результат огляду - 0,97%.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9. а ПДР України.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року скасувати.

Апелянт вказує на те, що зміст постанови від 07 грудня 2016 року не відповідає вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП, оскільки у цій постанові судом першої інстанції не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок суду про вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не зазначив мотивів відхилення, викладених ОСОБА_6 доводів, на які він посилався у письмовому поясненні.

Так, ОСОБА_2 посилається на те, що на вимогу працівника поліції він пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу Драгер, але категорично не був згодним з показниками приладу - 0,97 ‰, про що зазначив в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння та зажадав направити його на огляд до закладу охорони здоров'я.

Акт огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння, окрім самого ОСОБА_2, був підписаний свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_5, проте не був доданим до протоколу про адміністративне правопорушення при направленні протоколу до суду.

За письмовим клопотанням захисника суд витребував акт огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння, проте на момент розгляду справи до суду акт не надійшов і справа була розглянута без вказаного документа.

За відсутності у справі письмових пояснень свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_5 суд відмовив захиснику у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків.

Також у протоколі про адміністративне правопорушення немає вказівок на роздруківки результатів тесту з приладу Драгер, а наявні у справі дві роздруківки, за твердженням апелянта, є суперечливими, проте і ці докази не були досліджені судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення до доводи апеляції, суддя апеляційного суду вважає, що апеляція підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя районного суду послався на те, що водій погодився з результатами тесту на стан сп'яніння, проведеного за допомогою приладу Драгер, про що зазначив у самому протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому в постанові судді зазначено, що приєднання до протоколу про адміністративне правопорушення акту огляду на стан сп'яніння не є обов'язковим, оскільки згідно з п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, акт огляду на стан сп'яніння за результатами огляду складається у двох примірниках, один,з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення.

З таким висновком, викладеним у постанові судді районного суду можливо було б погодитись за наявності в матеріалах справи інших доказів: письмових пояснень свідків, відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, рапортів, документів щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом тощо, проте такі докази в матеріалах справи відсутні.

Як було зазначено, в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп'яніння за результатами огляду з використанням приладу Драгер, а також в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що один екземпляр такого акту вручався ОСОБА_2

Разом з тим, пояснення водія ОСОБА_2, про те, що він категорично не погоджувався з результатами тесту на стан алкогольного сп'яніння, проведеного за допомогою приладу Драгер та вимагав проведення огляду у медичного закладі, про що зазначив в акті огляду на стан сп'яніння матеріалами справи не спростовано.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія з результатами огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.

Зважаючи на те, що пояснення водія ОСОБА_2 про його незгоду з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного з використанням спеціального технічного засобу - приладу Драгер, не спростовані, та за відсутності інших доказів на підтвердження того, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення водій погоджувався з показниками приладу, суддя апеляційного суду вважає, що огляд ОСОБА_2 проведено з порушенням вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП.

Проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння з порушенням вимог ст. 266 КУпАП вважається недійсним, що встановлено частиною п'ятою цієї статті.

Отже, огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_2, як такий, що проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП слід вважати недійсним, а за таких обставин у судді районного суду не було підстав для визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає до скасування із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Апеляційного суду міста Києва В.В. Ковальська