Рішення № 75280831, 04.07.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/1031/18

Провадження 2/206/546/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року в залі суду в м.Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Самарської районної у м.Дніпрі ради, Комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада, про визнання незаконним рішення та зобов’язання укласти договір найму житлового приміщення,

за участю представників:

позивача, адвоката ОСОБА_2,

відповідача – Виконавчого комітету

Самарської районної у м. Дніпрі ради ОСОБА_3,

в с т а н о в и в:

22 лютого 2018 року представник позивача звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 Самарської районної в м. Дніпрі ради, Комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада, в якому просить визнати незаконним рішення виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпрі ради від 21.07.2017 року №283, яким їй було відмовлено в укладенні договору найму на 1 - кімнатну квартиру №7, житловою площею 21,3 кв.м, загальною площею 38,2 кв.м, будинку №18 по вул. Семафорній і зобов’язати ОСОБА_5 підприємство "Житлове господарство Самарського району" Дніпровської міської ради укласти нею договір найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.2-4).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 2011 року вона почала проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство з ОСОБА_6. ОСОБА_6 проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1. Ця квартира є однокімнатною житловою площею 21.2 кв.м і в цій квартирі ОСОБА_6 проживав один, сім'ї він не мав. Інших зареєстрованих осіб в квартирі не було. Вона також була одинокою особою. В 2012 році ОСОБА_6 запропонував їй зареєструватися в його квартирі. Вона була зареєстрована в спірній квартирі 13 грудня 2012 року зі згоди наймача квартири ОСОБА_6 Вона з ОСОБА_6 з 2011 року спільно проживали, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки чоловіка та дружини і їх стосунки з ОСОБА_6 не суперечили моральним засадам суспільства. Таким чином, вона вселилася в спірну квартиру в якості члена сім'ї наймача ОСОБА_6 за його письмової згоди. Між нею та ОСОБА_6 при вселенні її в спірну квартиру не було ніяких угод про порядок користування жилим приміщенням, тому вона набула рівного з ним права користування жилим приміщенням в спірній квартирі та в подальшому була зареєстрована в квартирі. 26 жовтня 2016 року ОСОБА_6 помер та був знятий з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири. Вона звернулася в КП "Житлове господарство Самарського району" Дніпровської міської ради з приводу переоформлення особового рахунку на своє ім'я. Їй було роз'яснено, що заяву про укладення договору найму з нею необхідно подавати в Самарську районну в м. Дніпро раду, так як рішення про це приймається виконкомом ради. 06 липня 2017 року вона звернулася до Самарської районної в м. Дніпропетровську ради з приводу прийняття рішення про зміну договору найму жилого приміщення та укладення з нею договору найму на спірну квартиру. Згідно рішення виконавчого комітету Самарської районної в м. Дніпропетровську ради від 21.07.2017 року №283 їй було відмовлено в укладенні договору найму. Підставою прийнятого рішення зазначено те, що вона не надала документів, які підтверджують родинні стосунки з наймачем квартири ОСОБА_6 Рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки вона проживала з покійним ОСОБА_6 однією сім'єю і вони вели з ним спільне господарство з 2011 року. Вселилася до ОСОБА_6 в квартиру в якості члена його сім’ї та зі згоди наймача була зареєстрована в квартирі. З моменту вселення в квартиру вона набула права користування жилим приміщенням в спірній квартирі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягали на задоволенні позову з підстав викладених у ньому. Зазначили, що дійсно позивач перебуває у шлюбі, шлюб не розірвано, але проживала однією сім’єю з ОСОБА_6, вели спільне господарство. Вселилася в квартиру і зареєструвалася з його згоди. Вона набула право користування квартирою, повністю утримує її.

08.05.2018 року від представника відповідача ОСОБА_5 підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначають, що у позивачки відсутній ордер на жиле приміщення в квартирі АДРЕСА_1. Також, згідно рішення виконавчого комітету Самарської районної в м. Дніпрі ради від 21.07.2017 року №283 їй було відмовлено в укладенні договору найму на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1. З огляду на вищезазначене, враховуючи що до компетенції КП «ЖГ Самарського району» ДМР не входить вирішення питань щодо визнання права на користування житловим приміщенням, у задоволення позову просять відмовити в повному обсязі (а.с.61-62).

Представник відповідача ОСОБА_4 Самарської районної у м. Дніпрі ради ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що позивачем не було надано доказів на підтвердження родинних відносин з наймачем. Вона офіційно перебуває у шлюбі, факт проживання однією сім’єю її з наймачем квартири ОСОБА_6 не встановлено. Доказів того, що вона зареєстрована зі згоди наймача відсутні. Підстави для укладення договору найму відсутні.

Представник третьої особи Дніпровської міської ради ОСОБА_8 в судовому засіданні просили вирішити справу згідно чинного законодавства.

23 лютого 2018 року ухвалою судді позов було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків (а.с.17).

03 березня 2018 року по справі відкрито провадження та призначено справу розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.28).

Вислухавши доводи та пояснення позивача та її представника, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, допитавши свідка, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, 06 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до голови Самарської районної у місті Дніпрі ради із заявою, в якій просила укласти з нею договір найму квартири № 7, що розташована за адресою Семафорна, будинок 18 в м. Дніпрі у зв’язку зі смертю наймача квартири ОСОБА_6 її цивільного чоловіка (а.с.39).

Згідно довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур № 3981 від 06 липня 2017 року про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_2 до складу сім’ї/зареєстрованих/входять: ОСОБА_6 – незареєстрований власник, ОСОБА_1 – зареєстрована, родинні стосунки не зазначені (а.с.43).

Окрім ОСОБА_6 та позивача, інших зареєстрованих осіб в квартирі не було.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-КИ № 742450 виданого 10 лютого 2017 року ОСОБА_6 помер 26 жовтня 2016 року (а.с.44).

Рішенням від 21 липня 2017 року № 283 виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпрі ради про розгляд звернення ОСОБА_1 відмовлено в укладенні договору найму з ОСОБА_9 на 1-кімнатну квартиру № 7, житловою площею 21,3кв.м, загальною площею 38,2кв.м будинку № 18 по вулиці Семафорній у зв’язку з відсутністю підстав (а.с.22).

З цього ж рішення вбачається, що підставою для відмови було те, що ОСОБА_1 не надала документи, які підтверджують родинні стосунки з ОСОБА_6, наймачем квартири № 7 житлового будинку № 18 по вул. Семафорній.

З витягу з єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 27.12.2017 року вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 13.12.2012 року, що також підтверджується відміткою у паспорті (а.с.23, 40 з обороту).

З копії паспорту позивача ОСОБА_1 серії АМ890793 вбачається, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 з червня 1984 року, відомості про розірвання шлюбу відсутні (а.с.40).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він є братом ОСОБА_6 ОСОБА_1 була цивільною дружиною його брата. Років десять тому брат почав проживати однією сім’єю з ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_3. Коли він приходив до них, вона завжди була в квартирі. Наразі, після смерті брата, позивач утримує квартиру.

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичним обставинами справи, суд доходить до наступного.

Стаття 16 ч.1, ч. 2 п. 10 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 1 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до частини першої статті 9 ЖК УРСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду.

Згідно ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Виходячи зі змісту ст. 14, 15 ЖК УРСР, виконавчий комітет Самарської районної у місті Дніпрі ради здійснює управління та контроль за використанням житлового фонду.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на імя якого видано ордер (ч. 1, 2 ст. 61 ЖК УРСР).

Права й обовязки сторін за договором найму жилого приміщення регулюються нормами житлового, а не цивільного законодавства. Зокрема, за ст. 61 ЖК УРСР і Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572).

Відповідно до норми ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі, або особа якій належить майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЖК УРСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Стаття 64 ЖК УРСР містить положення про те, що члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Відповідно до ст. 106 ЖК УРСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» передбачено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, суд повинен з’ясувати, зокрема: чи було це призначення постійним місцем їх проживання, тривалістю часу їх проживання.

Під час розгляду цивільної справи № 6-60цс12 Верховний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою роз'яснив, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обовязки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (чч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сімї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сімї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім’ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім’ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Одночасно, в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано про те, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сімї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. При розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Із зазначеного слідує висновок про те, що визначальним при вирішенні питання про право користування житловим приміщенням є не лише сам по собі факт реєстрації особи в цьому приміщенні, а й факт проживання цієї особи в цьому приміщенні та характер проживання як член сім'ї чи як інша особа, порядок вселення, наявність встановленого порядку користування житловим приміщенням, а також тривалість проживання.

Проте, всупереч ст. 81 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона є членом сім’ї наймача - ОСОБА_6

Доводи позивача про те, що вона з наймачем разом проживали, як чоловік та дружина свого підтвердження не знайшли.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт родинних відносин між нею та померлим ОСОБА_6

Навпаки матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншою особою - ОСОБА_10 з 1984 року, шлюб не розірвано.

Вимоги про встановлення факту проживання однією сім’єю позивачем не заявлялося.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона є членом сім’ї наймача, у зв’язку з чим, рішення виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпрі ради, яким відмовлено позивачу в укладанні договору найму на спірну квартиру є законним.

Керуючись ст.ст. 61-65, 103-106 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 липня 2018 року.

Суддя А.О. Сухоруков