Постанова № 75280457, 04.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/1804/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 липня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., МАЦУНИЧА М.В.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 305/1804/17 на ухвалу Рахівського районного суду від 22 березня 2018, повний текст якої складено 27 березня 2018 року, головуюча суддя Марусяк М.О., про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_4 Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

встановив:

Відповідач ОСОБА_1 оскаржила ухвалу Рахівського районного суду від 22.03.2018, якою відмовлено в задоволенні її заяви про скасування заходів забезпечення зазначеного позову, встановлених ухвалою цього ж суду від 07.12.2017 шляхом заборони до вирішення справи по суті відповідачам особисто або через інших фізичних та юридичних осіб здійснювати будівництво на земельній ділянці із кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, що знаходиться на полонині «Драгобрат» Ясінянської селищної ради Закарпатської області, та використовувати для проїзду цю земельну ділянку. На думку відповідача, ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляції зводяться до таких.

Відповідачу не було відомо, що позивач вважає себе власником земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, крім того, законність присвоєння такого кадастрового номеру обґрунтовано піддається сумніву, оскільки з матеріалів справи вбачається та підтверджується офіційними документами, що у кадастровому номері має місце виправлення щодо групи останніх чотирьох цифр: з «0027» на «0423». Земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0027 належить іншій особі і знаходиться в іншому місці. Позивач не надав належних доказів щодо свого права на землю (державного акту, технічної документації із землеустрою, інших доказів), зокрема, щодо земельної ділянки конкретної площі та розташування.

На час зведення відповідачем будівлі на своїй і належно оформленій земельній ділянці із кадастровим номером 2123656200:08:001:0474 йому не було відомо про володіння позивачем суміжною земельною ділянкою, щодо останньої були відсутні будь-які межові знаки чи видимі ознаки, які б вказували на розташування будівлі в межах цієї ділянки. Будівництво здійснюється виключно в межах ділянки відповідача і доказів про протилежне позивач не надав. Те саме стосується і проїзду відповідача до своєї ділянки, який завжди здійснювався ґрунтовою дорогою через ділянку, на яку вказує позивач, і продовжує здійснюватися таким чином. Іншого під’їзду до земельної ділянки відповідача немає, його ділянка межує саме із землями загального користування – дорогою. Ґрунтова дорога щодня використовується і для проїзду туристів.

Матеріали геодезичної зйомки, що були покладені в обґрунтування позову, зібрані неуповноваженою особою та з порушенням встановленого порядку.

Суд не переконався, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Відповідачем не порушується право власності позивача, натомість забезпечення позову істотно порушує майнові права відповідача. Таким забезпеченням фактично вирішено спір по суті, відповідач позбавлений доступу до своєї земельної ділянки та можливості добудовувати будівлю. Забезпечення не є пропорційним і відповідним заявленим вимогам, позивачем не доведена необхідність застосування саме обраного виду забезпечення позову. Водночас, факт межування земельної ділянки відповідача із землями загального користування та накладання земельної ділянки, власником якої вважає себе позивач, на ґрунтову дорогу, підтверджується документально.

Відповідач просить оскаржену ухвалу скасувати.

У відзиві на апеляцію позивач ОСОБА_2 вказує на її необґрунтованість, просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін. Зазначає, серед іншого, що доводи скарги фактично стосуються вирішення спору по суті, тоді як відповідні факти і обставини (розташування земельних ділянок, будівель, наявність чи відсутність дороги, накладання в плані певних об’єктів тощо) підлягають встановленню під час вирішення спору, шляхом проведення відповідної експертизи тощо.

Позивач належним чином набув право на свою земельну ділянку, а виправлення у кадастровому номері були обумовлені помилковими діями працівників державних органів під час оформлення документів на ділянку та її реєстрації, що підтверджено офіційно.

Спір між сторонами виник реально, неправомірні дії відповідача встановлені уповноваженими державними органами, тому питання щодо забезпечення позову вирішене з дотриманням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_5, яка апеляцію підтримала, позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_6, яка скаргу не визнала, розглянувши на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України апеляційну скаргу у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Як убачається з наявних матеріалів, ОСОБА_2 пред’явив позов до ОСОБА_1 і ОСОБА_7, якого ухвалою Рахівського районного суду від 07.02.2018 було замінено належним відповідачем – ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, просив суд зобов’язати відповідачів усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, що знаходиться на полонині «Драгобрат» Ясінянської селищної ради Закарпатської області, шляхом знесення відповідачами самочинного будівництва на земельних ділянках із кадастровими номерами 2123656200:08:001:0423 і 2123656200:08:001:0474 та звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів і сміття (а.с. 2-5).

Заявою від 01.12.2017 позивач просив забезпечити позов: заборонити до вирішення справи по суті відповідачам або будь-яким іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будівництво на земельних ділянках із кадастровими номерами 2123656200:08:001:0423 і 2123656200:08:001:0474, що знаходиться на полонині «Драгобрат» Ясінянської селищної ради Закарпатської області, та використовувати земельну ділянку із кадастровими номерами 2123656200:08:001:0423 для проїзду (а.с. 6-7).

Ухвалою Рахівського районного суду від 07.12.2017 заяву позивача задоволено частково, до вирішення справи по суті забезпечено позов шляхом заборони відповідачам особисто або через інших фізичних та юридичних осіб здійснювати будівництво на земельній ділянці із кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, що знаходиться на полонині «Драгобрат» Ясінянської селищної ради Закарпатської області, та використовувати для проїзду цю земельну ділянку (а.с. 9-11).

22.03.2017 відповідач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою Рахівського районного суду від 07.12.2017 (а.с. 13-15). Зазначала, зокрема, що відповідачу не було відомо, що позивач вважає себе власником земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423. Відповідач не погоджував межі земельної ділянки позивача, натомість щодо земельної ділянки відповідача наявні всі необхідні документи. Крім того, відповідач завжди користувався двома ґрунтовими дорогами, які забезпечують під’їзд до його земельної ділянки, його ділянка межує саме із землями загального користування – дорогою, яка щодня використовується також і для проїзду туристів. Забезпечення позову перешкоджає користуванню вказаною дорогою. Матеріали геодезичної зйомки, що були покладені в обґрунтування позову, зібрані неуповноваженою особою та з порушенням встановленого порядку. Суд не переконався, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Таким забезпеченням фактично вирішено спір по суті. Позивач не довів необхідності застосування заходів забезпечення позову в обраний ним спосіб.

Ухвалою від 22.03.2018 Рахівський районний суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову (а.с. 23-25). Суд виходив із того, що підстави та умови для забезпечення позову не перестали існувати, тому клопотання є передчасним, необхідність у забезпеченні позову не відпала.

Повною мірою із вирішенням судом питання щодо забезпечення позову апеляційний суд погодитись не може.

Відповідно до ст. 151 ч.ч. 1, 3, ст. 152 ч. 1 п. 2, ч.ч. 2, 3 ЦПК України в редакції, що була чинною на час постановлення ухвали про забезпечення позову, суд за заявою позивача може вжити передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; перелік видів забезпечення позову, що встановлений у частині 1 статті 152 ЦПК України, не є вичерпним, а суд, за наявності для того підстав, може застосувати одночасно й кілька видів забезпечення позову; вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Редакція ЦПК України на час вирішення судом першої інстанції клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову та на час розгляду скарги апеляційним судом питання щодо забезпечення позову, підстав для забезпечення позову, його видів, співмірності такого забезпечення із позовними вимогами та з вимогами щодо ефективності судового захисту тощо регулює загалом аналогічно (ст. 149 ч.ч. 1, 2, ст. 150 ч. 1 п.п. 2, 10, ч. 2, ст. 151 ч. 1).

Чинна редакція ЦПК України передбачає, що суд може скасувати заходи забезпечення позову як з власної ініціативи, так і за вмотивованим клопотанням учасника справи (ст. 158 ч. 1). Вирішуючи таке питання суд повинен керуватися вимогами цивільного процесуального закону, якими регулюються питання забезпечення позову, у контексті дійсних обставин справи в їх динаміці, руху справи, дій сторін тощо. Тобто, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, чи було ефективним застосоване раніше забезпечення позову, чи залишається таке забезпечення обґрунтованим і чи не відпала потреба в його існуванні з урахуванням обставин справи, нових обставин, що були встановлені і не були відомі на час застосування заходів забезпечення позову. Якщо в ході розгляду справи з’ясуються обставини, що вказують на неефективність, необґрунтованість раніше застосованого забезпечення позову, суд не позбавлений у порядку ст. 158 ЦПК України можливості дати нову оцінку відповідним обставинам.

Зі змісту ухвали суду від 07.12.2017 про забезпечення позову випливає, що суд правильно виходив із відсутності правових підстав для заборони будівництва поза межами земельної ділянки, порушенням права власності щодо якої обґрунтовував свою правову позицію позивач. Тому суд заборонив будівництво лише на земельній ділянці, на яку вказував ОСОБА_2 як на свою. Безвідносно до мотивів, з яких виходив суд приймаючи відповідне процесуальне рішення на відповідний момент і на підставі наявних на той час матеріалів справи, суд вірно по суті відмовив у забороні будівництва на земельній ділянці, правом на яку обґрунтовували свою позицію відповідачі.

Проте, вирішивши питання щодо будівництва в такий спосіб, суд не врахував, що за відсутності заборони на будівництво на земельній ділянці, на яку вказували відповідачі, заборона використання для під’їзду до цієї ділянки тієї ділянки, на яку вказував позивач і на розташування на якій ґрунтової дороги, що використовується для під’їзду, вказували відповідачі, не може бути визнана обґрунтованою. Така заборона означає створення фактичної перешкоди відповідачам у доступі до їхньої земельної ділянки, включно із можливістю продовження будівництва.

Поза цим, вирішуючи питання в частині заборони використання однієї земельної ділянки для проїзду до іншої та оцінюючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності відповідної ґрунтової дороги чи проїзду, можливості під’їзду до ділянки відповідачів іншим шляхом тощо, суд першої інстанції не переконався в тому, яким саме чином здійснюється доступ (під’їзд) до земельної ділянки відповідачів, чи використовується для цього в дійсності земельна ділянка, названа позивачем, чи є ґрунтова дорога або проїзд через ділянку позивача, чи є інші дороги, проїзди і т.ін. Суд не навів в ухвалі про забезпечення позову відповідного обґрунтування, яке б підтверджувало правильність, доцільність і ефективність саме такого заходу забезпечення позову, та застосував його за умов, коли дані щодо самого існування відповідних об’єктів і обставин (предмету для забезпечення) відсутні, а відтак, не мав підстав за такої фактичної та правової невизначеності встановлювати відповідну заборону.

Беручи до уваги наявні матеріали, у апеляційного суду не виникає сумнівів у реальній наявності спору між сторонами, у якому з огляду на його характер і предмет забезпечення позову як таке, що його просив встановити позивач, не означає фактичного вирішення спору по суті. Оскільки предметом позову є знесення самочинного будівництва, заборона продовження будівництва на земельні ділянці, що на неї вказує позивач, є виправданою та має запобіжний характер. Спір позивачем ініційований, існує, як існує й можливість порушення його майнових прав продовженням будівельних робіт, що вочевидь може істотно утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Це може мати наслідком виникнення необхідності у докладанні в подальшому значних зусиль для відновлення відповідних прав.

Інші обставини, на які у підтвердження своїх доводів посилалися сторони (наявність чи відсутність відповідних прав і їх порушення, наявність та розташування певних об’єктів, у т.ч., земельних ділянок, ґрунтової дороги (доріг, проїздів) на місцевості, належність і допустимість доказів щодо певних обставин і т.ін.), знаходяться поза межами питання, які охоплюються оскаржуваною ухвалою, такі питання є предметом з’ясування та доказування і можуть мати значення при вирішенні спору по суті. Крім того, залежно від конкретних обставин сторони за наявності для того підстав не позбавлені права в подальшому ставити питання щодо заміни заходів забезпечення позову, їх скасування тощо.

Враховуючи вищенаведене та діючи в межах предмету апеляційного оскарження, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України часткового задоволення апеляції, скасування ухвали суду першої інстанції від 22.03.2018 у частині відмови у скасуванні заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою суду від 07.12.2017 у вигляді заборони відповідачам використовувати для проїзду земельну ділянку, на яку вказував позивач як на свою, задоволення в цій частині заяви відповідача та скасування цього заходу забезпечення позову. В частині відмови в скасуванні заходу забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати будівництво на земельній ділянці, на яку вказував як на свою позивач, апеляційну скаргу на підставі ст. 375 ЦПК України слід залишити без задоволення, а ухвалу – без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Рахівського районного суду від 22 березня 2018 року в частині відмови у скасуванні заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою Рахівського районного суду від 7 грудня 2017 року у вигляді заборони відповідачам використовувати для проїзду земельну ділянку із кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, що знаходиться на полонині «Драгобрат» Ясінянської селищної ради Закарпатської області, скасувати, у цій частині заяву ОСОБА_1 задовольнити, цей захід забезпечення позову скасувати;

в частині відмови в скасуванні заходу забезпечення позову шляхом заборони до вирішення справи по суті відповідачам особисто або через інших фізичних та юридичних осіб здійснювати будівництво на земельній ділянці із кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, що знаходиться на полонині «Драгобрат» Ясінянської селищної ради Закарпатської області, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 13 липня 2018 року.

Судді