Рішення № 75280240, 11.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року Чернігів Справа № 825/1630/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 09.11.2017 №106033-1303.

Свої вимоги мотивує тим, що всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України податкове повідомлення-рішення винесено ГУ ДФС у Чернігівській області за відсутності на те належних правових підстав. А отже воно є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, пояснив, що незважаючи на те, що платник не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов’язок зі сплати земельного податку виник у платника з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником нежитлового примішення-складу в м. Чернігові по вул. Інструментальній, 5, площею 863,1 кв.м.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, земельна ділянка по вул.Інструментальній, 5 в користування ОСОБА_3 не передавалась.

ГУ ДФС у Чернігівській області листом від 28.11.2016 №8-28-99 3-6482/2-16 отримано інформацію управління Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області, що нормативна грошова оцінка (нго) 1 кв.м. земельної ділянки за адресою м. Чернігів, вул. Інструментальна, 5 станом на 01.01.2016 становить 1125,93 грн., за вирахуванням коефіцієнтів індексації за 2015 р. - 1,433 та за 2014 р.- 1,249, станом на 01.01.2014 становила 684,88 грн. за 1 кв.м.

ГУ ДФС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення за 2014 р. № 106033-1303 від 09.11.2017 на суму 5911,20 грн. (684,88 грн. *863,1 кв.м. *1%).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Так, за змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України (норма яка регулювала розглядувані відносини в період перевірки, а саме 2014 рік) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В ст. 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Тобто, до власника приміщень розташованих на цих земельних ділянках переходять усі права та обов’язки які були визначені попередньому власнику чи користувачу землі.

Ця норма однозначно встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

А відтак, і обов'язок сплачувати земельний податок виникає у особи з дня фактичного початку правомірного користування земельною ділянкою, оскільки Закон не передбачає звільнення від сплати цього податку землекористувачів у разі відсутності документів, що підтверджують право користування. Тобто, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

Таким чином, з моменту здійснення продажу об'єкта нерухомого майна (нежитлових приміщень), обов'язок зі сплати плати за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Наведений висновок узгоджується із висновком викладеним в постанові Верховного Суду України від 07 липня 2015 року у справі №826/12388/13-а.

Зокрема, Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у вказаному рішенні дійшла висновку, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За ОСОБА_3 зареєстровано нерухоме майно за адресою м.Чернігів, вул. Інструментальна, б. 5, загальною площею 863,1 м.кв.

Отже, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 цього Кодексу, обов'язок зі сплати земельного податку виник у платника з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, суд риходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а отже підстави для його скасування відсутні.

Згідно з вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13 липня 2018 року.

Суддя О.В. Заяць