Постанова № 75280135, 11.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/5653/2018 Головуючий в 1 інстанції - Саламон О.Б.

Унікальний № 754/6107/18 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

судді-доповідача - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до судді Оболонського районного суду м. Києва Дев'ятко Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до судді Оболонського районного суду м. Києва Дев'ятко Владислава Володимировича, в якому просила зобов'язати відповідача розглянути подане позивачем клопотання від 17 жовтня 2017 року про виклик до суду в якості свідка в межах розгляду справи щодо обвинувачення колишнього президента України - ОСОБА_3.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року у відкритті провадження за указаною позовною заявою відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що указані позовні вимоги не підлягають розгляду судами загальної юрисдикції, а дії або бездіяльність судді може бути оскаржена шляхом подання скарг до судів вищих інстанцій.

В поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. Скаржник вважає, що нею правильно обрано суд для захисту порушеного права, а також зазначає, що між сторонами виникли правовідносини щодо розгляду звернення громадян, які можуть бути підвідомчі судам цивільної юрисдикції.

Позивач, будучи повідомленою належним чином про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася та звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності.

Крім того, позивачем подано пояснення по суті справи, а також клопотання про витребування оригіналу клопотання ОСОБА_2, яке 04 червня 2016 року було подане до Деснянського районного суду м. Києва в межах розгляду даної справи.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначене клопотання відхилити, оскільки наявність відповідного документа не впливає на можливість суду апеляційної інстанції законно та обґрунтовано розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_2.

Між тим, зазначений позивачем документ, у випадку його подання, підлягає обов'язковому долученню судом першої інстанції до матеріалів справи, після їх повернення до Деснянського районного суду м. Києва.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що позовні вимоги не підлягають розгляду судами загальної юрисдикції.

Так, за змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Проте, як вбачається з предмету позову, між позивачем та суддею зазначені правовідносини не виникли, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.

Зокрема, особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку N 11(2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У висновку N 3(2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Вказане узгоджується з із правовою позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року N 6-3139цс17.

Отже, враховуючи, що предметом позову є незгода позивача з процесуальною бездіяльністю судді в межах розгляду іншої судової справи, дана справа не підлягає розгляду судами взагалі.

Так, чинним законодавством визначено право особи оскаржувати процесуальні рішення судді до судів вищої інстанції, а також оскаржувати бездіяльність суду до уповноважених органів(ВККС, ВРП тощо).

Оскарження процесуальних дій або бездіяльності судді шляхом подання позову в загальному порядку законодавством не передбачено.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги в тій частині, що між сторонами виникли правовідносини щодо розгляду звернення громадян, оскільки згідно ст. 12 Закону України «Про звернення громадян», дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України &quhi;Про судоустрій і статус суддів&quсу; та &qugr;Про доступ до судових рішень&que';, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України &qug:;Про засади запобігання і протидії корупції&quuo;, &quad;Про виконавче провадження&quex;.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не роз'яснено позивачеві до юрисдикції якого суду належить дана справа, не заслуговує на увагу, оскільки судом роз'яснено позивачеві, що дані правовідносини не можуть бути самостійним предметом розгляду у судах, а процесуальні дії або бездіяльність судді підлягають оскарженню в інший спосіб.

Отже, оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального і кримінального права та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 374, 375ЦПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді