Постанова № 75280033, 02.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 752/14981/17 Головуючий у суді першої інстанції: Мирошниченко О.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1889/18 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ВолошинаВ.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченка М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Коваль Катерини Михайлівни - представника Комунальної корпорації «Київавтодор» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Комунальної корпорації «Київавтодор» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за зустрічним позовом Комунальної корпорації «Київавтодор» до ОСОБА_5 про визнання недійсними листків непрацездатності та стягнення збитків.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2017 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Комунальної корпорації «Київавтодор» та з урахуванням зміненого предмета позову від 21 вересня 2017 року просив визнати його звільнення з посади першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» незаконним, поновити на посаді першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» з 22 серпня 2017 року та стягнути з Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» (ідентифікаційний код 03359026) на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 129 грн. 26 коп. Свої вимоги обґрунтовував тим, що його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки реальних змін у структурі підприємства та прямого причинно-наслідкового зв'язку із скороченням штату працівників не мало місце.

Відповідач КК «Київавтодор» пред'явив зустрічний позов про визнання недійсними листків непрацездатності, виданих на ім'я ОСОБА_5 та стягнення з останнього матеріальної шкоди у розмірі 25 419,38 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що надані ОСОБА_5 для оплати листки непрацездатності, видані та продовжені необґрунтовано, що підтверджується відповіддю Управління виконавчої дирекції фонду у місті Києві від 29 серпня 2017 року.

Ухвалою суду від 20 листопада 2017 року, занесеною до журналу судового засідання прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву КК «Київавтодор» (а.с. 225-228 том 1).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано звільнення ОСОБА_5 з посади першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «Київавтодор» незаконним.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «Київавтодор» з 22 серпня 2017 року.

Стягнуто з Комунальної корпорації «Київавтодор» (ідентифікаційний код 03359026) на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 34 129 грн. 26 коп.

Стягнуто з Комунальної корпорації «Київавтодор» в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «Київавтодор» та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні зустрічного позову Комунальної корпорації «Київавтодор» до ОСОБА_5 про визнання недійсними листків непрацездатності та стягнення збитків відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач та особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.

У поданій скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_5 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та постановити ухвалу про закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам та доказам відповідача про те, що в рамках процедури внесення змін до штатного розпису КК «Київавтодор» та скорочення з посади першого заступника генерального директора з наступним його звільненням відповідачем не була порушена процедура звільнення. Підприємством було дотримано вимоги статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», вимоги абзацу 2 пункту 4.1.1 розділу 4 Колективного договору щодо узгодження із первинними профспілковими організаціями скорочення штатних одиниць. Листом від 14.04.2017 № 07-02-2/27 (додаток № 3) профспілковими організаціями була надана згода щодо скорочення вищезазначених штатних одиниць. Відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, 17.05.2017 позивачеві було надано персональне попередження та запропоновано наявні вакантні посади (додаток № 4), від яких останній відмовився. Комунальна корпорація «Київавтодор», як самостійний господарюючий суб'єкт, вдосконалюючи свою діяльність здійснила зміни у структурі підприємства у зв'язку із змінами в організації виробництва, внаслідок чого відбулося скорочення штату працівників. Докази факту зміни у структурі підприємства у зв'язку із змінами в організації виробництва були надані суду, які не взяті до уваги судом першої інстанції. Поновивши позивача на роботі, суд першої інстанції ухвалив рішення у порушення норми ст.6 ГК України, а саме заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, при цьому ОСОБА_5 було неправомірно поновлено судом на не існуючій посаді першого заступника генерального директора Корпорації.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5, посилаючись на те, що з 15.05.2017 на нього було покладено контроль в межах покладених функціональних обов'язків діяльність управління капітального будівництва до складу якого входить відділ експлуатації мостових та гідротехнічних споруд. Посадові обов'язки першого заступника генерального директора були частково перерозподілені між заступником генерального директора з питань будівництва, начальником управління капітального будівництва. Оскаржуване рішення передбачає поновлення на роботі позивача на посаді першого заступника Генерального директора Комунальної корпорації «Київавтодор» з 22 серпня 2017 року, що відповідно, передбачає наділення позивачу його попередніми правами та обов'язками, якими на цей час наділений він ОСОБА_6, обіймаючи посаду заступника генерального директора з питань будівництва. Вважає, що проведення в КК «Київавтодор» реорганізації окремих структурних підрозділів Корпорації в процесі якої займана позивачем посада була скорочена - а отже Корпорацією не було порушено п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та звільнення ОСОБА_5 було законним.

У відзиві на апеляційну скаргу, подану КК «Київавтодор», представник позивача ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, а в доводах апеляційної скарги не наведено жодної підстави, передбаченої частини 1 статті 376 ЦПК України, яка може бути підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Поданий представником позивача ОСОБА_7 відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_6 містить доводи про те, що оскаржуване рішення жодним чином не впливає на права та обов'язки апелянта ОСОБА_6, оскільки останній був призначений на займану посаду на посаду заступника генерального директора з питань будівництва КК «Київавтодор» до проведення скорочення на підприємстві, з перерозподілом посадових обов'язків між ним та позивачем ОСОБА_5 до прийняття наказу № 106 від 15 травня 2017 року «Про внесення змін до штатного розпису та структури КК «Київавтодор». Просив апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах - п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VІІІ .

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 та представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 підтримали доводи апеляційних скарг. Позивач та його представники ОСОБА_7, ОСОБА_10 - заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача ОСОБА_7 подав письмове клопотання про закриття апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, посилаючись на те, що ні звільнення, ні поновлення позивача на роботі не може вплинути на права та обов'язки апелянта ОСОБА_6, оскільки останній був призначений на посаду до прийняття наказу № 106 від 15 травня 2017 року «Про внесення змін до штатного розпису та структури КК «Київавтодор». Аналогічно посадова інструкція заступника генерального директора з питань будівництва, на посаді якій перебував ОСОБА_6, була затверджена до прийняття рішення про скорочення посади ОСОБА_5 У судовому засіданні дане клопотання підтримали позивач та його представники.

Ухвалою Апеляційного суд міста Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ від 02 липня 2018 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги Коваль Катерини Михайлівни - представника Комунальної корпорації «Київавтодор», приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_5 відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а тому його трудові права підлягають захисту шляхом поновлення на роботі на займаній посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України ( в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що з 03 червня 2015 року по день звільнення позивач ОСОБА_5 працював у КК «Київавтодор» на посаді першого заступника генерального директора Комунальної корпорації «Київавтодор» (а.с. 13-21 том 1).

Наказом КК «Київавтодор» від 15 травня 2017 року N 106 работодавцем було прийнято рішення про скорочення штату працівників підприємства та виведення зі штатного розпису дві посади, у тому числі й посаду першого заступника генерального директора Комунальної корпорації «Київавтодор», про що завчасно сповіщено Об'єднаний профспілковий комітет первинних профспілкових організацій підприємств комунальної корпорації «Київавтодор» та профспілковий комітет комунальної корпорації «Київавтодор» (а.с. 169-170, 173 том 1). Листом від 14 квітня 2017 року Об'єднаний профспілковий комітет первинних профспілкових організацій підприємств комунальної корпорації «Київавтодор» спільно з профспілковим комітетом комунальної корпорації «Київавтодор» погодило скорочення вказаних штатних одиниць (а.с. 174 том 2).

З цим наказом та попередженням про майбутнє звільнення позивача ознайомили під особистий підпис 17 травня 2017 року (а.с. 169-170, 175 том 1).

Також позивача було ознайомлено зі списком 4 вакантних посад у КК «Київавтодор»: начальник відділу контролю якості управління капітального будівництва; головного механіка служби головного механіка; головного спеціаліста виробничо-технічного відділу управління капітального будівництва; техніка сектору проектування виробничо-технічного відділу управління капітального будівництва.

Від переведення на запропоновані вакантні посади позивач відмовився (а.с. 135 том 1).

Листом від 17 липня 2017 року на запит адвоката ОСОБА_7 (представника позивача) підприємство КК «Київавтодор» підтвердило перелік вакансій у КК «Київавтодор» та їх зайняття. Згідно вказаного переліку три вакантні посади - це начальник відділу контролю якості управління капітального будівництва, головного механіка служби головного механіка та техніка сектору проектування виробничо-технічного відділу управління капітального будівництва залишались вакантними, а посада головного спеціаліста виробничо-технічного відділу управління капітального будівництва з 30 червня 2017 року була зайнята (а.с. 140 том 1).

До дня звільнення позивач не подавав відповідачу письмову заяву про переведення його на одну з вакантних посад, до яких було включено і вакантні посади в новоствореному управлінні капітального будівництва.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач підтвердив свою відмову від запропонованих роботодавцем усіх наявних на підприємстві вакантних посад за відповідною спеціальністю, мотивуючи тим, що запропоновані посади не відповідали його кваліфікації та його не задовольняла заробітна плата (а.с. 184-185 том 2).

13 липня 2017 року первинною профспілковою організацією ОПК ОППО КК «Київавтодор» було надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_5 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників. На засіданні профспілкового комітету був присутній позивач ОСОБА_5, у його присутності оголошено подання щодо надання згоди на звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (а.с. 199-201 том 2).

Наказом № 227-к від 22 серпня 2017 року ОСОБА_5 був звільнений з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з скороченням штатної чисельності (а.с.119 том 1).

Перевіряючи законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, так і в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія виходить з такого.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За положеннями частини першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Виходячи з вимог статті 49 2 КЗпП України одночасно з попередженням про вивільнення конкретного працівника протягом двох місяців роботодавець повинен запропонувати йому всі наявні за відповідною кваліфікацією вакантні посади.

Згоду на переведення на іншу роботу працівник підтверджує письмовою заявою про таке переведення.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49 2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Встановлені фактичні обставини у справі на підставі наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні свідчать про те, що звільняючи позивача з посади у зв'язку з скороченням штатної чисельності згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП, відповідач дотримав процедуру звільнення відповідно до статей 49 2 цього ж Кодексу, оскільки він попередив працівника про наступне звільнення своєчасно - за два місяці - 17 травня 2017 року, запропонував усі наявні вакантні посади, які були вільними, в тому числі в новоствореному управлінні капітального будівництва, з моменту попередження позивача про наступне звільнення 17 травня 2017 року до часу її звільнення з посади - 22 серпня 2017 року. Від запропонованих посад позивач відмовився, за весь час працевлаштування він не звертався із заявою про переведення його на іншу вакантну посаду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням трудового законодавства, оскільки відповідач КК «Київавтодор» дотримав процедуру звільнення відповідно до статей 49 2цього ж Кодексу та виконав передбачений частиною третьою статті 492 цього Кодексу обов'язок із працевлаштування працівника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Крім того, на звільнення позивача надано згоду профспілкового комітету підприємства.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову з тих підстав, що роботодавцем не доведено факту реальних змін у структурі підприємства та прямого причинно-наслідкового зв'язку таких змін із скороченням посади позивача, належним чином не встановив обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору та фактично увійшов в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду, оскільки відповідно до пункту 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Пунктом 4.2. Статуту підприємства закріплено право генерального директора, керівника корпорації, затверджувати штатний розпис (а.с. 71-83 том 1).

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України ( в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) на зазначені положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин, доводів відповідача належним чином не перевірив, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення вимог ОСОБА_5

Посилання представника позивача в суді апеляційної інстанції на ту обставину, що відповідач недотримався процедури звільнення відповідно до статті 42 КЗпП України є помилковим, оскільки питання про переважне право залишення на роботі ОСОБА_5 не могло вирішуватися, оскільки займана позивачем посада була в підприємстві лише одна.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог ОСОБА_5, то відповідно до статті 376 ЦПК України судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_5 до Комунальної корпорації «Київавтодор» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В частині зустрічних вимог Комунальної корпорації «Київавтодор» до ОСОБА_5 про визнання недійсними листків непрацездатності та стягнення збитків рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому колегія суддів відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Коваль Катерини Михайлівни - представника Комунальної корпорації «Київавтодор» задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 до Комунальної корпорації «Київавтодор» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: