Постанова № 75279524, 12.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/11349/17 Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5315/2018 Доповідач у суді апеляційної інстанції : Прокопчук Н.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: судді-доповідача: Прокопчук Н.О.

суддів: Стрижеуса А.М., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року

у цивільній справі за поданням старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бахрушина АндріяМиколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про примусове проникнення до житлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року старший державний виконавець Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бахрушин А.М. звернувся до Шевченківського районного суду із поданням про примусове проникнення до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування вказаного подання зазначав, що на виконанні у Шевченківському РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 03.10.2016 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 300 грн., а починаючи з 25.10.2016 р. у твердій грошовій сумі 1700 грн щомісячно. Разом з тим, ОСОБА_3 не виконує рішення суду про стягнення з нього аліментів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 80 142, 72 грн. Враховуючи те, що боржник ухиляється від надання можливості доступу державному виконавцю до житла для проведення перевірки майнового стану та для проведення опису та арешту частини квартири, яка зареєстрована за боржником, державний виконавець просив задовольнити подання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2018 року подання державного виконавця про примусове проникнення до житлового приміщення задоволено. Дозволено примусове проникнення до квартири АДРЕСА_2, 1/3 частини якої належить ОСОБА_3, для проведення виконавчих дій, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову про відмову у задоволенні подання державного виконавця про примусове проникнення до житла. Зазначає, що з вересня 2017 року по травень 2018 року він перебував на стаціонарному лікуванні, про що державного виконавця було проінформовано офіційними листами з наданням копій лікарняних листів та попередженням про ту обставину, що скаржник фактично буде відсутнім за місцем проживання. Разом з тим, державним виконавцем вказана інформація була проігнорована.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що боржник добровільно не погасив заборгованість зі сплати аліментів, не з'являвся до державного виконавця та не вчинив жодних дій на виконання виконавчого листа № 2-299/09 від 03.10.2016 р., тому є усі підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житлового приміщення боржника.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 12.10.2016 року було відкрито виконавче провадження №52632157 з виконання виконавчого листа № 2-299/09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 300 грн.

Постановами від 08.08.2017 року державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бахрушина А.М. було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 з огляду на невиконання рішення суду боржником, а також накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення 71 642, 72 грн.

У ході примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів державним виконавцем витребувано інформацію про майно та грошові кошти, що належать боржнику.

Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_3 на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_3.

Згідно відповіді ПАТ КБ «ПриватБанк», на рахунках ОСОБА_3 у ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні грошові кошти.

У добровільному порядку боржником рішення суду не виконано.

В матеріалах справи міститься копія виклику державного виконавця до боржника про необхідність з`явитися до державного виконавця на прийом 18.08.2017 року.

ОСОБА_3 заявами від 07.11.2017 р., 29.11.2017 р., 09.03.2018 р. повідомляв державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва Бахрушина А.М. про погіршення стану його здоров'я та перебування його у зв'язку з цим на стаціонарному лікуванні.

16.11.2017 р. державний виконавець звернувся із вимогою до ТОВ «Клініка ім. Гальченко В.В.» та просив надати інформацію про те, чи дійсно ОСОБА_3 перебуває на лікуванні в умовах стаціонару та з якого по який час.

18.01.2018 р. старшим державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Києва Бахрушиним А.М. було складено акт державного виконавця за участю понятих про те, що двері квартири АДРЕСА_4, у якій проживає боржник ОСОБА_3, під час виходжу державного виконавця, ніхто йому не відкрив.

21.02.2018 р. державний виконавець Бахрушин А.М. повторно виходив за адресою місця проживання ОСОБА_3, разом з тим, двері квартири знову ніхто не відкрив.

Матеріали справи містять ряд довідок, які свідчать про те, що ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у вищевказаній клініці з 23.10.2017 р., у період з 30.11.2017р. по 15.01.2018 р., а також з 18.01.2018 р. по 09.03.2018 р. з наступним курсом лікування з 10.03.2018 р. по 04.05.2018 р.

Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України &qu_2;Про виконавче провадження&qu?p; виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що державним виконавцем здійснювалися виходи за місцем проживання боржника у період перебування його на стаціонарному лікуванні. Дані обставини були достеменно відомі державному виконавцю, що підтверджується довідками, копії яких містяться в матеріалах справи та які були надані державним виконавцем разом з копіями матеріалів виконавчого провадження № 52632157.

Відомості про те, що боржник повідомлявся державним виконавцем про здійснення ним виходу за місцем проживання боржника 18.01.2018 р. та 21.02.2018 р. в матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи встановлені обставини та ту обставину, що акти про неможливість потрапити до квартири, в якій проживає боржник, були складені державним виконавцем під час знаходження ОСОБА_3 в лікарні, а державним виконавцем не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним державному виконавцю у здійсненні виконавчих дій, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника є передчасними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

З врахуванням викладеного, погодитись з постановленою ухвалою неможливо, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні подання про примусове проникнення до житлового приміщення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову наступного змісту: у задоволенні подання старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бахрушина Андрія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про примусове проникнення до житлового приміщення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач:

Судді: