Рішення № 75279518, 12.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 липня 2018 р. № 820/4544/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61184) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахувати і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 року по справі № 638/6198/17 з 01.09.2008 року протиправною та такою що порушує права ОСОБА_1 як людини;

зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008 року розрахував її розмір за методикою відповідно ст. З Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”.

Також позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.382 КАС України.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 року по справі №638/6198/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, вт.ч.: визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті пенсії з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу в розмірі відповідно наказу Міноборони від 28.07.2008 року № 377 з 01.09.2008 року, наказу Міноборони від 27.11.2013 року № 814 з 01.01.2014 року та наказу Міноборони від 14.02.2017 року № 94 протиправними;

зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області скласти та надати до Харківського обласного військового комісаріату список осіб пенсії яких підлягають перерахунку якій містить ім'я ОСОБА_1 для складання останнім довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку розміру пенсії з 01.09.2008 року, з 01.01.2014 року та з 01.05.2017 року з урахуванням підвищення посадового окладу згідно наказів Міноборони від 27.07.2008 року № 377, наказу Міноборони від 27.11.2013 року № 814 та наказу Міноборони від 14.02.2017 року № 94; після отримання від Харківського обласного військового комісаріату довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 перерахувати, нараховувати та виплатити пенсію, розмір якої обчислений 77% усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.08.2008 року № 377, наказу Міноборони від 27.11.2013 року № 814 та наказу Міноборони від 14.02.2017 року № 94, здійснити виплату суми перерахунку починаючи з 01.09.2008 року, з 01.01.2014 року та з 01.05.2017 року; подати протягом місяця, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення.

На виконання постанови по справі №638/6198/17 Головне управління ПФ в Харківській області здійснило перерахунок та виплату основного розміру пенсії позивачу з 01.09.2008 року та з 01.01.2014 року по травень 2018 року. Донараховану суму пенсії у розмірі 56365,54 грн. позивач отримав у травні 2018 року.

ГУПФУ не нарахувало та не виплатило позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.09.2008 року.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв'язку з тим, що донарахована сума виплачена на підставі рішення суду та мала разовий характер, тому компенсації не підлягає.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Частиною другою ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” №1058-ІV від 09.07.2003 року, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” №2050-ІІІ від 19.10.2000 року та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до ст.ст. 1,2 вказаного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Методика обчислення розміру компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати визначена у ст.3 Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”.

Таким чином ГУПФУ протиправно не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів за порушення строків виплати частини основного розміру пенсії.

У силу ч.5 ст. 242 КАСУ суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 року (справа № 21-518а14).

Згідно ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів правомірності відсутності підстав для не нарахування і не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, нарахованої та виплаченої на виконання постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 року.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представника відповідача стосовно того, що різниця пенсії, обчислена на виконання рішення суду, носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених законодавством, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація, оскільки з системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008 року є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання ним чинності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахувати і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 року по справі № 638/6198/17 з 01.09.2008 року протиправною та такою що порушує права ОСОБА_1 як людини.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008 року розрахував її розмір за методикою відповідно ст. З Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індекс 61184, інп.1771613974) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.