Постанова № 75279346, 11.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/4160/18 Головуючий у 1 інстанції - Лісовська О.В.

Унікальний №754/17119/17 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018року м.Київ

Апеляційний суд м.Києва у складі:

Судді-доповідача - Панченка М.М.

Суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

При секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційнускаргуОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 лютого2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 і просиластягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у сумі 42.761грн.44 коп., моральну шкоду у сумі 20.000 грн., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 1.400 грн., витрати на правову допомогу у сумі 2.000 грн. та витрати на сплату судового збору у сумі 661 грн. 61 коп./а.с.2-9/.

Позивачка послалась на те, що 23.04.2017 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «LIFAN-520» державний номер НОМЕР_1, який йому належить на праві власності, рухаючись на 29 км. автодороги Київ-Чернігів у напрямку Києва, не впорався з керуванням належного йому автомобіля та здійснив зіткнення з автомобілем «RENAULTMEGAN» державний номерНОМЕР_2, який рухався в попутньому напрямку, під керуванням його власника позивачки ОСОБА_3, заподіявши механічні пошкодження автомобілю позивачки.

Вартість заподіяної позивачці матеріальної шкоди, згідно висновку автотоварознавчого дослідження, склав 139.568 грн.21 коп.

Страховиком цивільної відповідальності ОСОБА_2 ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» виплачено позивачці ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 96.806 грн.77 коп.

Оскільки відповідач ОСОБА_2, як особа винна у вчиненні ДТП, відмовляється в добровільному порядку сплатити шкоду у розмірі 42.761 грн.44 коп., що складає різницю між заподіяним збитком та виплаченою його частиною страховиком, позивачка звернулась з цим позовом до суду та просить стягнути на свою користь указану суму, яка не покрита лімітом відповідальності страховика.

Крім того, просила стягнути моральну шкоду у сумі 20.000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 28 лютого2018 рокупозов задоволено частково /а.с.78- 84/.

Судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 42.761 грн.44 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1.400 грн., моральну шкоду у сумі 2.000 грн. витрати на правову допомогу у розмірі 2.000грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 661 грн.61 коп.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 лютого2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові /а.с.89-94/.

Скаржник послався на те, що при розгляді адміністративної справи Броварським міськрайонним судом Київської області від 10.10.2017 року, неправильно визнано його винним у спірній ДТП, оскільки суд не дослідив належним чином питання наявності вини самої позивачки, а суд першої інстанції не надав цій обставині належної оцінки. Отже, на думку скаржника, обставини, указані позивачкою у позовній заяві щодо неправомірних дій відповідача, які стали наслідком спірної дорожньо-транспортної пригоди, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Скаржник також зазначав, що після того, як його автомобіль втратив керованість в результаті наїзду на пошкоджену ділянку дороги, зіткнення з автомобілем позивачки, яка рухалась в попутньому напрямку сталося в результаті того, що позивачка в цей момент сама наблизила свій автомобіль, не витримавши безпеченого інтервалу руху.

Крім того, скаржник зазначив, що посилання у автотоварознавчому висновку на втрату автомобілем позивачки товарного вигляду є безпідставним, оскільки ця оцінка здійснювалась до фактичного ремонту, після якого товарний вигляд автомобіля може навіть покращитись, а товарна вартість автомобіля - навіть зрости.

Також скаржник зазначив, що він не повідомлявся про проведення автотоваронавчого дослідження, що є порушенням п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 року №142/5/2092 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395.

Скаржник в апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновком автотоварознавчого дослідження, посилається на те, що спеціаліст-автотоварознавець безпідставно керувався таким джерелом інформації як «Бюлетень автотоварознавця №94,2017 року, ООО «ІОЦ СЕУ», Донецьк, оскільки це місто є окупованою територією, а тому всі документи, які видані підприємствами або установами, що розташовані на цій території не мають юридичної сили.

В порядку п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Заслухавши доповідь по справі, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що 23.04.2017 року відповідач ОСОБА_2, керуючи належним йому автомобілем «LIFAN-520» державний номерНОМЕР_1, та рухаючись у крайній правій смузі на 29 км. автодороги Київ-Чернігів у напрямку Києва, на території Броварського району Київської області, не впорався з керуванням автомобіля, та виїхав у ліву смугу дороги, де здійснив зіткнення з автомобілем «RENAULTMEGAN» державний номерНОМЕР_2, який рухався в попутньому напрямку під керуванням його власника позивачки ОСОБА_3, заподіявши механічні пошкодження автомобілю позивачки.

Після указаного зіткнення автомобіль відповідача виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з іншим транспортним засобом - автомобілем «Vоlkswаgеn Golf» держномер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4.

В результаті ДТП отримали тілесні ушкодження пасажир автомобіля відповідача та водій автомобіля «Vоlkswаgеn Golf» держномер НОМЕР_3.

На підставі первісних документів складених працівниками поліції на місці ДТП, та протоколу про адміністративне правопорушення від 31.08.2017 року постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області в порядку адміністративного провадження ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, однак від накладення адміністративного стягнення його звільнено в порядку ст.38 КУпАП за збігом строків накладення адміністративного стягнення, тобто, з нереабілітуючих підстав /а.с.19/.

Указана постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.08.2017 року не оскаржувалась.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки указана норма має преюдиційну силу для розгляду цієї справи в частині обставин скоєння ДТП, в результаті якого був пошкоджений автомобіль позивачки, колегія суддів виходить з того, що встановлені обставини свідчать про наявність причинно-наслідкового зв»язку між неправомірними діями відповідача та негативними наслідками, які виразились у заподіянні позивачці матеріальної та моральної шкоди.

Кримінальна справа за фактом указаної ДТП за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1ст.286 КК України закрита згідно постанови слідчого органу Броварського відділу поліції ГУ Національної поліції у Київській області від 27.07.2017 року за відсутністю ознак кримінального правопорушення/а.с.15-18/.

Відповідно до Звіту за №22/05-ТЗ виконаного ТОВ «Пасат консалтинг Груп» про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу від 23.05.2017 року вартість матеріального збитку, завданого позивачці ОСОБА_3 в результаті пошкодження належного їй автомобіля «RENAULTMEGAN» державний номерНОМЕР_2 складає 139.568 грн.21 коп./а.с.22-26/.

За виконання указаного автотоварознавчого Звіту, позивачка сплатила на користь ТОВ «Пасат консалтинг Груп» 1.400 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 22.05.2017 року /а.с.50/.

Погоджуючись з указаним Звітом розрахунку матеріальної шкоди заподіяної позивачці, страховик цивільної відповідальності страхувальника ОСОБА_2 ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», відповідно до своїх зобов»язань згідно договору страхування №АЕ/9625887/1005/16 від 09.06.2016 року, сплатив позивачці, як потерпілій особі в результаті неправомірних дій страховика ОСОБА_2, страхове відшкодування у розмірі 96.806 грн.77 коп., що позивачкою не заперечувалось у позовній заяві /а.с.51,52,53/.

Оскільки, таким чином, невідшкодована частина матеріальної шкоди склала 42.761грн.44 коп., а відповідач відмовляється добровільно її сплачувати, позивачка звернулась з цим позовом до суду.

Відповідач, не погоджуючись з розміром матеріальної шкоди, в той же час не навів суду спростування вартості матеріальної шкоди і не надав свого розрахунку.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність вимог позивачки щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у сумі 42.761грн.44 коп.

Доводи скаржника в тій частині, що суд безпідставно врахував втрату товарної вартості, колегія суддів відхиляє це посилання, оскільки пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісного транспортного засобу визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості колісного транспортного засобу, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісного транспортного засобу розрахунок величини втрати товарної вартості є обов»язковим при проведенні розрахунку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.

Крім того, суд відхиляє доводи скаржника в тій частині, що позивачці діями відповідача не була заподіяна моральна шкода, оскільки, як встановлено судом, вина відповідача у заподіяння матеріальної шкоди позивачці доведена, а тому, в силу ст.1167 ЦК України, слідує висновок про заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачці, яка виразилась у заподіяні їй психологічних страждань та переживань за долю належного їй автомобіля. В результаті вище зазначених неправомірних дій відповідача був порушений усталений спосіб життя, оскільки своїм автомобілем вона користувалась у повсякденному житті. Крім того, позивачка витрачала особистий час на неодноразові відвідування правоохоронних органів, страховика, станції технічного обслуговування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив частково позовні вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди, та компенсував моральну шкоду у сумі 2.000 грн., яка відповідає рівню страждань та переживань позивачки, заподіяних їй неправомірними діями відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з»ясованих обставинах, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384,390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 лютого2018 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 12 липня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді