Рішення № 75279266, 05.07.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2018м. ДніпроСправа № 904/1693/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Полєв Д.М. за участю секретаря судового засідання Малиці К.В.

за позовом ОСОБА_1, м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро, вул. Маяковського, 31

про стягнення заборгованості по заробітній платі

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Гр. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 8445,00грн., середній заробіток за час затримання розрахунку в розмірі 30604,92грн., індексацію в розмірі 19872,25грн. за період з червня 2016р. по червень 2017р., вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в розмірі 9407,25грн., моральну шкоду в розмірі 11169,00грн.

Ухвалою суду від 24.04.18 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 14.06.2018р. закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.

В засіданні, що відбулось 26.06.2018р. судом оголошувалась перерва до 05.07.2018р.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву № 53/юр від 18.05.2018р. позовні вимоги визнає частково в розмірі 8445,00грн. заборгованості із заробітної плати, 49349,65грн. середнього заробітку за час затримання розрахунку. Решту вимог позивача відхилено з огляду на наступне.

- вимоги позивача в розмірі 19872,25грн. індексації відхилено, оскільки до рахування останньої звільненому працівнику не передбачено.

- вимоги позивача відносно виплати вихідної допомоги відхилено оскільки позивача звільнено за власним бажанням;

- вимоги позивача в розмірі 11169,00грн. моральної шкоди відхилено через неподання відповідних доказів завдання такої шкоди.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - гр. ОСОБА_1, в період з 1975 року по 03.07.2017р. перебував у трудових відносинах з ПАТ "Дніпропетровський трубний завод", м. Дніпро, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

03.07.2017р. позивача звільнено із займаної посади згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за власним бажанням.

Всупереч вимогам ст.116 КЗпП України, в день звільнення відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі.

У відповідності до ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Відповідно до ст.12 ГПК України даний спір підвідомчий господарському суду Дніпропетровської області, у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відносно ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" №904/4592/15.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. (п.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, тощо.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст.116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).

Відповідно до довідки відповідача №49-р/192 від 18.05.2018р. заборгованість із заробітної плати перед позивачем складає 8518,00грн.

Відповідачем не подано доказів виплати заборгованості із заробітної плати позивачу та наявності станом на день розгляду справи іншого невирішеного спору щодо суми заборгованості.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити в розмірі 8518,00грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 30604,92грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 03.07.2017р.

Згідно з довідки відповідача №49-р/192 від 18.05.2018р. середньоденна заробітна плата становить 241,91грн.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування компенсації за час затримки працівникові всіх належних йому сум, проводиться у відповідності до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Суд вважає за необхідне визначити суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за період з 03.07.2017р. по 05.07.2018р. (252 робочих днів) в розмірі 60 961,32грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму індексації заробітної плати в розмірі 19 872,25грн. за період з червня 2016р. по червень 2017р.

Частиною 6 ст. 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації і здійснюється відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. N663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).

Враховуючи зазначене, суд здійснивши розрахунок індексації заборгованості заробітної плати вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача індексацію заборгованості із заробітної плати у сумі 1196,65грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 9407,25грн.

Нормами ст. 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39), працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

З огляду на вищенаведену норму законодавства вбачається, що виплата вихідної допомоги при звільненні за власним бажанням не передбачена. Отже, в задоволенні позовних вимог в частині виплати вихідної допомоги суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" 11 169,00грн. - моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до позовної заяви позивача відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки йому завдано глибоких страждань та постійного стресу внаслідок порушення законного права на заробітну плату.

Розглянувши зазначені вимоги позивача, встановлено наступне.

За змістом ст.124 Конституції України позивач має право звернутися з такими вимогами до суду.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі-ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права";

- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що позивачем не подано будь-яких доказів, що підтверджують понесення моральної шкоди, суд вважає за необхідне у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 762, 00 грн. слід віднести на відповідача, стягнувши його в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 47, 115-117, 238 КЗпП України, ст.ст. 20, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 8 518,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот вісімнадцять грн. 00 коп.) заборгованості із заробітної плати, 60961,32 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот шістдесят одна грн. 32коп.) середнього заробітку за затримку розрахунку із заробітної плати за період з 03.07.2017р. по 05.07.2018р. (включно), індексації заробітної плати у розмірі 1196,65грн. (одна тисяча сто дев'яносто шість грн. 65 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь державного бюджету (одержувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок отримувача 31215256700001, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) - судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.07.2018

Суддя Д.М. Полєв