Рішення № 75279034, 13.07.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/1531/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді – Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Дубінчина О.М.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" /надалі – позивач, ТОВ «Гадячсир»/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України /надалі –відповідач/ про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56258990 від 24 квітня 2018 року.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №56258990 від 24 квітня 2018 року винесена з порушенням вимог частини 1 статті 24 та частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: відповідач відкрив виконавче провадження не за місцем перебування боржника та не за місцезнаходженням його майна, а також сума виконавчого збору розрахована у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості, а не від фактично стягнутої суми за виконавчим документом. Строк звернення до суду з позовом, що встановлений частиною 2 статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, ним дотриманий, оскільки оскаржувану постанову отримано позивачем 22 травня 2018 року, що підтверджується відповідною відміткою на поштовому конверті /а.с. 54-62/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №56258990 від 24 квітня 2018 року винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та що позивач порушив строк звернення до суду, що встановлений частиною 2 статті 287 Кодексом адміністративного судочинства України /а.с. 96-101/.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну вимогу, посилаючись на обставини та норми, викладені у позовній заяві, а представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

З'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши докази у їх сукупності, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року, у справі №917/1400/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укарсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» 15 917 447 доларів 81 центів США заборгованості по кредиту та 206 700 грн витрат по сплаті судового збору.

З метою виконання вказаного рішення Господарським судом Полтавської області видано наказ №917/1400/16 від 03 жовтня 2017 року /а.с. 103/.

18 жовтня 2017 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №54937258 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1400/16 від 03 жовтня 2017 року та накладено арешт на майно боржника та арешт коштів боржника /а.с. 104-109, 114-116/.

В рахунок погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року та на виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1400/16 від 03 жовтня 2017 року ТОВ «Гадячсир» сплачено суму 619,17 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Гадячсир» від 20 жовтня 2017 року та від 23 жовтня 2017 року /а.с. 20-23/.

Відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 10 листопада 2017 року у справі №917/1400/16 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №54937258 /а.с 117-118/.

Постановою від 23 квітня 2018 року виконавче провадження ВП №54937258 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року №917/1400/16 поновлено /а.с. 119-120/

Того ж дня головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача /а.с. 121-122/.

23 квітня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 1591744,78 доларів США та 20760,00 грн /а.с. 123-124/.

24 квітня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56258990 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №54937258 від 23 квітня 2018 року та постанову про арешт майна боржника /а.с.125-128/.

Відповідно до квитанції №ПН15921 від 27 квітня 2018 року ТОВ «Гадячсир» сплачено виконавчий збір у сумі 61,92 грн, тобто 10 відсотків від фактично стягнутої суми /а.с. 12/.

Не погодившись з розрахунком розміру виконавчого збору та місцем відкриття виконавчого провадження ВП №56258990 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №54937258 від 23 квітня 2018 року, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувану постанову на відповідність зазначеним критеріям, суд дійшов висновку, що вона винесена з порушенням частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1402. Положення інших нормативно-правових актів застосовуються, якщо ці положення не суперечать Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1 та 2 статті 18 цього Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії /частина 1/.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом /частина 2/.

Згідно із частиною 1 статті 37 вказаного Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову /частина 4 цієї статті/.

За змістом частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За визначенням частини 1 статті 27 цього Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом /частини 2 цієї статті/.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 вказаного Закону постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону /частина 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»/.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що виконавче провадження відкривається або за місцем проживання, перебування, роботи боржника, або за місцезнаходженням його майна.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що згідно з відомостями, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» є: 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, буд.17 /а.с. 132-142/.

Таким чином, органами виконавчої служби за місцем перебування боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир», є Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та відділи примусового виконання рішень, що входять до його складу.

Майном, яке знаходиться чи зареєстроване на адміністративній території міста Києва чи Київської області, ТОВ «Гадячсир» не володіє, що підтверджується: 1) довідкою вих. № 125/1 від 15 травня 2018 року, 2) Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (ідентифікаційний код 33460268), 3) ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року у справі №826/14428/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року та постановою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року /а.с. 87, 143-179, реєстраційні номера в ЄДРСР 70447111, 71656237, 73261296/.

Наведене дає суду підстави встановити, що виконавче провадження ВП № 56258990 відкрито Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд.13, м. Київ, ідентифікаційний код 00015622) ані за місцем перебування боржника, ані за місцем знаходження його майна, що є порушенням вимоги частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Як з'ясовано судом, юридичною підставою визначення місця відкриття виконавчого провадження ВП №56258990 відповідач обрав норму пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802.

Так, згідно з пунктом 4 цієї Інструкції Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підвідомчі рішення, за якими сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Втім, ця норма Інструкції суперечить нормі частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за нормою закону місцем відкриття виконавчого провадження може бути або місце проживання, перебування, роботи боржника, або місцезнаходження його майна.

Таким чином, місце відкриття виконавчого провадження визначається Законом за територіальним принципом, тоді як місце відкриття виконавчого провадження за Інструкцією визначається за величиною зобов'язання.

Частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та не підлягає застосуванню норма пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Надавши перевагу застосуванню норми пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, відповідач тим самим порушив вимогу частини 2 статті 19 Конституції України діяти як орган державної влади лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на застосування ним, окрім пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, ще й норми частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" суд вважає необґрунтованим, оскільки в цій нормі зазначається, що постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виконує постанову порядку, встановленому цим Законом. Тобто ця норма вказує на порядок виконання і не визначає суб'єкта, який здійснює виконання. У свою чергу порядок виконання постанов державного виконавця врегульований в тому числі статтею 24 "Місце виконання рішення" Закону України "Про виконавче провадження".

До того ж визначений відповідачем розмір виконавчого збору явно та однозначно не узгоджується з положенням частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Абзацом 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачається, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За правилом частини 2 статті 27 цього Закону виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року та наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1400/16 від 03 жовтня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» сплачено заборгованість у сумі 619,17 грн, а тому сума виконавчого збору не може перевищувати 10 відсотків від цієї суми і становить 61,92 грн.

У той же час відповідачем визначено до сплати виконавчий збір у сумі 1591744,78 доларів США та 20760,00 грн.

І хоча законодавець місце, строк та порядок відкриття виконавчого провадження не ставить в залежність від розміру виконавчого збору, проте завищення розміру виконавчого збору зумовило стягувача застосувати пункт 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень та відкрити виконавче провадження ВП № 56258990 саме у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд.13, м. Київ, ідентифікаційний код 00015622).

Суд наголошує, що за статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» розмір виконавчого збору не є обставиною, яка впливає на умови відкриття виконавчого провадження, а тому неправильне визначення відповідачем розміру виконавчого збору не може бути підставою для визнання протиправної та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення виконавчого збору ВП № 56258990 від 24 квітня 2018 року. Встановлення розміру виконавчого збору необґрунтованим може мати наслідком визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 54937258 від 23 квітня 2018 року, яка не є предметом позову у цій справі.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач порушив приписи частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо місця відкриття виконавчого провадження ВП №56258990.

Отже, у ході судового розгляду справи відповідачем, який є суб’єктом владних повноважень, всупереч частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Надаючи оцінку аргументу відповідача щодо порушення позивачем встановленого процесуальним законом строку звернення до суду з позовом, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу позовну заяву у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено та відповідною відміткою на поштовому конверті підтверджено, що оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56258990 від 24 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальність «Гадячсир» отримало 22 травня 2018 року /а.с. 73-74/.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом позивачем дотримано. Доказів пропуску такого строку відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 56258990 від 24 квітня 2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Отже, позов слід задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1762,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05 травня 2018 року №8157.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 9, 77, 243-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька, буд. 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 33460268) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Січових Стрільців, буд. 73, м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56258990 від 24 квітня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Січових Стрільців, буд. 73, м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька, буд. 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 33460268) витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя ОСОБА_3