Постанова № 75278972, 12.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/3576/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/22214/16

12 липня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 21 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Шевченко Т.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, -

в с т а н о в и в :

30 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод щодо участі батька у вихованні малолітньої ОСОБА_5; зобов'язати ОСОБА_4 вирішувати спільно з ОСОБА_2 вибір дошкільних та шкільних навчальних закладів, які має відвідувати дитина, а також інші питання щодо її виховання; зобов'язати ОСОБА_4 повідомляти засобами телефонного зв'язку про зміну місця перебування ОСОБА_5 не пізніше, ніж за два дні до моменту переміщення; зобов'язати ОСОБА_4 повідомити ОСОБА_2 власний телефонний номер для надання йому можливості регулярно спілкуватися з дитиною і повідомляти про зміну телефонного номеру; визначити ОСОБА_2 на першому етапі (дошкільний період) наступні часи побачення з дитиною: у понеділок, середу та п'ятницю першого та третього тижня кожного місяця з 17.00 год. до 19.30 год. (у разі відвідування дошкільного освітнього закладу) та з 11.00 год. до 19.30 год. (у разі невідвідування дошкільного освітнього закладу); у вівторок і четвер другого та четвертого тижня кожного місяця з 17.00 год. до 19.30 год. (у разі відвідування дошкільного освітнього закладу) та з 11.00 год. до 19.30 год. (у разі невідвідування дошкільного освітнього закладу); щомісяця кожного другого та четвертого тижня з 17.00 год. п'ятниці до 18.00 год. наступної на нею неділі; щорічно, під час літнього періоду з 01 червня по 31 серпня, кожні перші 15 днів кожного місяця; зобов'язати ОСОБА_4 попереджати ОСОБА_2 засобом телефонного зв'язку заздалегідь, але не пізніше ніж за дві години, в разі настання непереборних обставин, що можуть унеможливити використання батьком визначених за графіком часів на спілкування з дитиною; зобов'язати ОСОБА_4 повідомляти ОСОБА_2 у разі хвороби дитини у будь-який час; визначити ОСОБА_2 на другому етапі (шкільний період до досягнення 14-річного віку) наступні часи побачення з дитиною: у понеділок, середу та п'ятницю першого та третього тижня кожного місяця з 14.00 год. до 18.00 год.; у вівторок і четвер другого та четвертого тижня кожного місяця з 14.00 год. до 18.00 год.; щомісяця кожного другого та четвертого тижня з 18.00 год. п'ятниці до 18.00 год. наступної на нею неділі; щорічно під час літніх канікул кожні перші 15 днів кожного місяця канікул; щорічно під час осінніх, зимніх та весняних канікул - кожну їх першу частину; зобов'язати ОСОБА_4 попереджати ОСОБА_2 засобом телефонного зв'язку заздалегідь, але не пізніше ніж за дві години, в разі настання непереборних обставин, що можуть унеможливити використання батьком визначених за графіком часів на спілкування з дитиною; встановити спосіб виконання рішення суду шляхом зобов'язання передавати ОСОБА_5 ОСОБА_2 згідно визначеного графіку та зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкод у передачі ОСОБА_5 ОСОБА_2 згідно визначеного графіку; встановити, що дитина має передаватися одягнена по сезону і по погоді, а у випадку, якщо дитина має перебувати в батька більш ніж 24 години, матір повинна забезпечити її достатньою кількістю замінного одягу на весь період; встановити, що у випадку, коли період побачень визначений після відвідування освітнього закладу, батько сам забирає дитину; встановити, що в інших випадках батько забирає дитину за адресою проживання матері, зазначеною в рішення суду.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідач ОСОБА_4 чинить йому постійні перешкоди в спілкуванні з їх спільною донькою ОСОБА_5, яка після розлучення залишилася проживати з матір'ю. Домовленості щодо його участі у вихованні та спілкуванні з донькою вони досягти не можуть, між ними регулярно виникають сварки і непорозуміння. Посилався на те, що ОСОБА_4 створює йому штучні перепони в можливості побачитися з дитиною, позбавляючи його таким чином права приймати участь в її житті, сприяти духовному розвитку і вихованню. За таких обставин, оскільки в добровільному порядку вирішити вказане питання не вбачається можливим, наявні правові підстави для визначення способів участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною за рішенням суду.

27 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила встановити наступний порядок побачень ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5: кожної суботи місяця з 11.00 год. до 16.00 год., при цьому, протягом перших двох місяців зустрічі проводити в присутності матері та фахівця із соціальної роботи в рекреаційних зонах та місцях дитячого дозвілля, та протягом вказаного періоду ОСОБА_2 відвідувати консультації психолога Голосіївського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; в подальшому, кожної суботи чи неділі та/або святковий вихідний день (за домовленістю з матір'ю) щомісяця з 11.00 год. до 16.00 год. в присутності матері в рекреаційних зонах та місцях дитячого дозвілля.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що зазначений в первісному позові порядок побачень складений без урахування прав та законних інтересів малолітньої ОСОБА_5. Вказала, що ОСОБА_2 неналежно виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до доньки, не приймає участі в її лікуванні, навчанні, оздоровленні, матеріальному забезпеченні, натомість здійснює психологічний тиск та проявляє агресію як відносно неї, так і стосовно дитини. Посилалася на те, що її дії не спрямовані на перешкоджання батькові спілкуватися з дитиною, а мають на меті лише стабілізацію психоемоційного стану ОСОБА_5, яка налякана його поведінкою. З урахування ситуації, яка склалася між ними та морального стану дитини, вважає за потрібне самостійно визначити порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з донькою.

Рішенням Голосіївського районного суд м. Києва від 24 січня 2018 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у виховуванні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_5, та визначено спосіб участі батька у вихованні доньки шляхом систематичних побачень.

Визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 наступним чином: кожної середи з 16 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин; кожної суботи з 10 години 00 хвилин до 17 години 30 хвилин; протягом перших двох місяців зустрічі проводити у присутності матері та фахівця із соціальної роботи в рекреаційних зонах і місцях дитячого дозвілля та, протягом зазначеного періоду, ОСОБА_2 відвідувати консультації психолога Голосіївського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. В подальшому, без присутності матері та фахівця.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551, 20 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 24 січня 2018 року скасувати та ухвали нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи та без належної оцінки наявних у справі доказів. Судом не було обґрунтовано причин відхилення ряду поданих ним ключових доказів, не мотивовано потреби повторно пройти курс консультацій з психологом, не надано оцінки відомостям щодо попередніх спроб встановити контакт з дитиною на підставі рекомендацій служби у справах дітей. В ході розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість його доводів щодо того, що ОСОБА_3 чинить йому перешкоди в спілкуванні з донькою, проте, в резолютивній частині результат вирішення цієї позовної вимоги не вказаний, обов'язок не чинити позивачу перешкод в спілкуванні з донькою на відповідача не покладено. Судом неправильно зазначено в рішенні учасників справи, оскільки в ході розгляду Службу у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації було замінено на Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, проте відповідні зміни не були враховані судом. Суд безпідставно прийняв до уваги в якості доказу висновок Органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, так як на той момент Орган ще не був залучений до участі у справі, а тому не мав права надавати висновки щодо спору, який виник між сторонами. Поза увагою суду лишилася та обставина, що він вже відвідував консультації психолога Голосіївського районного центру для дітей, сім'ї та молоді та Центр намагався організовувати зустрічі батька з дитиною, що не дало результату, тобто суд повторно застосував спосіб захисту прав позивача, який на практиці є неефективним. Не було надано оцінки таким доказам як: висновку психолога від 28 серпня 2017 року, показам свідка ОСОБА_8, поясненням допитаного в засіданні психолога ОСОБА_9, листуванню з правоохоронними органами та соціальними службами, електронним доказам, зокрема відеозаписам його зустрічі і спілкування з донькою ОСОБА_5. Поза увагою суду лишилося також те, що в ході розгляду справи відповідач ОСОБА_3 визнавала, що її дії призводили до перешкоджання його побаченням з дитиною. Судом не було вирішено питання про відшкодування судових витрат, так як не стягнуто на його користь судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, за подання апеляційної скарги та відшкодування витрат, понесених за публікацію виклику до суду в газеті «Урядовий кур'єр». Вважає, що такі значні процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, свідчать про незаконність ухваленого у справі рішення. Вказав, що в силу закону батьки мають рівні права щодо дитини, проте суд вказану норму на врахував та визначив йому на тиждень лише 10 годин спілкування, що становить 5% від загального часу тривалості тижня. Вказаного часу недостатньо для того, щоб повноцінно приймати участь в розвитку і вихованні дитини, він не матиме змоги допомагати їй в навчанні, спілкуватися та гратися з нею перед сном, що позбавить дитину приємних спогадів, а його обмежить в правах спілкування з донькою. Такі обмеження є дискримінаційними по відношенню до нього, як до батька, і суперечать положенням Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дитини, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?ос;Голос України&q?ку; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_3 проти її доводів заперечувала, посилаючись на їх безпідставність. Вважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку показам свідка ОСОБА_8 і психолога ОСОБА_10, так як ці особи є упередженими і мають безпосереднє відношення до громадської організації «Батько має право», членом якої є позивач. Суд правильно надав перевагу висновку психолога Центру районного центру для дітей, сім'ї та молоді, оскільки цей психолог безпосередньо контактував з дитиною. Висновок органу опіки та піклування є обов'язковим при вирішенні спорів щодо встановлення способів участі батька у спілкуванні з дитиною, тому посилання апелянта на те, що суд безпідставно прийняв такий висновок і долучив до матеріалів справи, є помилковими. Посилалася на те, що позивач допускає насильницькі дії по відношенню до неї, що негативно впливає на морально-психологічний стан їх дитини. З урахуванням такої поведінки батька, визначений судом першої інстанції режим зустрічей з дитиною є обґрунтованим.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_11 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_12 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Заборенко Ілона Василівна в судовому засіданні підтримала висновок , наданий органом опіки та піклування 10 липня 2018 року, просила вирішити спір з урахуванням інтересів малолітньої дитини.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 22 березня 2013 року по 25 липня 2017 року. Шлюб було розірвано за рішенням суду.

Від шлюбу мають спільну дитину - малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 08 грудня 2016 року і до повноліття дитини.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_3. За місцем проживання умови для проживання, виховання та розвитку дитини створені належним чином, що підтверджується актом Служби у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 грудня 2016 року.

ОСОБА_2 проживає окремо від дитини за адресою: АДРЕСА_2, зі своїм батьком. За місцем проживання позивача умови для перебування доньки ОСОБА_5 створені, є окреме спальне місце, достатньо місця для проведення дозвілля, що підтверджується актом Служби у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 03 квітня 2017 року.

Мати дитини ОСОБА_3 працевлаштована (на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною), характеризується позитивно.

Батько дитини ОСОБА_2 позитивно характеризується за попереднім місцем роботи та за місцем проживання, перераховує кошти на утримання доньки, на обліку Київського міського психоневрологічного диспансеру № 2 та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

Також судом встановлено, що наразі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не досягнуто домовленості щодо способів участі батька в вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5.

З кінця 2016 року Голосіївським районним в місті Києві Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді здійснюються заходи щодо соціального супроводу родини ОСОБА_2, на підставі звернення ОСОБА_2 щодо усунення йому перешкод в спілкуванні і вихованні доньки та звернення ОСОБА_3 щодо небезпечної та агресивної поведінки батька дитини по відношенню до неї і доньки.

Як вбачається з листа Голосіївського районного в місті Києві Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді № 100/09/10-83 від 23 січня 2017 року, Центром проводилася робота по діагностуванні дитячо - батьківських стосунків в родині ОСОБА_2, зокрема, відбулася бесіда та психологічна робота з дитиною ОСОБА_5. За наслідками бесіди та діагностики психоемоційного стану дівчинки було з'ясовано, що дитина має емоційну прив'язаність до матері, з якою фактично проживає, а постать батька сприймає формально. Психолог дійшов висновку, що підсвідомо дитина відчуває небезпеку з боку представників чоловічої статті, оскільки її відносини з батьком носять для неї загрозливий характер. По відношенню до батька ОСОБА_14 демонструвала недружність і несхвалення, надавала погані характеристики його поведінці («часто буває сердитим», «лякає мене», «псує веселощі»), таку поведінку сприймає як лякаючу.

У висновку психолога ОСОБА_15 від 20 січня 2017 року психолог зазначив, що в бесіді дитина демонструє небажання згадувати батька, а згадуючи проявляє негативні емоції. Зі слів дитини, вона боїться батька, постійно відчуває тривогу, що він буде себе погано поводити. До матері дитина демонструє стійку прив'язаність. Психолог вважає, що для збереження стабільного емоційного стану дитини та її психіки рекомендується її постійне проживання та знаходження в умовах однієї родини - це забезпечить дитині відчуття безпеки, стабільності та дозволить виробити єдину систему правил та поведінки. За наслідками бесіди психологом рекомендовано: обмежити спілкування з батьком, враховуючи стан дитини після такого спілкування, та, до стабілізації стосунків батьків, уникати негативного впливу нагального стану відносин на психіку дитини; за умов необхідності спілкування ОСОБА_5 з батьком таке спілкування повинно відбуватися в присутності матері і під її наглядом, у також у визначений матір'ю час, який буде зручним для неї та дитини. Протягом такого спілкування бажано узгоджувати з матір'ю методи та підходи до виховання і спілкування, уникаючи конфліктів. Спілкування повинно відбуватися виключно на території, добре знайомій дитині, принаймні до стабілізації її стану. Також рекомендовано дитячу психотерапію для подолання дитиною страху, пов'язаного з особою батька, та психотерапію стосунків батька з дитиною, консультації за участі батька.

Міським центром дитини Київської міської державної адміністрації також здійснювалися спроби врегулювання ситуації, яка склалася в родині сторін, зокрема, спеціалісти центру мали намір провести психологічне дослідження за участі дитини ОСОБА_5, проте, за наслідками телефонної розмови з ОСОБА_3 остання відмовила в проведені бесіди, повідомивши, що дитина травмована ситуацією, яка склалася в родині і на даний час відвідує психолога Голосіївського районного в місті Києві Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

На початку 2017 року Міським центром дитини Київської міської державної адміністрації здійснювалися спроби сімейної медіації за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проте, зустрічі кілька разів переносилися, та, в кінцевому результаті, ОСОБА_3 відмовилася приймати участь в сімейній медіації.

Як вбачається з Висновку Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (Орган опіки та піклування) № 100 - 6167 від 07 квітня 2017 року, за наслідками з'ясування обставин ситуації, що склалася в родині ОСОБА_2, орган дійшов висновку про доцільність спілкування батька з дитиною ОСОБА_5, шляхом систематичних побачень, в наступному порядку: кожної середи з 16 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин; кожної суботи з 10 години 00 хвилин до 17 години 30 хвилин; протягом перших двох місяців зустрічі проводити у присутності матері та фахівця із соціальної роботи в рекреаційних зонах і місцях дитячого дозвілля та, протягом зазначеного періоду, ОСОБА_2 відвідувати консультації психолога Голосіївського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. В подальшому, за зазначеним графіком, без присутності матері та фахівця.

Згідно листа Голосіївського районного в місті Києві Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді № 100/09/10-860 від 20 липня 2017 року, центр продовжує соціальний супровід родини ОСОБА_2. Батько дитини ОСОБА_2 залучений до роботи з психологом центру, регулярно відвідує призначені консультації, виявляє бажання приймати участь у вихованні дитини. Мати ОСОБА_3 і дитина також залучені до консультації психолога, які регулярно відвідують. В червні 2017 року фахівцем Центру запропоновано провести спільну зустріч, проте, мати дитини повідомила, що вони їдуть відпочивати та вона не може прийняти рішення. Інформацію про місцезнаходження дитини та дату повернення до міста Києва не повідомила. На повторну пропозицію провести спільну зустріч, висловлену фахівцем в телефонній розмові, повідомила, що заперечує проти таких зустрічей.

З матеріалів справи вбачається, що подарунки, які направляє ОСОБА_2 дитині кур'єром за адресою проживання дитини, не вручаються, оскільки адресат від отримання посилки відмовляється.

Також наданими доказами підтверджується, що аліменти за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року ОСОБА_2 сплачує регулярно.

В психологічному висновку, виконаному психологом ОСОБА_9 за запитом ОСОБА_2 від 28 серпня 2017 року, зазначено, що постать батька є надзвичайно значущою у розвитку будь-якої дитини і формуванні її особистості. Порушення у стосунках дитини з батьком можуть призводити до її психологічного травмування та мати значні негативні наслідки, які можуть виявитися незворотними. Виходячи зі слів ОСОБА_2 про їх спілкування з дитиною під час спільного проживання, психолог дійшла висновку, що раптова розлука з батьком травмувала дитину і вказана ситуація є триваючою, оскільки між сторонами досі існує конфлікт. Наголошувала, що для дітей важливо підтримувати спілкування з батьком, їх регулярне, тривале і змістовне спілкування повністю відповідає інтересам дитини. Дефіцит спілкування негативно відображається на формуванні особистості та майбутньому дитини. Найбільш сприятливим є надання батькові можливості проводити з дитиною половину часу взаємодії з батьками. Вважає, що ситуація, яка склалася з малолітньою ОСОБА_5, створює передумови для порушення характеру дитячо - батьківських стосунків, поступового емоційного відчуження дитини від батька, яке, з часом, може призвести до повної втрати довіри та емоційної близькості. Наразі, виходячи з обставин, які склалися, ОСОБА_5 перебуває в «конфлікті лояльності», тобто в ситуації, коли вона любить обох з батьків, проте відчуває, що повинна обрати одного з них. У подібних ситуаціях відчуження та негативне психологічне сприйняття дитиною одного з батьків зумовлене не її особистим відношенням, а конфліктною ситуацією, яка склалася. Відновлення регулярного контакту дитини з батьком і налагодження їх стосунків сприятиме реабілітації дитини та створить належні умови для її подальшого повноцінного і гармонійного розвитку. Також у даному висновку вказала на недостатній об'єм дослідницьких методик, використаних психологом Голосіївського районного в місті Києві Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а також на те, що психолог центру, встановивши наявність порушень у дитячо - батьківських стосунках, не з'ясувала і не проаналізувала їх характер, природу та причини виникнення. Вказала також на недоліки психологічного дослідження, проведеного спеціалістом - психологом ОСОБА_15 20 січня 2017 року, зокрема, застосування психологом лише однієї психо - діагностичної методики, а також порушення порядку її проведення.

Дослідження психолога ОСОБА_9 проведено за інформацією, наданою батьком ОСОБА_2, без спілкування з дитиною ОСОБА_5.

В судовому засіданні 13 грудня 2017 року, під час розгляду справи судом першої інстанції, спеціаліст ОСОБА_9 надала роз'яснення стосовно свого висновку, зокрема пояснила, що ОСОБА_2 звернувся до неї з проханням здійснити аналіз тих психологічних досліджень, які були проведено з його донькою ОСОБА_5. Також просив надати йому рекомендації стосовно його поведінки в даній складній ситуації. Спеціаліст пояснила, що за наслідками бесід з ОСОБА_2 дійшла висновку, що останній має батьківський потенціал, він може виховувати дитину та позитивно впливати на її формування як особистості. Стосовно тих психологічних висновків, які було їй надано для аналізу, зазначила, що вважає їх недостатньо обґрунтованими, оскільки для того, щоб зазначити такі конкретні категоричні висновки проведених досліджень і застосованих методик замало. Психолог центру застосувала дві методики, що недостатньо для повноцінного психологічного дослідження психоемоційного стану дитини, не з'ясувала природи та причин небажання дитини взаємодіяти з іграшками чоловічої статі, а її висновки щодо того, що таке небажанням зумовлене боязливим відношенням до батька за своїм характером є припущеннями. Крім того, висновки психолога щодо негативного відношення до батька та щодо його сприйняття як формальної фігури суперечать одне одному. Також спеціаліст пояснила, що теоретично можливими є те, що дитина сприймає батька через відношення до нього матері, з якою вона проживає та має тісний зв'язок, тобто опосередковано проектує на себе її емоції. Зазначила, що регулярне спілкування з батьком та періодичне проживання з ним, за умов організації для дитини відповідних умов, не буде шкідливим. Вказала, що визначення обсягу спілкування з дитиною протягом 5 годин на тиждень буде замало для встановлення між ними контакту і повноцінної участі батька в її житті. Пояснила, що у разі, якщо дитина була свідком постійних сварок в сім'ї, агресивного відношення до себе чи матері, вказане може негативно відобразитися на її сприйняття образу батька.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово здійснювалися виклики та звернення до правоохоронних органів та соціальних служб з приводу протиправної поведінки ОСОБА_2, зокрема насильства в сім'ї. За наслідками розгляду вказаних звернень до адміністративної чи кримінальної відповідальності ОСОБА_2 не притягувався.

ОСОБА_2 також кілька разів звертався до правоохоронних органів з приводу поведінки ОСОБА_3, яка перешкоджає йому у спілкуванні з донькою ОСОБА_5. За наслідками розгляду вказаних звернень до адміністративної чи кримінальної відповідальності ОСОБА_3 не притягувалася.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_8, який двічі був присутній при поїздках ОСОБА_2 до ОСОБА_3 для зустрічі з донькою ОСОБА_5, пояснив, що при першому візиті розмова з відповідачкою відбувалася через домофон, увійти і побачитися з дитиною вона не дозволила. Другий візит був ввечері, ОСОБА_3 з ОСОБА_5 приїхали на машині додому, проте відповідач швидко ввійшла до квартири і поспілкуватися з батьком дитині не дозволила. Обидва рази було викликано наряд поліції для фіксації вказаних випадків перешкоджання зустрічам батька і дитини.

Задовольняючи позов частково, усуваючи позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною та визначаючи способи участі батька у виховуванні малолітньої ОСОБА_5 шляхом систематичних побачень, наступним чином: кожної середи з 16 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин; кожної суботи з 10 години 00 хвилин до 17 години 30 хвилин; протягом перших двох місяців зустрічі проводити у присутності матері та фахівця із соціальної роботи в рекреаційних зонах і місцях дитячого дозвілля та, протягом зазначеного періоду, ОСОБА_2 відвідувати консультації психолога Голосіївського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а в подальшому - без присутності матері та фахівця, суд першої інстанції виходив з того, що факт перешкоджання матір'ю у відвідуванні і спілкуванні батька з дитиною достовірно встановлений, а тому, оскільки сторони мають рівні права щодо участі в житті і вихованні доньки, враховуючи вік дитини та обставини справи, наявні правові підстави для усунення ОСОБА_2 перешкод в спілкуванні з донькою шляхом визначення графіку систематичних побачень. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 суд виходив з того, що даний позов фактично заявлений в інтересах ОСОБА_2, оскільки в ньому вказані вимоги про встановлення батькові графіку побачень, тобто позивач за зустрічним позовом звернулася до суду не за захистом свої порушених прав чи інтересів, а тому немає правових підстав для задоволення цього позову.

ОСОБА_3 рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 21 січня 2018 року не оскаржує, а тому, виходячи з положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача ОСОБА_2.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту перешкоджання матір'ю ОСОБА_3 у відвідуванні і спілкуванні батька ОСОБА_2 з дитиною, необхідність усунення вказаних перешкод та доцільність встановлення позивачу графіку побачень з дитиною, з огляду на наступне.

Так, в ст. 11 Закону України &qu'c;Про охорону дитинства&qu:n; зазначено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі &q? п;Савіни проти України&q? 1; наголосив &q?ку;що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.&q?лі;

Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

В статті 18 Конвенції про права дитини зазначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з яким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частин 4, 5 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як встановлено з наявних в матеріалах справи і досліджених судом доказів, сторони в добровільному порядку досягти згоди щодо участі батька ОСОБА_2 в спілкуванні і вихованні доньки ОСОБА_5 досягти не можуть, позивачу чиняться перешкоди у зустрічах з дитиною, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про усунення батькові перешкод у спілкуванні з донькою шляхом визначення графіку систематичних побачень.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині встановлення графіку побачень батька з дитиною: кожної середи з 16 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин; кожної суботи з 10 години 00 хвилин до 17 години 30 хвилин; протягом перших двох місяців зустрічі проводити у присутності матері та фахівця із соціальної роботи в рекреаційних зонах і місцях дитячого дозвілля та, протягом зазначеного періоду, ОСОБА_2 відвідувати консультації психолога Голосіївського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. В подальшому, без присутності матері та фахівця і доводи апеляційної скарги про те, що за даним графіком спілкування батька з дитиною є обмеженим, часів спілкування недостатньо, щоб налагодити контакт з дитиною, а присутність матері унеможливить налагодження спілкування з дитиною, є обгрунтованими з огляду на наступне.

Так, як вбачається з численних доказів, наявних у справі, і не спростовано в ході її розгляду, між сторонами наявний невирішений конфлікт, постійним свідком якого є малолітня ОСОБА_5.

Позивачем ОСОБА_2, у відповідь на ті перешкоди в спілкуванні з донькою, що чиняться ОСОБА_3, допускається емоційна поведінка щодо колишньої дружини, навіть в присутності дитини. Вказана обставина негативно впливає не лише на психоемоційний стан малолітньої ОСОБА_5, а й на її сприйняття образу батька в цілому, а тому, колегія суддів, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, досліджених доказів, висновків психологів, вважає, що для налагодження контакту батька та дитини зустрічі між ними повинні відбуватися без присутності матері і тривалість спілкування батька з дитиною повинен бути більшим, ніж визначив суд, з метою відновлення у дитини довірчих стосунків з батьком, налагодження між ними психоемоційного контакту.

До такого висновку прийшов і Орган опіки і піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації у наданому до апеляційного суду висновку, з урахуванням збільшених та уточнених позовних вимог ОСОБА_2, та висновку психолога ОСОБА_16

Так, з наданого до апеляційного суду висновку психолога ОСОБА_16 про проведену роботу від 04 липня 2018 року вбачається, що відповідно до листа Служби у справах дітей Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації від 30 травня 2018 року на прийом до психолога з метою вивчення психологічного стану дитини, її особистісних характеристик, особливостей дитячо-батьківських відносин та прихильності дитини до батьків, були запрошені мати ОСОБА_3, з малолітньою донькою ОСОБА_5 та батько ОСОБА_2 Внаслідок проведених психологічних тестів та спілкування з дитиною та її батьками психолог прийшов до висновку, що значущою для дитини є мати. Вона піклується, гуляє, грає з дитиною. Емоційно доступна та включена в емоційне поле дитини. Комфортним оточенням для дитини є: ОСОБА_18 ( вітчим дівчинки), її бабусі: Бабуся ОСОБА_19 ( прабабуся з боку матері), бабуся ОСОБА_20 ( бабуся з боку матері), бабуся ОСОБА_21 ( бабуся з боку батька), бабуся ОСОБА_22 ( бабуся з боку вітчима), також важливою для дитини є подружка-одноліток ОСОБА_23. Відхилюваною та лякаючою для дитини є фігура батька, про що свідчить соматична реакція дитини. Ця реакція не є контрольованою, тобто, відбувається на несвідомому рівні. Психоемоційний стан дитини переважно тривожний.

Згідно висновку органу Опіки і піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації від 10 липня 2018 року, батькові рекомендовано зустрічі з малолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 проводити без участі сторонніх осіб. Враховуючи особисту прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, керуючись рекомендаціями Комісії з питань захисту прав дитини ( протокол № 10 від 04 липня 2018 року), діючи виключно в інтересах дитини, визначити способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 наступним чином: перший місяць: щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.,- без присутності матері ОСОБА_4. З другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, середа, п'ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв.; 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. неділі; з 1-го по 15-те число кожного літнього місяця; на день народження дитини - спільне святкування. У разі хвороби, відрядження, від'їзду з м. Києва матері, ОСОБА_4 - дитина перебуватиме з батьком, ОСОБА_17.

Аналізуючи встановлені обставини справи, досліджені докази в їх сукупності, враховуючи характер стосунків, які склались між батьками дитини, та між дитиною і кожним з батьків, вік дитини, аналізуючи висновки психологів щодо психоемоційного стану дитину та щодо способів налагодження стосунків між дитиною та батьком, висновок органу опіки та піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації від 10 липня 2018 року, колегія суддів колегія вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини встановити наступні способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 : перший місяць: щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.- без присутності матері ОСОБА_3. З другого місяця:1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п'ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв.; 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. суботи; з 1-го по 15-те липня щороку; на день народження дитини - спільне святкування з урахуванням бажання дитини.

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно прийняв до уваги в якості доказу висновок Органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації від 07 квітня 2017 року, так як на дату його виготовлення орган не був залучений до участі у справі, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на наступне.

Так, стаття 19 Сімейного кодексу України вимагає участі органу опіки та піклування при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини. Дана стаття також передбачає, що орган повинен дослідити умови проживання, які здатні забезпечити дитині батьки, та інші обставини, які мають значення, і на підставі з'ясованих відомостей надати свій висновок щодо розв'язання спору.

Таким чином, отримання висновку відповідного органу опіки та піклування, при вирішенні спору при участь батька в вихованні і спілкуванні з дитиною, є обов'язковим.

В пункті 3 Загальної частини Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, зазначено, що Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

З викладеного вбачається, що Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації виступає як відокремлений структурний підрозділ районної адміністрації, яка, в свою чергу, є органом опіки та піклування у відповідній адміністративно - територіальній одиниці - Голосіївському районі міста Києва.

Отже, та обставина, що в квітні 2017 року участь у даній справі приймала Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, не спростовує належність як доказу висновку, виготовленого Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією як органом опіки і піклування.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації обізнаний про наявність проблеми в родині ОСОБА_5, оскільки соціальними службами у складі адміністрації проводилися робота між сторонами з метою врегулювання існуючого конфлікту в добровільному порядку. На початку 2017 року Органом опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації надавався висновок щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_3. 11 квітня 2017 року Органом опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації надавався висновок щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5.

Таким чином, Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією як органом опіки і піклування неодноразово досліджувалися всі обставини, що стосуються конфлікту в сім'ї сторін, що надає їм можливість надати висновок у даній справі.

В судовому засіданні 12 квітня 2017 року протокольної ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва було замінено неналежну третю особу Службу у справах дітей Голосіївської районної в м.Києв державної адміністрації та Голосіївську районну в м.Києві державну адміністрацію, як орган опіки і піклування.

Однак, вірними є доводи апеляційної скарги про те, що покладений в основу рішення суду першої інстанції висновок органу опіки та піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації від 07 квітня 2017 року зроблений до подання позивачем уточненої позовної заяви 12 квітня 2017 року, а тому вказані подання позивачем уточненої позовної заяви 12 квітня 2017 року і вказані уточнення не були враховані органом опіки та піклування при наданні висновку. Після прийняття судом уточненої позовної заяви ОСОБА_2, висновок органу опіки і піклування, з урахуванням уточнених позовних вимог, суду не надавався.

Вказані процесуальні порушення суду першої інстанції були усунуті апеляційним судом, ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 17 травня 2018 року клопотання представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_11 про витребування доказів було задоволено, витребувано від Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, письмовий висновок, відповідно до вимог ч.5 ст. 19 Сімейного Кодексу України щодо визначення участі ОСОБА_2 у вихованні доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Твердження апелянта про те, що суд неправильного зазначив по тексту рішення найменування третьої особи, оскільки, незважаючи на заміну Служби у справах дітей на Орган опіки та піклування, продовжує вказувати третьою особою саме Службу, не має правового значення для вирішення спору. Допущена судом описка в написанні найменування третьої особи може бути виправлена в порядку ст. 269 ЦПК України, проте не є підставою для скасування рішення.

Доводи скарги про те, що суд не надав оцінки ряду наявних у справі доказів, якими достовірно підтверджується, що ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у побаченнях з донькою, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції вказана обставина в ході розгляду справи достовірно встановлена, суд прийняв до уваги подані позивачем документи та обґрунтовано зазначив в мотивувальній частині рішення, що після розірвання шлюбу ОСОБА_3 почала створювати ОСОБА_2 перешкоди у відвідуванні і вихованні їх спільної дитини, мирним шляхом урегулювати створений конфлікт не вдалося.

Посилання апелянта на те, що суд не надав оцінки висновку психолога ОСОБА_9 та її поясненням в судовому засіданні, показам свідка ОСОБА_8, відеозаписам зустрічі батька з дитиною, листуванню з соціальними службами, якими підтверджується наявність близьких відносин між ним і дитиною в період їх спільного проживання, його сумлінне відношення до виконання своїх батьківських обов'язків та наявність достатніх особистісних моральних якостей для виховання дитини, колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки в рішенні суду відсутні посилання на вказані докази та їх оцінка в сукупності з іншими доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд визначив батькові лише 10 годин на спілкування з дитиною щотижня, що становить 5% від загальної тривалості тижня, що є недостатнім для спілкування батька з дитиною, колегія суддів вважає обгрунтованими, так як для налагодження між батьком та дитиною довірчих та теплих стосунків, з урахуванням того, що батько тривалий час був позбавлений можливості спілкування з донькою, що призвело до відчуження дитини від батька, потрібно більше часу, таке спілкування повинно бути регулярним та приносити дитині позитивні емоції.

Стаття 376 ЦПК України передбачає, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 24 січня 2018 року в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_2 про визначення способів його участі у вихованні дитини необхідно змінити, визначити способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 наступним чином: перший місяць:- щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.- без присутності матері ОСОБА_3. З другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п'ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв.; 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. суботи; - з 1-го по 15-те липня щороку; на день народження дитини - спільне святкування з урахуванням бажання дитини;

Крім того, дійшовши правильного висновку про усунення позивачу перешкод в спілкуванні з дитиною шляхом систематичних побачень, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 також просив зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у спілкуванні і вихованні доньки ОСОБА_5.

Так, відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 246 ЦПК України встановила, що під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було достовірно встановлено, і це відображено в рішенні, що ОСОБА_3 чинить ОСОБА_2 перешкоди в можливості бачитися і спілкуватися з донькою ОСОБА_5.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_2 просив суд зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у спілкуванні і вихованні дитини.

Разом з тим, в резолютивній частині рішення судом не викладено свого висновку щодо задоволення чи відмови в задоволенні даної вимоги.

Оскільки факт вчинення ОСОБА_3 позивачу перешкод у вихованні і спілкуванні з донькою достовірно встановлений, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 в цій частині є обґрунтованими, рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 24 січня 2018 року в цій частині ухвалене з порушенням норм процесуального права, а тому, підлягає зміні шляхом зазначення в резолютивній частині про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Оскільки судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції було змінено, вирішенню також підлягає питання щодо перерозподілу відшкодування судових витрат.

Так, згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин 1.2 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В ході розгляду даної справи ОСОБА_2 понесено судові витрати в сукупному розмірі 2 649,20 грн., з них: судовий збір за подання позову - 551.20 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, яку, після повернення питання на новий розгляд апеляційним судом, задоволено частково - 320,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції за наслідками першого розгляду заяви про забезпечення позову - 320,00 грн., оплата публікації оголошення про виклик ОСОБА_3 в судове засідання до Апеляційного суду м. Києва в газеті «Урядовий кур'єр» - 630,00 грн., судовий збір за подання цієї апеляційної скарги - 828,00 грн..

З урахуванням закріпленого в ст. 141 ЦПК України принципу пропорційності відшкодування судового збору розміру задоволених позовних вимог, понесені ОСОБА_2 судові витрати підлягають відшкодуванню частково в розмірі 1102,40 грн.

Оскільки судом апеляційної інстанції змінюється розподіл судових витрат, рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 24 січня 2018 року в частині відшкодування судових витрат підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат 1102,40 грн.

В решті рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 21 січня 2018 року є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 21 січня 2018 року в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_2 змінити.

Зобов'язати ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визначити способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 наступним чином:

перший місяць:

- щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.,

- щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.,

- без присутності матері ОСОБА_3.

з другого місяця:

1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п'ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв.;

- 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. суботи;

- з 1-го по 15-те липня щороку;

- на день народження дитини - спільне святкування з урахуванням бажання дитини;

Рішення Голосіївського районного суд м. Києва в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат по сплаті судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат 1102, 40 грн.

В решті рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 21 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2018 року .

Головуючий: Судді: