Рішення № 75278914, 12.07.2018, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 185/2093/18

Провадження номер № 2/0186/276/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Демиденко С.М.

секретар: Фадєєва Т.Б.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Першотравенську цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» 20 березня 2018 року звернулося до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 грудня 2008 року по 01 травня 2015 року в розмірі 11 277 гривень 18 копійок.

У судове засідання представник позивача не з’явився, надав суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає, просив застосувати строки позовної давності та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості по особистому рахунку №1-103040019, оформленому на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, утворилась заборгованість перед комунальним підприємством «Павлоградтеплоенерго» за оплату послуг з теплопостачання за період з 01 грудня 2008 року по 01 травня 2015 року в розмірі 11 277 гривень 18 копійок.

З позовною заявою про стягнення боргу за спожиту теплову енергію до ОСОБА_1 комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» звернулось до суду 20 березня 2017 року.

Відповідач у справі звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

У відповідності до ст.162 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язок оплатити надані послуги з теплопостачання встановлено ст.19 Закону України «Про теплопостачання».

Частиною 1 ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Отже, виконання зобов’язання передбачалося у вигляді періодичних платежів не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Право вимоги у позивача виникало відповідно з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки (штрафу, пені).

Згідно особистого рахунку №1-103040019 наданого суду позивачем останній платіж відповідачем виконано у березні 2015 року в сумі 500 гривень.

З штампу реєстрації позовної заяви вбачається, що до суду позивач звернувся з цією позовною заявою 20 березня 2018 року.

Суд, вирішуючи питання наявності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності виходить з наступного.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Зазначеного правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі за № 6-43цс17, постанова від 22 березня 2017 року.

Отже, суду необхідно дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу, встановити чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Згідно ч. 7 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК України/ суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1,5,6 цієї ж статті ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однією з засад здійснення цивільного судочинства є диспозитивність /ст.13 ЦПК України/ відповідно до якої, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, позивачем не надано суду докази, які б дозволили встановити наявність підстав для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) періодичних платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що до вимог позивача щодо стягнення з відповідача боргу поза межами загального трьох річного строку позовної давності, тобто нарахованої заборгованості до 20 березня 2015 року, слід застосувати наслідки спливу позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, згідно з наданим позивачем особистим рахунком №1-103040019 та з урахуванням застосування позовної давності, заборгованість за спожиту теплову енергію складає 77 гривень 47 копійок /611 гривень 77 копійок нараховано за березень 2015 року + 15 гривень 70 копійок нараховано за квітень місяць 2015 року – 550 гривень 00 копійок сплачено в березні місяці 2015 року /.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 263, 264-265 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків №2455000156, на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» вул.Промислова, буд.13-а, м.Павлоград, Дніпропетровської області, на р/р №26032010023011, МФО 380537, ЗКПО 03342250 заборгованість за спожиту теплову енергію за особистим рахунком №1-103040019 в розмірі 77 (сімдесят сім) 47 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків №2455000156, на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» вул.Промислова, буд.13-а, м.Павлоград, Дніпропетровської області, на р/р №26032010023011, МФО 380537, ЗКПО 03342250 судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України, рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

СУДДЯ: /ОСОБА_2/