Рішення № 75278430, 10.07.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1791/18

РІШЕННЯ

іменем України

10 липня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участі:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4239 про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини А4239, в якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність та відмову військової частини А4239 Міністерства оборони України щодо невиплати сержанту ОСОБА_1, стрільцю-командиру мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти військової частини В2233, винагороди за безпосередню участь в умовах особливого періоду здійсненні заходів забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі антитерористичної операції, його охорони (оборони) з урахуванням грошового забезпечення за період з 25 вересня 2014 року по 02 березня 2015 року, з 02 квітня по 21 травня 2015 року у розмірі 33878,83 грн.;

- стягнути з військової частини А4239 Міністерства оборони України на користь сержанта ОСОБА_1, стрільця-командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти військової частини В2233, недоплату винагороди за безпосередню участь в умовах особливого періоду здійснення заходів забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі антитерористичної операції, його охорони (оборони) з урахуванням грошового забезпечення за період з 25 вересня 2014 року по 02 березня 2015 року, з 02 квітня по 21 травня 2015 року у розмірі 33878,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 03 липня 2014 року по 21 травня 2015 року включно у складі 7-го мотопіхотного батальйону в/ч п/п В2233 ЗСУ виконував завдання за призначенням в зоні проведення антитерористичної операції в с. Максимівка Троїцького району Луганській області, тобто брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України - здійснені заходів щодо забезпечення правопорядку на державному кордоні в Луганській області.

Вказує, що наказом командира в/ч А4239 (по о/с) від 14.05.2015 року № 26-рс позивача звільнено в запас відповідно до підпункту «є» пункту 1 частини восьмої ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 22.05.2015 р.

На підставі наказу командира в/ч А4239 (по о/с) від 14.05.2015 року № 26-рс, рапорту позивача про здачу справ та посади від 29.05.2015 року, наказом командира ВЧ ПП В2233 (по стройовій частині) від 05.06.2015 року №166, вважати, що з 05.06.2015 р. справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Славутського об'єднаного міського військового комісаріату. З 05 червня 2015 року виключений зі списків особового складу ВЧ ПП В2233 та всіх видів забезпечення.

Втім, як під час служби саме виконання у складі 1 і 2 взводів 7 БТрО завдань - здійсненні заходів в забезпеченні правопорядку на державному кордоні в особливий період в районі проведення антитерористичної операції, охорони (оборони) блок посту в районі с. Максимівка Троїцького району Луганській області в період з 03.07.2014 по 21.05.2015, так і в день, 05.06.2015 р., виключення зі списків особового складу ВЧ ПП В2233, цим органом військового управління зазначена винагорода, котра є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), у розмірі та в порядку, визначених постановами КМУ від 04.06.2014 р. №158, від 31.01.2015 №24, наказами МОУ від 12.06.2014 №383, від 02.02.2015 №49 позивачу виплачено не була, внаслідок чого порушено конституційне гарантоване державою право на одержання такої винагороди. Вважає бездіяльність відповідача протиправною.

Зазначає, що 23.03.2017 року для захисту порушених відповідачем прав і свобод позивача, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року по справі 822/897/17 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано військову частину польова пошта В 3225 Міністерства оборони України розглянути питання:- щодо включення ОСОБА_1 до списків осіб, які приймали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області за період з 15.09.2014 по 21.05.2015 року включно; - щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області за період з 15.09.2014 по 21.05.2015 року включно, в розмірі визначеному постановами КМУ від 04.06.2014 №158 та від 31.01.2015 №24. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення від 24.04.2017 року Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №822/897/17 від 12 червня 2017 року, який подано позивачем до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Хмельницькій області для виконання за належністю, 15.06.2017 року. 05 липня 2017 виконавчою службою відкрито виконавче провадження №54227962 з примусового виконання виконавчого листа №822/897/17. 03 листопада 2017 виконавчою службою з примусового виконання виконавчого листа №822/897/17, прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №822/897/17 від 12.06.2017 року. 16.03.2018 року заступником начальника Управління - начальником відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Хмельницькій області ОСОБА_4, за наслідками розгляду скарги позивача щодо протиправних дій державного виконавця Секрети О.М., скасування постанови від 03.11.2017 у ВП №54227962, прийнято постанову, якою дії державного виконавця Секрети О.М. визнані протиправними, постанову від 03.11.2017 у ВП № 54227962 - скасовано, зобов'язано відновити виконавче провадження. 23 березня 2018 року державним виконавцем Секрета О.M., на виконання постанови начальника ВПВР від 16.03.2018, прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження №54227962.

Позивач вказує, що рішення від 24.04.2017 року у справі №822/897/17 Хмельницького окружного адміністративного суду залишається не виконаним.

У судовому засіданні позивач, представник позивача підтвердили наведені у позові обставини, просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, про що надав відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що позивач посилається на документи, які не підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі проведення АТО, а тому ці документи не являються належними документами для нарахування та виплати винагороди за участь в АТО.

Вказує, що 23 березня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльність військової частини Міністерства оборони України, яка виразилась у несвоєчасному наданні до штабу Антитерористичного центру при Службі Безпеки України списків осіб, які приймають безпосередню участь в АТО на території Луганської області, що спричинило не нарахування та не виплату ОСОБА_5 винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 15.09.2014 по 21.05.2015, зобов'язати військову частину виготовити та надати до штабу Антитерористичного центру при Службі Безпеки України списки осіб і які приймають безпосередню участь в АТО на території Луганської області за період з 15.09.2014 по 21.05.2015 включно, включивши до них ОСОБА_5, зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_5 винагороду за участь в АТО за період з 15 .09.2014 по 21.05.2015 включно.

30 березня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до військової частини із зверненням про надання інформації про проходження військової служби у в/ч В2233 та перебування в зоні АТО за період з 15.09.2014 по 21.05.2015 включно.

08.04.2017 року ОСОБА_5 була надана відповідь на вказане звернення, що накази командира в/ч В2233 ( по стройовій частині ) після ліквідації військової частини - польова пошта В2233 на зберігання до військової частини не надходили, відомостей щодо проходження військової служби громадянина ОСОБА_5 у в/ч В2233 не має, витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України щодо військовослужбовців військової частини В2233 у військовій частині не має та довідку про безпосередню участь ОСОБА_5 в АТО не можливо надати у зв'язку із відсутністю відомостей.

Зазначає, що відповідачем направлялися запити до штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про надання інформації щодо документів, які підтверджують факт та період перебування позивача в АТО. Однак документи не були надані. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в ВЧ В2233 на посаді стрільця - командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти.

Відповідно до вимог наказу ОСОБА_6 оборони України від 12.11.2010 року № 590 "Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України", спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 07.10.2014 №Д-322/1/35 дск, від 13.10.2014 №Д-322/1/36 дск, від 20.10.2014 №Д-322/1/37 дск, від 27.10.2014 № Д-322/1/38 дск, від 08.12.2014 № Д-322/1/43 дск та звернень Командувачів військ оперативних командувань "Південь", "Північ" і начальника штабу - першого заступника командира військової частини - польова пошта В0226 військова частина польова пошта В2233 знято з фінансового забезпечення Хмельницького ОВК та з 01.01.2015 зараховано на фінансове забезпечення до військової частини А4239.

Відповідно до витягу з наказу військового комісара Славутського об'єднаного військового комісаріату № 27 від 19.05.2014 року сержанта запасу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 вважати таким, що призваний на військову службу за мобілізацією 19 травня 2014 року відповідно до Указу виконуючого обов'язки Президента України від 06.05.2014 року № 454/2014 "Про часткову мобілізацію" та вибув до місця служби у 7 батальйон територіальної оборони (команда В-2233), м.Хмельницький.

Згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта В2233 № 81 від 03.07.2014 року, сержант ОСОБА_1 відповідно до бойового наказу командувача військ ОК "Північ" від 28.06.2014 року № 32 ОКП прибув до військової частини та приступив до виконання бойових завдань.

Згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта В2233 № 19-дск від 06.07.2014 року "Про службово-бойову діяльність 7 батальйону територіальної оборони наказано: командиру стрілецької роти базовий табір облаштувати в районі н.п. Максимівка, н.п.Ільїчівка. У взаємодії з впс "Троїцьке" забезпечити охорону (оборону) державного кордону на другому рубежі в межах ділянки впс "Троїцьке" Луганського прикордонного загону.

Відповідно до довідки військової частини польова пошта В2233 від 24.02.2015 року зазначено, що ОСОБА_1 дійсно служить у військовій частині польова пошта В2233 з 20.05.2014 року та за останні 6 календарних місяці зарплата становить 24678,00 грн.

Згідно витягу з наказу командира ВЧ В2233 №166 від 05.06.2015, сержанта ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до підпункту "є" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", на підставі витягу з наказу командира військової частини А4239 (по особовому складу) від 14.05.2015 року №26-рс та рапорту сержанта ОСОБА_1 про здачу справ та посади від 29.05.2015 року.

Відповідно до листа фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України № 116/14/2/3987 від 09.09.2016 року повідомлено, що розглянуто звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_6 оборони України стосовно невиплати винагороди за безпосередню участь в АТО за період з жовтня 2014 року по травень 2015 року.

За результатом розгляду повідомлено, що ОСОБА_1 дійсно з 03 липня 2014 року по 22 травня 2015 року приймав безпосередню участь в здійсненні заходів щодо забезпечення правопорядку на державному кордоні в Луганській області. Вказано, що підставою для виплати винагороди за безпосередню участь в АТО є витяг з наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України про включення ОСОБА_1 до складу сил та засобів АТО.

Згідно копії військового квитка серії МО № 428596, виданого 16.11.2000 року, копія якого міститься в матеріалах справи, внесено запис, що ОСОБА_1 з 03.07.2014 року по 21.05.2015 року виконував завдання за призначенням в зоні проведення АТО. В період з 03.11.2015 року по 31.01.2016 року виконував бойове завдання в зоні АТО в Донецькій та Луганській областях.

Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/7400 від 17.07.2017 року зазначено, що в наказі Першого заступника керівника Антитерористнчного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей), (по стройовій частині), м. Краматорськ від 30 жовтня 2015 року № 303 значиться: «5. Нижчепойменованих військовослужбовців військової частини вважати такими, що перебували у складу сил та засобів, які залучалися та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бонових ) завдань з 04 липня по 31 серпня 2014 року - сержанта ОСОБА_1, командира 2 стрілецького відділення. Підстава: витяг із наказу командира військової частини В2233 (по стройовій частині) від 01.09.2014 № 138.

Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/10195 від 26.09.2017 року зазначено, що в наказі командира військової частини польова пошта В 2233 по стройовій частині с. Миколаївка Дворічанського р-ну Харківської області №63 від 03 березня 2015 року зазначено: вважати такими, що вибули у щорічну відпустку сержанта ОСОБА_5, командира мотопіхотного відділення до м. Славута, Хмельницької області, у щорічну основну відпустку на 30 діб з 03.03.2015 року по 01.04.2015 року. В наказі командира військової частини польова пошта В 2233 по стройовій частині с. Миколаївка Дворічанського району, Харківської області №96 від 02 квітня 2015 року зазначено: Вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов'язків з щорічної основної відпустки сержанта ОСОБА_5, командира мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти.

11.02.2018 року позивач звернувся до в/ч А4239 із заявою про виплату йому винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.09.2014 по 02.03.2015 року та з 02 квітня по 21 травня 2015 року.

Листом відповідача №42/2/712 від 03.03.2018 року позивачу було відмовлено у виплаті винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 25.09.2014 року по 02.03.2015 року та з 02 квітня по 21 травня 2015 року у зв'язку з не наданням позивачем підтверджуючих документів (витягів з наказів) безпосередньої участі в антитерористичній операції за період з 25 вересня 2014 року по 21 травня 2015 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, що набрала законної сили 16 травня 2017 року, у справі 822/897/17 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано військову частину польова пошта В 3225 Міністерства оборони України розглянути питання: щодо включення ОСОБА_1 до списків осіб, які приймали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області за період з 15.09.2014 по 21.05.2015 року включно; щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області за період з 15.09.2014 по 21.05.2015 року включно, в розмірі визначеному постановами КМУ від 04.06.2014 №158 та від 31.01.2015 №24. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення по виплаті винагороди за безпосередню участь в умовах особливого періоду здійсненні заходів забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі антитерористочної операції, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд враховує наступне.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Законом України "Про боротьбу з тероризмом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

Згідно ст. 5 вказаного Закону Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

Пунктом 2 Постанови Кабінету ОСОБА_6 України №158 від 04.06.2014 року "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 1 наказу Міністерства оборони України від 12.06.2014 року № 383 "Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України" (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено виплачувати військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Місячне грошове забезпечення для розрахунку цієї винагороди обчислювати, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі у зазначених операціях і заходах.

Відповідно до пункту 2 вказаного наказу винагорода має виплачуватись за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)).

Згідно з наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 року №49 втратив чинність наказ Міноборони України №383 від 12.06.2014 року "Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України".

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 року №49 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Згідно п. 6 розділу 1 вказаного Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету ОСОБА_6 України від 31 січня 2015 року № 24 Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій.

Пунктами 1, 2, 3, 7 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов:

залучені до проведення АТО;

перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО;

перебувають у районі проведення АТО.

Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується:

журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки);

бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання.

Крім того, підтвердними документами є:

бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об'єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об'єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання;

запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

У відповідності до п. 1 Постанови Кабінету ОСОБА_6 України від 31.01.2015 року №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Згідно п. 2 цієї постанови військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Пунктом 3 вказаної постанови затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1; розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

Відповідно до п.6 постанови визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету ОСОБА_6 України від 4 червня 2014 р. № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (Офіційний вісник України, 2014 р., № 46, ст. 1211) у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3 тис. гривень, у розрахунку на місяць.

З аналізу наведених норм вбачається, що одним із документів, що підтверджує безпосередню участь військовослужбовців в АТО є бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об’єктів.

Суд враховує, що згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта В2233 № 81 від 03.07.2014 року, який міститься в матеріалах справи, сержант ОСОБА_1 відповідно до бойового наказу командувача військ ОК "Північ" від 28.06.2014 року № 32 ОКП прибув до військової частини та приступив до виконання бойових завдань.

Факт перебування ОСОБА_1 в районі проведення АТО також підтверджується копіями довідки військової частини польова пошта В2233 від 24.02.2015 року, архівними довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/7400 від 17.07.2017 року, №179/1/10195 від 26.09.2017 року, копією військового квитка серії МО № 428596, виданого 16.11.2000 року, копією листа фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України № 116/14/2/3987 від 09.09.2016 року, наданими показаннями ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які містяться в матеріалах справи.

Вищевказані факти також підтверджуються копією військового квитка ОСОБА_1 серії МО № 428596, в який внесено запис, що ОСОБА_1 з 03.07.2014 року по 21.05.2015 року виконував завдання за призначенням в зоні проведення АТО. В період з 03.11.2015 року по 31.01.2016 року виконував бойове завдання в зоні АТО в Донецькій та Луганській областях.

Крім того, в судовому засіданні 10.07.2018 року допитано свідка ОСОБА_8, який пояснив, що 23 травня 2014 року Шепетівсько-Полонським військоматом був призваним на військову службу до Збройних Сил України, 7 батальйону територіальної оборони, в/ч. ПП В2233 ЗСУ та призначений на посаду головного сержанта стрілецької роти. У зв'язку з призовом на військову службу, та її проходження у 7 батальйоні територіальної оборони, в/ч ПП В2233, познайомився із позивачем, котрий був призначеним на посаду командира відділення 2 взводу 1 мотопіхотної роти цього батальйону. Зазначив, що 03.07.2014 року разом з особовим складом 1 та 2 взводів були відряджені до населеного пункту Максимівка Троїцького району Луганської області, де був облаштований базовий табір. Приблизно за 600 м від села був облаштований блокпост, на якому склад 1 та 2 взводів, в тому числі свідок та ОСОБА_1 на виконання наказу командира в/ч ПП В2233 від 06.07.2014 №19-дск виконував бойове завдання за призначенням, саме охорону (оборону) державного кордону на другому рубежі спільно з в/с 93-ї бригади ЗСУ та відділу прикордонної служби «Троїцьке» Луганського прикордонного загону, по 21.05.2015 року. Стверджує, що винагорода за безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, його охорони (оборони) на території Донецької та Луганської областей, які згідно до наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України при Службі безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а визначені районом проведення антитерористичної операції, з 07.04.2014 року, в/ч ПП В2233 особовому складу 1 роти не виплачувалася.

Суд враховує показання свідка ОСОБА_8, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 в районі проведення АТО.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у період з 25.09.2014 року по 02.03.2015 року, та з 02 квітня по 21 травня 2015 року брав безпосередню участь в антитерористичної операції на території Луганської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже відповідно до вимог законодавства отримав право на отримання винагороди за безпосередню участь в умовах особливого періоду здійсненні заходів забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі антитерористочної операції за періоди з 25 вересня 2014 року по 02 березня 2015 року, з 02 квітня по 21 травня 2015 року.

У пункті 50 рішення по справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом».

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

У пункті 53 Рішення по справі “Федорченко та Лозенко проти України” (заява №387/03), Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення “поза розумними сумнівом”; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

В процесі судового розгляду спору військовою частиною А 4239 Міністерства оборони України не наведено суду аргументів, які б відповідали зазначеним вище критеріям доведення “поза розумними сумнівом”, та не надано належних та допустимих доказів, які спростовують доводи позивача.

Тому, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини А4239, щодо не прийняття рішення по виплаті сержанту ОСОБА_1, стрільцю - командиру мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу, мотопіхотної роти військової частини В2233, винагороди за безпосередню участь в умовах особливого періоду здійсненні заходів забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі антитерористочної операції за періоди з 25 вересня 2014 року по 02 березня 2015 року, з 02 квітня по 21 травня 2015 року, необхідно задовольнити.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з військової частини А4239 Міністерства оборони України на користь сержанта ОСОБА_1, стрільця-командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти військової частини В2233, недоплату винагороди за безпосередню участь в умовах особливого періоду здійснення заходів забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі антитерористичної операції, його охорони (оборони) з урахуванням грошового забезпечення за період з 25 вересня 2014 року по 02 березня 2015 року, з 02 квітня по 21 травня 2015 року у розмірі 33878,83 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом ОСОБА_6 Європи 11.03.1980 р. термін “дискреційне повноваження” означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з’ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Відтак, суд вважає, що вимогу позивача щодо стягнення з військової частини А4239 Міністерства оборони України на користь сержанта ОСОБА_1, стрільця-командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти військової частини В2233, недоплату винагороди за безпосередню участь в умовах особливого періоду здійснення заходів забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі антитерористичної операції, його охорони (оборони) з урахуванням грошового забезпечення за період з 25 вересня 2014 року по 02 березня 2015 року, з 02 квітня по 21 травня 2015 року у розмірі 33878,83 грн., слід залишити без задоволення.

Проте з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, при розгляді цієї адміністративної справи суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом зобов'язання військової частини А4239 повторно розглянути звернення сержанта ОСОБА_1, стрільця - командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу, мотопіхотної роти військової частини В2233 та прийняти рішення щодо виплати винагороди за безпосередню участь в умовах особливого періоду здійсненні заходів забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі антитерористочної операції за періоди з 25 вересня 2014 року по 02 березня 2015 року, з 02 квітня по 21 травня 2015 року.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З метою належного захисту порушених прав позивача, для забезпечення реального виконання рішення, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, а саме зобов'язати військову частину А4239 подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/1791/18.

Оскільки позивач на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А4239, щодо не прийняття рішення по виплаті сержанту ОСОБА_1, стрільцю - командиру мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу, мотопіхотної роти військової частини В2233, винагороди за безпосередню участь в умовах особливого періоду здійсненні заходів забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі антитерористочної операції за періоди з 25 вересня 2014 року по 02 березня 2015 року, з 02 квітня по 21 травня 2015 року.

Зобов'язати військову частину А4239 повторно розглянути звернення сержанта ОСОБА_1, стрільця - командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу, мотопіхотної роти військової частини В2233 та прийняти рішення щодо виплати винагороди за безпосередню участь в умовах особливого періоду здійсненні заходів забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі антитерористочної операції за періоди з 25 вересня 2014 року по 02 березня 2015 року, з 02 квітня по 21 травня 2015 року.

В решті позову відмовити.

Зобов'язати військову частину А4239 подати звіт про виконання судового рішення на протязі місяця з часу набрання рішенням законної сили.

Позивач: ОСОБА_1 (30000, Хмельницька область, Славутський район, м.Славута, вул. Миру, 70/5, ідентифікаційний код - НОМЕР_1).

Відповідач: Військова частина А4239 (29006, м.Хмельницький, вул. Чорновола,192 код ЄДРПОУ 22998246).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 липня 2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_9