Рішення № 75278427, 12.07.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12 липня 2018 р.справа № 814/1545/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54017

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

проскасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.17 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, скасування вимоги від 08.06.17 р. № Ф-12, скасування рішення № НОМЕР_3 від 08.06.17 р.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 8 червня 2017 р. № НОМЕР_1, НОМЕР_2, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 8 червня 2017 р. № Ф-12 та рішення № НОМЕР_4 про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 8 червня 2017 р.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що надані контрагентом пояснення не є податковою інформацією у розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому їх використання під час перевірки є протиправним. Зазначає, що ним вірно визначена сума валових витрат та, відповідно, вірно нараховані податок на доходи фізичних осіб, єдиний внесок та військовий збір.

У своїх запереченнях відповідач адміністративний позов не визнав і просив в його задоволенні відмовити з таких підстав: перевіркою позивача встановлено віднесення до складу витрат таких витрат, які не пов’язані із одержанням доходу. Відповідно, позивач зависив свої витрати, що потягло невірне визначення бази оподаткування у бік її зменшення (а. с. 50-51).

28 серпня 2017 р. відкрито провадження в даній адміністративній справі (а. с. 2-3).

28 листопада 2017 р. справа прийнята до провадження суддею Морозом А.О. (а. с. 59).

У зв’язку із неявкою сторін, розгляд справи неодноразово відкладався (а. с. 66, 69-70, 78-79, 95-96).

За ініціативою суду був допитаний свідок ОСОБА_2 (а. с. 95-96).

Під час розгляду адміністративної справи позивач і відповідач клопотали про розгляд справи у письмовому провадженні (а. с. 103-104). Відповідно до ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Враховуючи приписи наведеної статті, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 28 березня до 10 квітня 2017 р. відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 1 січня 2014 р. до 31 грудня 2016 р., результати якої викладені в Акті від 25 квітня 2017 р. № 295/14-29-13-04/НОМЕР_5 (далі - Акт перевірки) (а. с. 10-37).

У висновку Акту перевірки вказано на наступні порушення з боку позивача, які вплинули на визначення податкових зобов’язань та нарахування штрафів:

- ст. 177 п. 177.1., п. 177.2., п. 177.4. ПК України, в результаті чого занижено податок на доход фізичних осіб на загальну суму 103 668,23 грн.;

- ст. 6 п. 2, ст. 7 ч. 1, 3 п. 1 пп. 2, ст. 9 п. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого занижено єдиний внесок за період охоплений перевіркою, на суму 82 175,53 грн.;

- розділ XX підрозділ 10, прим. 1 п. 16 ПК України, що виявилось у заниженні податкового зобов’язання з військового збору на суму 7 750,55 грн.

На підставі Акту перевірки 8 червня 2017 р. відповідач прийняв:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на 103 668,23 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 25 917,06 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору на 7 750,55 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 937,64 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12, якою вимагається сплатити 82 175,53 грн. недоїмки з єдиного внеску;

- рішення № НОМЕР_4 про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 16 403,02 грн. (а. с. 6-9).

Як вбачається з Акту перевірки (а. с. 24), у 2014-2015 р.р. позивач включив до складу валових витрат витрати на:

- виплату боргу за виконавчим провадженням в сумі 1 392,40 грн.;

- придбання авіаквитків на суму 10 912,0 грн.;

- збір у виконавчому провадженні в розмірі 367,96 грн.;

- придбання ліцензії вартістю 480,0 грн.;

- витрати на придбання металевих виробів для ремонту дорожнього покриття у ФОП ОСОБА_3 на суму 504 583,0 грн.

На переконання відповідача, ці витрати не пов’язані із одержанням доходу, а тому не повинні включатись до складу витрат. Таким чином, відповідач вважає, що позивач завищив свої витрати на 517 735,36 грн. (1392,40+10912+367,96+480+504583=517735,36). Зазначена обставина, в свою чергу, призвела до штучного зменшення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 надані письмові пояснення, в яких він заперечує продаж товару позивачу.

Як визначено Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 р. № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745 (далі – Порядок № 727), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 3 Порядку № 727).

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб’єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 5 Порядку № 727).

З урахуванням наведених вимог Порядку № 727, якщо відповідач вважав, що витрати позивача не пов’язані із його господарською діяльністю та отриманням доходу, він повинен був зазначити, на чому ґрунтується такий висновок, тобто чому витрати, перелічені в Акті перевірки, не визнаються ним витратами господарської діяльності позивача, окремо за кожним видом витрат. Разом із тим, відповідач тільки констатує, що вказані ним витрати не пов’язані із одержанням позивачем доходу, але жодних правових та фактичних обґрунтувань такого висновку Акт перевірки не містить.

Крім того, відповідач невірно посилається і на норму права, яку він вважає порушеною: на його думку, позивач порушив ст. 177 п. 177.4. ПК України, але ця стаття як раз визначає перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів.

Як визначено ст. 177 п. 177.4. пп. 177.4.5. ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:

1) витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

2) витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

3) витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

4) документально не підтверджені витрати.

Таким чином, відповідач повинен був обґрунтовувати наявність одного з випадків, передбачених ст. 177 п. 177.4. пп. 177.4.5. ПК України, але, як вже відзначалось судом, таких пояснень Акт перевірки не містить.

Також, суд знаходить безпідставними посилання відповідача на пояснення ФОП ОСОБА_3

Так, в Акті перевірки зазначено, що згідно пояснень ФОП ОСОБА_3, він здійснює реалізацію продуктів харчування і заперечує продаж позивачу металевих виробів.

Слід відмітити, що доводи відповідача в цій частині носять суперечливий характер: відповідач обґрунтовує свій висновок про порушення позивачем податкового законодавства тим, що витрати позивача на придбання металевих виробів у ФОП ОСОБА_3 не пов’язані із отримання позивачем доходу від господарської діяльності, а фактично має місце заперечення товарності господарської операції, у зв’язку із вищенаведеними поясненнями контрагента. В той же час, в п. 1.16. Акту перевірки зазначено, що перевіркою не встановлено фактів здійснення позивачем операцій із суб’єктами, які мають ознаки фіктивності (а. с. 19).

Судом були досліджені пояснення ФОП ОСОБА_3А, на які відповідач посилається в якості обґрунтування своїх заперечень і суд не приймає до уваги такий доказ з огляду на наступне.

В першу чергу суд відмічає, що такі пояснення надані не самим ФОП ОСОБА_3, а його представником ОСОБА_2, яка і пояснила, що ФОП ОСОБА_3А із позивачем господарських взаємовідносин не мав (а. с. 84). Суд переконаний, що надання пояснень представником спотворює саму природу пояснень, які повинні надаватись особою, якій особисто відомі обставини, щодо яких вона надає пояснення. Статус представника ФОП ОСОБА_3 не свідчить про безумовну обізнаність ОСОБА_2 про можливі взаємовідносини її довірителя із позивачем.

Допитана в суді в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що їй особисто не відомо про господарські взаємовідносини ФОП ОСОБА_3А і позивача, але такі пояснення суд не може розцінити, як заперечення таких взаємовідносин.

Відповідно до ст. 7 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 7 ч. 2 КАС України).

Стаття 4 п. 4.1. пп. 4.1.4. ПК України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податків.

В даному спорі така презумпція означає, що позивач правомірно сформував свої витрати, а відповідач повинен був встановити та зафіксувати в Акті перевірки невідповідність вказаних ним витрат господарській діяльності позивача, але останнім не подано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що витрати позивача, перелічені в Акті перевірки, не пов’язані із його господарською діяльністю, а також ним не доведено, що господарська операція позивача із ФОП ОСОБА_3А має фіктивний характер.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно із ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 378,52 грн., що підтверджується квитанцією від 21 серпня 2017 р. (а. с. 43) і з урахування задоволення позовних вимог судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 2 378,52 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54017, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення від 8 червня 2017 р. № НОМЕР_1, скасувати.

3. Податкове повідомлення-рішення від 8 червня 2017 р. № НОМЕР_2, скасувати.

4. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 8 червня 2017 р. № Ф-12, скасувати.

5. Рішення № НОМЕР_4 про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 8 червня 2017 р., скасувати.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54017, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) судові витрати в розмірі 2 378,52 грн. (дві тисячі триста сімдесят вісім гривень п'ятдесят дві копійки).

7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз