Постанова № 75278242, 12.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/6761/17 Номер провадження 22-ц/775/933/2018

Єдиний унікальний номер 235/6761/17

Номер провадження 22-ц/775/933/2018

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Філь О.Є.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Азевича В.Б., Тимченко О.О.

за участю секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №235/6761/17 за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до Міністерства оборони України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Військова частина польова пошта В2970, про визнання протиправною бездіяльність, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційними скаргами Міністерства оборони України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2018 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Покровськ Донецької області, повний текст рішення виготовлений 02 квітня 2018 року,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1, яка діє від імені малолітнього ОСОБА_5, звернулась до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Військова частина польова пошта В2970, про визнання протиправною бездіяльність, відшкодування моральної шкоди. Уточнивши позовні вимоги просила визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у порушенні права на охорону здоров'я та медичну допомогу військовослужбовця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачених ч.1 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внаслідок чого останній ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер від захворювання, отриманого у зоні АТО та стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь її сина ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 800 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона, є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батько якого ОСОБА_6 був учасником бойових дій, який ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер від захворювання, отриманого у зоні АТО. Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок виконання ним обов'язків військової служби. Внаслідок смерті ОСОБА_6 їх спільний син зазнав великої моральної шкоди та психологічної травми, також порушено право сина на батьківське піклування.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє від імені малолітнього ОСОБА_5, задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України як органу державної влади, яка виразилася у порушенні права на охорону здоров'я та медичну допомогу військовослужбовця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачених ч. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внаслідок чого останній 13.12.2016 року помер від захворювання, отриманого у зоні АТО. Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень шляхом безспірного списання вказаних коштів зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач Міністерство оборони України ставить питання про скасування рішення суду через порушення судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем, оскільки ОСОБА_6 проходив військову службу у військовій частині польова пошта В2970, яка має статус юридичної особи, організаційно-правова форма - державна організація (установа, заклад), вид діяльності - діяльність у сфері оборони, а тому є належним відповідачем по справі. Також вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що спеціальним законом передбачений інший порядок відшкодування спричиненої шкоди. Крім цього зазначає, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі відповідач Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, ставить питання про скасування рішення суду через порушення судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням на підставі недопустимих доказів. Також вказує, що Міністерство оборони України не є належним відповідачем у справі, і вважає, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1, представники відповідачів Міністерства оборони України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та представник третьої особи Військової частини польова пошта В2970 не з'явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток. (а.с. 188, 189, 190, 191)

Відзиви на апеляційні скарги не надійшли.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 09 вересня 2016 року № 269 командира військової частини польова пошта В2970, сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_6, який прибув з Покровсько-Селідовського об'єднаного міського військового комісаріату м. Красноармійськ Донецької області, призначено наказом командира військової частини польова пошта В2970 (по особовому складу) від 09 вересня 2016 року №92-РС на посаду командира відділення управління командира батареї 4 гаубичної самохідно-артилерійської батареї 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини польова пошта В2970, з 09 вересня 2016 року зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення та з 09 вересня 2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. В період з 01 січня 2015 року по 04 вересня 2015 року ОСОБА_6 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року сержант ОСОБА_6 помер в Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть причиною смерті є: легенева недостатність, субтотальна пневмонія, змінливий перикардит.

20 грудня 2016 року за результатами проведення службового розслідування складено Акт проведення службового розслідування по факту смерті сержанта ОСОБА_6, затверджений ТВО командира військової частини п/п В2970, в якому запропоновано вважати смерть сержанта ОСОБА_6 такою, що сталася під час виконання обов'язків військової служби.

Зазначені обставини підтверджуються також наказом № 1885 від 19 грудня 2016 року «Про підсумки службового розслідування по факту смерті сержанта ОСОБА_6».

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 уклав контракт з Міністерством оборони України.

Також, при дослідженні матеріалів цивільної справи №235/1434/17 за позовною заявою ОСОБА_7, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до Міністерства оборони України, третя особа Військова частина польова пошта В2970, про відшкодування моральної шкоди в зв'язку зі смертю військовослужбовця, судом досліджено копію контракту, згідно якого ОСОБА_6 уклав його з Міністерством оборони України, витяг з протоколу засідання Військово-Лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військо службовців, згідно якого встановлений причинний зв'язок між захворюванням ОСОБА_6, яке спричинило смерть останнього, та проходженням ним військової служби за контрактом у збройних силах України.

Суд першої інстанції, виходячи з вимог Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №406/2011, ч.4 ст.38 ЦПК України та ст. 43 Бюджетного Кодексу України, вірно встановив, що належними відповідачами у справі є Міністерство оборони України та Держава України в особі Державної казначейської служби України.

Отже, доводи апеляційних скарг щодо неналежного відповідача в особі Міністерства оборони України не знайшли свого підтвердження та не ґрунтуються на вимогах закону.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги відповідача Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням на підставі недопустимих доказів, оскільки, як вбачається зі змісту рішення, суд першої інстанції дослідив відповідні письмові докази та надав їм оцінку, порушень вимог процесуального закону судом апеляційної інстанції не встановлено.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка 22 квітня 2017 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_8.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції встановив протиправну бездіяльність Міністерства оборони України, з яким ОСОБА_6 уклав контракт, яка полягала у незабезпеченні створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_6.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Зазначеною нормою матеріального закону презюмується наявність вини заподіювача шкоди.

Виходячи з аналізу наведеної норми матеріального закону окремого встановлення наявності вини шляхом визнання бездіяльності неправомірною не потребується, а тому підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України у суду не було.

Отже, в цій частині доводи апеляційних скарг відповідачів підлягають частковому задоволенню, а рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині позовних вимог.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що внаслідок смерті ОСОБА_6, малолітньому ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, загибель батька викликала у нього моральні страждання, відобразилась на його душевному стані, оскільки дитина позбавлена батьківського піклування, що негативно впливає на її психічний стан, зміну звичайного укладу життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував глибину душевних страждань малолітньої дитини, те, що ці страждання у неї довічні, оскільки батька неможливо повернути та дитина на все життя буде позбавлена батьківського піклування та турботи, а також, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди малолітньому ОСОБА_2, спричиненої смертю його батька, в грошовому еквіваленті, суд першої інстанції врахував глибину душевних страждань дитини, тривалість таких страждань, позбавлення дитини батьківського піклування та турботи та, дотримуючись принципів розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір такого відшкодування у 100 000 гривень.

Постановлене судом рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи в цій частині додержані.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг частково знайшли своє підтвердження, а тому ухвалене у справі судове рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності не може вважатися законним і обґрунтованим та, відповідно до ст. 376 ЦПК України, воно в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цій частини позовних вимог ОСОБА_1. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Держави Україна в особі Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2018 року в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до Міністерства оборони України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Військова частина польова пошта В2970, в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді: