Постанова № 75278193, 12.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/7004/14 Номер провадження 22-ц/775/865/2018

Єдиний унікальний номер 243/7004/14

Номер провадження 22-ц/775/865/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хаустова Т.А.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Азевича В.Б., Тимченко О.О.

за участю секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №243/7004/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3

на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Слов’янськ Донецької області,

встановив:

У грудні 2014 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 13 грудня 2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Д002/АА-215.06.1, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на загальну суму 34300 доларів США терміном по 12 грудня 2011 року включно з процентною ставкою 12,5% процентів річних. В забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед позивачем 13 грудня 2006 року між відповідачем ОСОБА_2 та банком укладено договір поруки №Д002/АА-215/2.06.1. Відповідно вищезазначеного договору поруки поручитель зобов’язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 25 вересня 2014 року становить 29334,58 доларів США та 3 564 793,32 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 24513,98 доларів США; заборгованості по сплаті процентів в розмірі 4820,60 доларів США; пені 3 507 175,63 гривень, з яких: 2 910 630,23 гривень – пеня за порушення строків повернення кредиту; 596545,40 гривень – пеня за порушення строків сплати відсотків та 57617,69 гривень – відповідальність за порушення грошового зобов’язання згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, з яких: 47816,91 гривень – 3% річних за прострочення виконання зобов’язань зі своєчасного повернення кредиту; 9800,78 гривень – 3% річних за прострочення виконання зобов’язань зі своєчасної сплати нарахованих відсотків.

Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та понесені витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року позовні вимоги ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором № Д002/АА-215.06.1 від 13 грудня 2006 року, що складається з: заборгованості за кредитом – 552,00 доларів США; заборгованості по сплаті процентів – 5,75 доларів США; 3% річних за прострочення виконання зобов’язань зі своєчасного повернення кредиту – 17,61 гривень; 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасної сплати нарахованих відсотків – 0,13 гривень, а всього 557,75 Доларів США (п’ятсот п’ятдесят сім доларів США 75 центів) та 17,74 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 69,43 гривень та витрати на публікування оголошення у газеті «Урядовий кур’єр» у розмірі 11,97 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Родовід банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалити нове, яким залишити без змін заочне рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд дійшов невірного висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із зазначеним позовом. Крім того, позивач звертає увагу на те, що при вирішенні питання щодо одночасного стягнення процентів, визначених ст. 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України та 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України слід мати на увазі різну правову природу цих процентів, а також відсутність в чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення зазначених процентів є правомірним.

11 червня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_4. У відзиві представник відповідача зазначив, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню, оскільки позивач не навів жодного доводу щодо незаконності та необґрунтованості рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання сторони не з’явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з’явились, оскільки відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір №Д002/АА-215.06.1. Відповідно до умов Кредитного договору Банк взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит на загальну суму 34300,00 доларів США терміном до12 грудня 2011 року включно, зі сплатою 12,5% річних (а.с.6-8).

Факт видачі кредиту ОСОБА_1 за Кредитним договором підтверджується заявою на видачу готівки № 96_66 від 13 грудня 2006 року (а.с.9).

Таким чином банк в повному обсязі виконав свої зобов’язання перед ОСОБА_1 за Кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов’язання за Кредитним договором №Д002/АА-215.06.1. між ВАТ «Родовід банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір Поруки № Д002/АА-215/2.06.1 від 13 грудня 2006 року, відповідно до умов п.п. 1.1. якого, ОСОБА_2 зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язання ОСОБА_1 В,О. за Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки, сторони погодили, що поручитель бере на себе зобов’язання відповідати перед банком в тому ж обсязі на тих же умовах, що і позичальник (а.с.22).

Крім того, встановлено та вбачається з пп. 3.1. - 3.3. Кредитного договору ОСОБА_1 взяв на себе обов’язок, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в який укладено цей Договір, щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом згідно з Додатком № 1 до цього Договору на рахунок, вказаний у пункті 1.3 Кредитного договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку повернути одержаний кредит не пізніше 12 грудня 2011 року та сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 12 грудня 2011 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом (а.с.6-8).

Так, ОСОБА_1, в супереч вимогам п.п.3.1-3.3 Кредитного договору, зобов’язання не виконував, у зв’язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 25 вересня 2014 року складає 29334,58 доларів США та 3564793,32 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 24513,98 доларів США; заборгованість по сплаті процентів 4820,60 доларів США; пеня за порушення строків повернення кредиту - 2910630,23 гривень; пеня за порушення строків сплати відсотків - 596545,40 гривень; 3% річних за прострочення виконання зобов’язань зі своєчасного повернення кредиту 47816,91 гривень; 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасної сплати нарахованих відсотків - 9800,78 гривень.

Також судом встановлено, що сторони встановили строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань із періодичним погашенням платежів.

Останній платіж за кредитним договором здійснено ОСОБА_1 16 жовтня 2008 року у сумі 1825 доларів США.

Сторони встановили строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними (п.7.6 кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 12 грудня 2011 року (пп.1.1; 3.2 кредитного договору), так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця для основної заборгованості (п.3.1 кредитного договору) і для процентів за користування кредитом (п.3.3 кредитного договору).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду із зазначеною вимогою, про застосування якого просив відповідач ОСОБА_1, у зв’язку з чим, прийшов до висновку про стягнення суми заборгованості в межах строку позовної давності.

Відмовляючи у стягненні заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір поруки припинив свою дію, оскільки вимогу про стягнення заборгованості з поручителя було пред’явлено поза межами шестимісячного строку після закінчення строку виконання основного зобов’язання.

Також, суд застосував положення про спеціальну позовну давність до вимог про стягнення пені з ОСОБА_1 за кредитним договором у сумі 3 507 175,63 гривень, оскільки в межах встановленої спеціальної позовної давності в один рік з моменту порушення свого права, позивач не звернувся з вимогами до відповідача про стягнення пені за кредитним договором.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов із дотриманням норм матеріального та процесуального закону за наступних підстав.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Позивач ПАТ «Родовід Банк» обов'язки за умовами кредитного договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Останній зобов'язався за договором повертати кредит частинами до 12 грудня 2011 року включно.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили, що позичальник починаючи з місяця, наступного за місяцем, в який укладено договір, щомісяця до «10»-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом згідно з додатком №1 до договору кредиту, повернути одержаний кредит згідно з умовами договору не пізніше 12 грудня 2011 року.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач ОСОБА_1 мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів щомісяця до «10»-го числа (включно) кожного календарного місяця впродовж строку кредитування, який сторони визначили до 12 грудня 2011 року включно, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Згідно кредитного договору від 13 грудня 2006 року ОСОБА_1 узяв на себе зобов’язання повернути отриманий кредит по 12 грудня 2011 року включно. (а.с.6-8)

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Позивач звернувся до суду з позовом 10 грудня 2014 року, тобто після спливу позовної давності, крім останнього щомісячного платежу, який підлягав сплаті до 12 грудня 2011 року включно. Отже, висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності за вимогами позивача, включно з вимогою за процентами, по суті є правильним.

За вищезазначених обставин, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про припинення, в порядку ч.4 ст.559 ЦК України, договору поруки, адже строк дії основного зобов’язання визначений до 12 грудня 2011 року, а вимогу до поручителя ОСОБА_2 пред’явлено 10 грудня 2014 року. (а.с.1)

Доводи апеляційної скарги про невірне застосування судом першої інстанції строків позовної давності не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні питання щодо одночасного стягнення процентів, визначених ст. 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України та 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України слід мати на увазі різну правову природу цих процентів, а також відсутність в чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення зазначених процентів є правомірним, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оцінивши заявлені позовні вимоги суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заявлених до стягнення 3 % річних.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ст.375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді: