Рішення № 75278145, 12.07.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/389/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо надсилання недостовірної інформації (від 27.04.2018 р. №М-5/4ез/123/02/23-2018), в частині твердження про те, що 22.08.2013р. ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №42013270240000007 від 15.04.2013р.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо ненадання інформації з якої конкретної дати та з яких законних підстав (вказати норми закону і посилання на пов'язаний з ними процесуальний документ) ОСОБА_1 набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №42013270240000007 від 15.04.2013р.;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області надіслати на поштову та електронну адресу ОСОБА_1 інформацію з якої конкретної дати та з яких законних підстав (вказати норми закону і посилання на пов'язаний з ними процесуальний документ) ОСОБА_1 набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №42013270240000007 від 15.04.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.01.2018 р. звернувся до відповідача в порядку ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" із клопотанням надати інформацію, з якої конкретної дати та з яких підстав він набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №42013270240000007 від 15.04.2013 р.

Вказує, що відповідач 27.04.2018 р. надіслав у відповідь листа із зазначенням інформації, яка, як стверджує позивач, не відповідає дійсності. Так, відповідач у листі №М-5/4ез/123/02/23-2018 зазначив, що позивача відповідно до руху провадження повідомлено про підозру 22.08.2013 р.

Позивач вважає дії ГУ НП в Чернівецькій області протиправними щодо надсилання йому недостовірної інформації на його звернення. Також вважає протиправною бездіяльність ГУ НП в Чернівецькій області щодо не надання йому запитуваної інформації. З указаних підстав, звернувся до суду з даним позовом.

30.05.2018 р. до суду надійшов відзив на позов Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, в якому вказується про безпідставність заявленого позову, оскільки йому надана належна відповідь на його запит, а інформація, яку просив повідомити позивач у запиті від 23.04.2018 р. достовірно відома позивачу.

Так, відповідач пояснив, що 15.04.2013 р. відкрито кримінальне провадження №42013270240000007 за ч. 3 ст. 191 КК України, а 22.08.2013 р. позивачу оголошено про підозру у вчиненні вказаного злочину.

27.08.2013 р. постановою слідчого позивача було оголошено в державний розшук.

01.10.2014 р. прокурором Чернівецької області, враховуючи отримання стороною обвинувачення інформації щодо наявності у підозрюваного статусу депутата місцевого самоврядування, складено повідомлення про підозру позивачу.

26.02.2017 р. ухвалою слідчого судді Заставнівського районного суду Чернівецької області задоволено клопотання про обрання позивачу запобіжного заходу у виді тримання під вартою після затримання.

Відповідач наполягає на тому, що позивачу було відомо про вище указані обставини, оскільки, він неодноразово оскаржував до суду зазначені вище процесуальні рішення.

Стверджує, що йому надана повна і достовірна відповідь на його запит, а незгода з інформацією, яка у ньому вказана не свідчить про її недостовірність.

Додатково відповідач зазначає про необхідність визнати зловживання позивачем процесуальними правами за подання до суду позову, який має формальний характер, що суперечить завданню адміністративного судочинства.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що повідомлення про підозру йому не було вручено. На запит адвоката ОСОБА_2 йому було надіслано повідомлення про підозру від 22.08.2013 р. у кримінальному провадженні №42013270240000007 від 15.04.2013 р. Таким чином, вказує позивач, він отримав змогу ознайомитись із змістом підозри. Згодом повідомив правоохоронні органи, що є депутатом місцевої ради, а отже повідомлення про підозру складене слідчим ЛВ на ст. Чернівці та погоджене прокурором транспортної прокуратури з перевищенням наданих їм законом повноважень.

10.05.2018 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження відповідно до ч.1 ст. 257 КАС України без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

29.05.2018 р. від позивача надійшла заява щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з викликом учасників справи. Крім того, 29.05.2018 р. позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог. Також, 29.05.2018 р. позивачем заявлено клопотання про витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 05.06.2018 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача від 29.05.2018р. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заяви позивача від 29.05.2018 р. про зміну позовних вимог, заяви позивача від 29.05.2018 р. про витребування додаткових доказів по справі.

Оцінивши повідомлені учасниками справи обставини, суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття судового рішення і приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

23.04.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області із запитом на інформацію, в якому просив надати наступну інформацію: "повідомити йому з якої конкретної дати та з яких законних підстав (вказати норму закону і посилання на пов'язаний з ними процесуальний документ) він набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42013270240000007 від 15.04.2013 р." (а.с.7).

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 27.04.2018 р. №М-5/4ез/123/02/23-2018 надано відповідь позивачу на звернення від 23.04.2018 р., в якому повідомляється, що в ході службової перевірки за указаним зверненням встановлено, що відповідно до руху провадження ОСОБА_1 повідомлено про підозру 22.08.2013 р. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, підставою для повідомлення про підозру є наявність достатніх доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Позивач вважає, що у відповіді на звернення відповідачем надано недостовірну інформацію, тому такі дії відповідача є протиправними. У зв'язку із цим звернувся до суду з даним позовом.

З матеріалів справи видно, що згідно постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.02.2014 р., якою задоволено позов представника позивача ОСОБА_2, визнано протиправним порушення права позивача на інформацію, зобов'язано УМВС України на Львівській залізниці надати відповідь на запит адвоката ОСОБА_2 від 03.12.2013 р. №55 (залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 р. №824/111/14-а). З матеріалів справи видно також, що ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.07.2015 р. у справі №725/3655/15-к за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора - скаргу задоволено частково; зобов'язано заступника прокурора Чернівецької області Іванюка О.О. внести відомості про зміну раніше повідомленої підозри від 22.08.2018 р. та повідомити ОСОБА_1 про підозру від 01.04.2014 р.; зобов'язано заступника прокурора Чернівецької області Іванюка О.О. надіслати ОСОБА_1 повідомлення про підозру від 01.10.2014 р. на електронну адресу ОСОБА_1; у задоволенні решти вимог скарги відмовлено (а.с. 53-64).

До матеріалів справи надано лист УМВС України на Львівській залізниці від 15.10.2014 р. у відповідь на лист адвоката ОСОБА_3 23.09.2014 р., згідно якого повідомлено про хід кримінального провадження № 42013270240000007 від 15.04.2013 р., зокрема, про те, що 28.08.2013 р. заступником начальника СВ ЛВ на ст. Чернівці УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42013270240000007 складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 191 ч. 3 КК України. Також зазначено, що 01.04.2014 р. у зв'язку з отриманням прокуратурою Чернівецької області відомостей про те, що ОСОБА_1 являється депутатом Заставніської міської ради, в.о. прокурора Чернівецької області Іванюком О.О. було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 191 ч. 3 КК України. В додаток до листа УМВС України на Львівській залізниці від 15.10.2014 р. у відповідь на лист адвоката ОСОБА_3 надано письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 01.10.2014 р., складену в.о. прокурора Чернівецької області Іванюком О.О. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 191 ч. 3 КК України (а.с. 71-78).

До матеріалів справи також додано: постанову слідчого відділення лінійного відділу на станції Чернівці управління МВС України на Львівській Залізниці від 27.08.2013 р. про оголошення розшуку підозрюваного - ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 42013270240000007 від 15.04.2013 р.; ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 16.11.2016 р. у справі № 716/1524/16-к та 28.12.2016 р. у справі №716/1718/16-к, якими відмовлено у задоволенні скарг захиснику ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого від 27.10.2016 р. про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013270240000007 від 15.04.2013 р.; скарга ОСОБА_1 від 26.12.2017 р., адресована Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини щодо необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності; листа заступника керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та скарги ОСОБА_1 від 25.01.2018 р.; лист ГУНП в Чернівецькій області від 21.02.2018 р. №М-5/1/123/02/23-2017, адресований заступнику керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 79-101).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами ст. 40 Конституції України, держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації, врегульовано Законом України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII (далі – Закон №2657).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №2657 передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону №2657 визначено, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Водночас, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі – Закон №393), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст.1 Закону №393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону №393 регламентовано, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно з положеннями ст. 5 Закону №393 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону №393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 16 Закону №393 визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

При цьому, згідно з ст. 18 Закону №393 передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Суд звертає увагу, що вимоги ст. 19 Закону №393 покладають на органи державної влади, їх працівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень обов'язок: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечити поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону №393 визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Таким чином, вказані норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, зобов'язують розпорядника інформації у визначені строки надати заявнику витребувану інформацію, при цьому не обмежуючи розпорядника інформації в обранні способу, в який може бути надана необхідна інформація.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2018 р. позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію, в якому просив надати наступну інформацію: "повідомити йому з якої конкретної дати та з яких законних підстав (вказати норму закону і посилання на пов'язаний з ними процесуальний документ) він набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42013270240000007 від 15.04.2013 р."

За змістом листа Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 27.04.2018 р. позивачу надано відповідь на звернення від 23.04.2018 р., в якому повідомляється, що в ході службової перевірки за указаним зверненням встановлено, що відповідно до руху провадження ОСОБА_1 повідомлено про підозру 22.08.2013 р. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, підставою для повідомлення про підозру є наявність достатніх доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, по суті порушених у зверненні від 23.04.2018 р. позивачем питань, відповідачем надано вичерпну відповідь, що виключає підстави для висновків про допущену бездіяльність відповідачем, під час надання спірної відповіді на звернення позивача.

З приводу твердження позивача щодо надання йому недостовірної інформації на звернення, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що 22.08.2013 р. ОСОБА_1складено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів передбачених ст. 191 ч. 3 КК України. Згодом, у зв'язку із отриманням прокуратурою Чернівецької області відомостей про те, що ОСОБА_1 являється депутатом Заставнівської міської ради в.о. прокурора Чернівецької області Іванюком О.О. складено повідомлення про підозру від 01.04.2014 р., дії з приводу оголошення даної підозри оскаржувалися адвокатом позивача у судовому порядку.

Судом встановлено, що за змістом постанови від 27.08.2013 р. про оголошення розшуку підозрюваного, винесеної заступником начальника СВ ЛВ на ст. Чернівці УМВС України на Львівській залізниці майором міліції ОСОБА_4 22.08.2013 р. ОСОБА_1 винесено повідомлення про підозру у вчиненні передбачених ст. 191 ч. 3 КК України, яке йому не оголошено у зв'язку з його відсутністю.

Про вказану постанову, разом із іншими діями та рішеннями органів досудового розслідування в ході кримінального провадження № 42013270240000007 від 15.04.2013 р. слідчим відділенням лінійного відділу на ст. Чернівці УМВС України на Львівській залізниці повідомлено адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_3 листом від 15.10.2014 р. №12/3315.

Згідно змісту ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.07.2015 р. у справі №725/3655/15-к за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора, яка міститься в матеріалах справи, зазначено, що Законом не передбачено скасування раніше повідомленої підозри, натомість, законодавець визначає право прокурора змінити раніше повідомлену підозру; враховуючи наведене, скарга ОСОБА_1 в частині зобов'язання прокурора скасувати раніше вручене йому повідомлення про підозру від 22.08.2015 р. задоволенню не підлягає (а.с. 62).

При цьому суд наголошує, що у зверненні позивачем запитувалося з якої дати він набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №42013270240000007 від 15.04.2013 р.

Отже, у відповіді на звернення відповідач надав позивачу достовірну інформацію.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем у встановленому порядку було розглянуто та надано належну відповідь на звернення (запит) позивача від 23.04.2013 р., тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач не погоджуючись із зазначеними діями та рішеннями органів досудового розслідування має право звернутися до суду в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Щодо тверджень відповідача - Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про необхідність застосування до позивача штрафу за подання позову, який носить штучний і формальний характер, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: неодноразового зловживання процесуальними правами.

Таким чином, суд звертає увагу відповідача, що накладення штрафу у випадках визначених ст. 149 КАС України, є правом суду, а не обов’язком.

Водночас суд звертає увагу, що поданий позов та матеріали справи не містять доказів про зловживання позивачем процесуальними правами, що суперечать завданню адміністративного судочинства, про що стверджує відповідач у відзиві на позов.

Таким чином, посилання відповідача про те, що поданий позов є завідомо безпідставним без предмета спору та має очевидно штучний характер, не заслуговують на увагу, оскільки Закони України "Про звернення громадян" та "Про інформацію" не містить обмежень щодо звернень до розпорядника інформації з приводу отримання відомостей, які раніше вже надавались заявнику. У зв’язку із цим, доводи позивача про необхідність застосування до позивача штрафу за подання позову, який носить штучний і формальний характер суд вважає безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідачем доведено, що на запит ОСОБА_1 від 23.04.2018 р. було надано вичерпну відповідь.

Відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено особі, яка не суб'єктом владних повноважень, суд не здійснює розподіл судових витрат в порядку, визначеному ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 (вул. Гауптштрассе, 31,м. Берлін,13159, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області (вул. Головна, 24, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40109079)

Рішення складено 12 липня 2018 р. у зв'язку із перебування головуючого судді з 11 червня 2018 р. по 11 липня 2018 р. у щорічній основній відпустці та перебування у відпочинку за роботу у вихідні дні.

Суддя Т.М. Брезіна