Рішення № 75277744, 13.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 року № 810/1715/18

Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Євроцемент груп - Україна" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

6 квітня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Євроцемент груп - Україна" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 квітня 2018 р. № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено протиправно, оскільки перевіряючими було невірно визначено початок перебігу строку позовної та не взято до уваги той факт, що додатковою угодою до договору визначено строк виконання зобов'язання сторонами - 31 грудня 2017 р. Зазначив, що у січні-березні 2017 р. було здійснено повний розрахунок за договором від 31 грудня 2007 р. № ЕЦГУ/01/01-1/06.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем було порушено вимоги п. 134.1.1 ст. 134 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 18 965 186 грн 00 коп. за півріччя 2016 р. у зв'язку, а саме, занижено податок на прибуток за півріччя 2016 р. у сумі 3 308 913 грн 00 коп., за 1 квартал 2017 р. в сумі 39 539 грн 00 коп., за три квартали 2017 р. в сумі 63 135 00 грн 00 коп. у зв'язку з невключенням суми безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинах з публічним акціонерним товариством "Євроцемент-Україна" (далі - ПАТ "Євроцемент-Україна").

Представники сторін подали до суду письмові заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин у судовому засіданні 9 липня 2018 р. суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 19 лютого по 2 березня 2018 р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 квітня 2016 р. по 30 вересня 2017 р., за результатами якого 20 березня 2018 р. складено акт перевірки № 205/10-36-14-14/33549911 (далі - акт перевірки) (а.с. 7-19).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем, зокрема, порушено вимоги пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 411 587 грн 00 коп., в тому числі за півріччя 2016 р. у сумі 3 308 913 грн 00 коп., за 1 квартал 2017 р. у сумі 39 539 грн 00 коп., за три квартали 2017 р. у сумі 63 135 грн 00 коп. (а.с. 19).

5 квітня 2018 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 852 897 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (а.с. 23).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Як вже зазначалося, 5 квітня 2018 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 (а.с. 23).

Вказане податкове повідомлення-рішення винесено у зв'язку з заниженням позивачем об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2016 р., оскільки позивачем не було включено суми безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинах з ПАТ "Євроцемент-Україна".

При вирішенні правомірності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено таке.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украйні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно, законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно законодавством.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як убачається з ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платниками податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з вимогами п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Як убачається з ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, що 31 грудня 2017 р. між ПАТ "Євроцемент-Україна" (комісіонер) та відкритим акціонерним товариством "БАЛЦЕМ" (правонаступником якого є позивач) (комітент) було укладено договір комісії № ЕЦГУ/01/01-1/08 (далі - договір комісії) (а.с. 26-29).

Згідно з вимогами п. 1.1 договору комісії комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити від свого імені за рахунок комітента одну чи декілька угод з продажу цементу на території України на умовах, погоджених сторонами в додатках до даного договору.

Відповідно до вимог п. 1.2 названого договору належним виконанням коміссіонером своїх безпосередніх обов'язків за цим договором вважається укладення коміссіонером договору (договорів) купівлі-продажу з третіми особами відносно продажу товару в порядку і на умовах, визначених даним договором. Вказані обов'язки комісіонера вважаються виконаними з дати набрання чинності відповідних договорів.

Як убачається з п. 2.6 названого договору, по виконанню доручення комісіонер зобов'язаний щомісячно до 5 числа, наступного за звітним, надати комітенту звіт і передати йому всі отримані по виконаному дорученню документи, а також передати комітенту по його вимозі всі права відносно третьої особи, випливаючі з угоди, яка була укладена комісіонером з цими третіми особами.

Згідно з вимогами п. 4.1 договору комісійна винагорода, яка має бути виплачена комісіонеру (в розмірі чи відсотку від вартості реалізованого товару) визначається сторонами в додатках до даного договору.

Відповідно до вимог п. 5.3 договору комісії сума, отримана комісіонером від реалізації товару комітента, за виключенням виданого авансу, встановленого встановленої комісійної винагороди і витрат, вчинених комісіонером за рахунок комітента, повинна бути перерахована протягом 60-ти днів з дня комісіонером звіту про виконання доручення.

Як убачається з п. 9.1 вказаного договору, він вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2008 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Крім того, було укладено ряд додаткових угод до договору комісії, зокрема, від:

- 26 грудня 2008 р. № 1, якою внесено зміни до п. 9.1 договору комісії та встановлено, строк дії договору до 31 січня 2009 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (а.с. 37);

- 30 січня 2009 р. № 2, якою внесено зміни до п. 9.1 договору комісії та встановлено, строк дії договору до 31 березня 2010 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (а.с. 38);

- 8 травня 2009 р. № 3, якою внесено зміни до преамбули договору комісії та до розділу 10 "Юридична адреса і банківські реквізити сторін" (а.с. 30);

- 30 грудня 2009 р. № 4, якою внесено зміни до п. 5.3 договору комісії та встановлено, що комісіонер має перерахувати визначені у вказаному пункті кошти комітенту у строк до 31 грудня 2011 р. (а.с. 39);

- 21 травня 2010 р. № 5, якою внесено зміни до преамбули договору комісії та до розділу 10 "Юридична адреса і банківські реквізити сторін" (а.с. 31);

- 26 грудня 2010 р. № 1/Р, якою внесено зміни до п. 5.3 договору комісії та встановлено, що комісіонер має перерахувати визначені у вказаному пункті кошти комітенту у строк до 31 березня 2010 р. (а.с. 36);

- 1 січня 2011 р. № 6, якою внесено зміни до: п. 5.3 договору комісії та встановлено, що комісіонер має перерахувати визначені у вказаному пункті кошти комітенту у строк до 31 грудня 2012 р.; до п. 9.1 в частині строку його дії до 31 грудня 2012 р.; зміни номеру договору на "№ К1" (а.с. 40);

- 18 травня 2011 р. без номеру, якою внесено зміни до розділу 10 договору комісії "Юридична адреса і банківські реквізити сторін" (а.с. 32);

- 24 травня 2011 р. без номеру, якою внесено зміни до преамбули договору комісії та до розділу 10 "Юридична адреса і банківські реквізити сторін" (а.с. 33);

- 16 грудня 2011 р. без номеру, якою внесено зміни до п. 5.3 договору комісії та встановлено, що комісіонер має перерахувати визначені у вказаному пункті кошти комітенту у строк до 31 грудня 2013 р.; до п. 9.1 в частині строку його дії до 31 грудня 2013 р. (а.с. 41);

- 11 липня 2012 р. без номеру, якою внесено зміни до розділу 10 "Юридична адреса і банківські реквізити сторін" (а.с. 34);

- 25 грудня 2012 р. без номеру, якою внесено зміни до п. 5.3 договору комісії та встановлено, що комісіонер має перерахувати визначені у вказаному пункті кошти комітенту у строк до 31 грудня 2014 р.; до п. 9.1 в частині строку його дії до 31 грудня 2014 р. (а.с. 42);

- 29 січня 2013 р. без номеру, якою внесено зміни до розділу 10 "Юридична адреса і банківські реквізити сторін" (а.с. 35);

- 19 грудня 2013 р. без номеру, якою внесено зміни до п. 5.3 договору комісії та встановлено, що комісіонер має перерахувати визначені у вказаному пункті кошти комітенту у строк до 31 грудня 2015 р.; до п. 9.1 в частині строку його дії до 31 грудня 2015 р. (а.с. 43);

- 19 грудня 2014 р. без номеру, якою внесено зміни до п. 5.3 договору комісії та встановлено, що комісіонер має перерахувати визначені у вказаному пункті кошти комітенту у строк до 31 грудня 2016 р.; до п. 9.1 в частині строку його дії до 31 грудня 2016 р. (а.с. 44);

- 20 листопада 2015 р. без номеру, якою внесено зміни до п. 5.3 договору комісії та встановлено, що комісіонер має перерахувати визначені у вказаному пункті кошти комітенту у строк до 31 грудня 2017 р.; до п. 9.1 в частині строку його дії до 31 грудня 2017 р. (а.с. 45).

Тобто, кінцевою датою виконання зобов'язань було 31 грудня 2017 р. (а.с. 45).

На підтвердження виконання договору комісії позивачем надано суду банківські виписки, згідно з якими 13, 24, 25, 30 січня, 14, 27 лютого та 9 березня 2017 р. ПАТ "Євроцемент-Україна" було перераховано позивачу кошти за договором комісії (а.с. 51-56).

Наведене свідчить, що позивачем правомірно вказані суми не було включено як безнадійну заборгованість з податку на прибуток за 2016 р., оскільки строк позовної давності за виконанням договору комісії не минув, а отже, відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем..

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як убачається з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 63 967 грн 26 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 5 квітня 2018 р. № 29 (а.с. 2).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судові витрати у сумі 63 967 грн 26 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 5 квітня 2018 р. № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Євроцемент груп-Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судові витрати у сумі 63 967 (шістдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн 26 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.