Рішення № 75277715, 13.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 липня 2018 р. № 820/4619/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 14.03.2018 року № 67, щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії із розрахунку 90% відсотків від заробітної плати державного службовця;

- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 згідно Закону України "Про державну службу" виходячи із розрахунку 90% відсотків від суми заробітної плати державного службовця, яка вказана в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 7323/46-31 від 15.08.2017 р. та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 7324/46-31 від 15.08.2017 р., починаючи з 18.08.2017 р.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що з 18.08.2017 року перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію згідно Закону України "Про державну службу" виходячи із розрахунку 60% відсотків від суми заробітної плати державного службовця, яка вказана в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

ОСОБА_1 13.08.2018 р. звернулась із заявою до Управління про перерахунок пенсії згідно Закону України "Про державну службу" виходячи із розрахунку 90% відсотків від суми заробітної плати державного службовця, яка вказана в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Рішенням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова №67 від 14.03.2018 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з тих мотивів, що з 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 899-VIІI, а положення Закону від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених в пунктах 10 і 12 розділу ХІ Закону № 899-VIIІ).

Позивач вважає, що має право на перерахунок і виплату пенсії згідно ЗУ "Про державну службу" виходячи із розрахунку 90% відсотків від суми заробітної плати державного службовця, яка вказана в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №7323/46-31 від 15.08.2017 р. та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7324/46-31 від 15.08.2017 р., оскільки для державних службовців, які мають стаж державної служби не менш як 20 років станом на 01.05.2016 р. на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIIІ, збережено порядок призначення пенсії, визначений ст.37 Закону від 16.12.1993 р., в тому числі і відсоток заробітку 90%.

Таким чином, на думку позивача, рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 14.03.2018 року № 67, щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії із розрахунку 90% відсотків від заробітної плати державного службовця є протиправним та таким, що порушує її права. Просила суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.06.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача 04.07.2018 р. надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що у відповідача відсутні правові підстави для проведення перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 згідно Закону України "Про державну службу" виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати державного службовця, оскільки відповідно пункту 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державну службу» № 899-VIIІ передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Враховуючи положення статті 37 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова з 18.08.2017 року та отримує пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" виходячи із розрахунку 60 відсотків від суми заробітної плати, яка вказана в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №7323/46-31 від 15.08.2017 р. та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7324/46-31 від 15.08.2017 р.

Згідно довідок Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №7323/46-31 від 15.08.2017 р. та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7324/46-31 від 15.08.2017 р., на момент звільнення позивач мав 9 ранг державного службовця, стаж роботи складав 21 рік. Розмір заробітної плати позивача за відповідною посадою згідно штатного розпису станом на 15.08.2017 року складався з: посадового окладу - 3200,00 грн.; надбавки за ранг державного службовця - 200,00 грн.; надбавки за вислугу років - 50% від посадового окладу – 1600,00 грн.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 13.03.2018 р. звернулась до відповідача з заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії у розмірі 90% від суми заробітної плати державного службовця згідно Закону України "Про державну службу".

Рішенням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 14.03.2018 року №67 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до пункту 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державну службу» № 899-VIIІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що для правильного вирішення цього спору слід встановити, чи поширюються положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII при призначенні пенсії державного службовця на вказані правовідносини.

Так, згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899-VIIІ, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899-VIIІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Попереднього Закону, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зазначений вік визначається ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899-VIIІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" №899-VIIІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією паспорта (а.с.11). Отже, пенсійний вік позивача згідно ст. 26 Закону № 1058-IV становить 58 років.

За таких обставин, ОСОБА_1 станом на 18.08.2017 року досягла пенсійного віку та мала достатній стаж державної служби на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899-VIIІ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Управлінням при призначенні пенсії державному службовцю правомірно застосовано до позивача п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899-VIIІ та положення ст. 37 Закону України №3723-ХІІ в редакції від 01.05.2016 року, чинних на момент виходу ОСОБА_1 на пенсію, яка передбачає призначення пенсії особам, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати.

Суд звертає увагу на те, що позивач в обґрунтування позову зазначає норми ст.37 Закону України №3723-ХІІ (відповідно до яких пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від суми їх заробітної плати), що діяла в редакції станом на 27.03.2014 р., та на частину 5 ст. 37 Закону №3723-ХІІ (за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати), що діяла в редакції до 07.07.2011 року, тобто, на час виходу позивача на пенсію та набрання чинності Закону № 899-VIIІ, вказані норми втратили чинність.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на момент втрати чинності передбачено, що особам, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати.

За таких обставин, доводи позивача щодо застосування 90 відсотків від суми заробітної плати державного службовця в редакції Закону до 07.07.2011 р. та 27.03.2014 р. є безпідставними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 14.03.2018 року № 67 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії із розрахунку 90% відсотків від заробітної плати державного службовця є правомірним.

Щодо доводів позивача, що з прийняттям Нового Закону її права було звужено, і посилання на положення ст. 22 Конституції України, за яким при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд зазначає.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (п. 5.2) зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

У Рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011 (п. 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.

Крім того, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 (п. 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Суд зазначає, що у зв'язку з втратою чинності Закону України №3723-ХІІ не відбулося звуження обсягу існуючого права позивача на призначення пенсії особам, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки таке право збереглося відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899-VIIІ в такому самому розмірі, що і до набрання чинності Законом № 899-VIIІ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61060) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин