Рішення № 75277589, 13.07.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2197/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лисака С.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №816/2197/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - відповідач, Подільський ВДВС) , в якій просить визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Жмурко Станіслава Сергійовича про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2018 з примусового виконання постанови №554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 (ВП №56341676) та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 29.05.2018 (ВП №56341676).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність спірних постанов державного виконавця, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження стягнуті за судовим рішенням суми вже були сплачені ОСОБА_3 у добровільному порядку. Зауважувала, що державний виконавець може розпочати примусове виконання лише за заявою стягувача, яким у даному випадку може бути лише Державна судова адміністрація України. Проте заяви від стягувача в матеріалах виконавчого провадження немає. Додала, що в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження не була направлена рекомендованою кореспонденцію позивачу, що позбавило її можливості скористатися правами, наданими боржнику.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні державний виконавець, представляючи інтереси відповідача, проти задоволення позовної заяви заперечував, просив відмовити у її задоволенні в повному обсязі. 12.07.2018 надав відзив на позов, в якому вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог. Зауважує, що позивач надала докази сплати сум заборгованості вже після відкриття виконавчого провадження. Послався на лист Державної судової адміністрації України від 10.02.2017 №11-1027/17, згідно з яким оригінали виконавчих документів про стягнення судового збору з фізичних та юридичних осіб пред’являються судами для виконання до відповідних органів державної виконавчої служби у строки, встановлені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження». А тому власні дії, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження за виконавчим документом у вигляді постанови Октябрського районного суду м. Полтави №554/580/18 від 13.02.2018, вважає виправданими. Витрати виконавчого провадження в розмірі 51,00 грн виникли внаслідок користування автоматизованою системою виконавчого провадження, плату за користування якою встановлено наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2016 №3917/5 з 05.01.2017 за кожне відкрите виконавче провадження (а.с. 50-54).

Клопотань, заяв від учасників справи не надходило.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з наступних міркувань.

Судом встановлено, що на виконанні у Подільському ВДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання постанови №554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 щодо стягнення з ОСОБА_3, крім іншого, судового збору у розмірі 352,40 грн на користь держави (а.с. 11). Дане провадження закінчено 30.05.2018 у зв'язку зі сплатою боржником усіх сум заборгованості.

Обставини виконавчого провадження зводяться до наступного.

Відповідно до супровідного листа від 28.03.2018 за підписом судді Октябрського районного суду м. Полтави Микитенко В.М. на адресу Подільського ВДВС 07.05.2018 за вх. №4537 була направлена постанова №554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 для виконання в частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору (а.с. 10).

11.05.2018 державним виконавцем Подільського ВДВС ОСОБА_2 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №56341676 з виконання постанови №554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 (а.с. 13).

22.05.2018 позивач через уповноваженого представника надала до матеріалів виконавчого провадження №56341676 квитанцію від 16.02.2018 про сплату боргу в розмірі 352,40 грн (а.с. 39-41).

Тобто, ще до набрання законної сили постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 ОСОБА_3 вже 16.02.2018 повністю сплатила суму заборгованості у вигляді судового збору у розмірі 352,40 грн.

Вказану обставину не врахував ні суддя Микитенко В.М., який 28.03.2018 направив для примусового виконання свою постанову від 13.02.2018, ні державний виконавець, який 11.05.2018 відкрив виконавче провадження.

Як повідомив у судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_3 так і не отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2018. Дізналася про її існування після надходження повідомлення з банку про накладення арешту на кошти, після чого звернулася до начальника Подільського ВДВС ОСОБА_4 із заявою щодо надання їй інформації про відкрите виконавче провадження (а.с. 42). 30.05.2018 її повідомлено, що 11.05.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику за вихідним №11502 від 11.05.2018 (а.с. 46).

Як зазначила позивач у своєму позові, на вимогу державного виконавця 23.05.2018 на депозитний рахунок Подільського ВДВС нею сплачено 102,00 грн витрат виконавчого провадження по виконавчих провадженнях №56341551 та №56341676, на підтвердження чого надано квитанцію від 23.05.2018 №12183 (а.с. 15).

Розпорядженням державного виконавця Подільського ВДВС ОСОБА_2 №56341676 грошові кошти у сумі 51 грн, що надійшли 24.05.2018 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №554/580/18, виданого 13.02.2018, перераховано як витрати виконавчого провадження на рахунок ДКС України у м. Києві (а.с. 44).

29.05.2018 державним виконавцем Жмурко С.С. у ВП №56341676 прийнято постанову, якою стягнуто з ОСОБА_3 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 51,00 грн (а.с. 45).

30.05.2013 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с. 48) відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (надалі - Закон №1404-VІІІ) у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Вказані обставини відповідають матеріалам виконавчого провадження, оригінал якого був досліджений судом, а копія приєднана до матеріалів судової справи.

Не погоджуючись із правомірністю постанов відповідача від 11.05.2018 ВП №56341676 про відкриття виконавчого провадження та від 29.05.2018 ВП №56341676 про стягнення витрат виконавчого провадження, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

На момент виникнення та реалізації спірних відносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягали примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку були врегульовані Законом №1404-VІІІ.

Відповідно до статті 1 названого Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

У свою чергу, приписами пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у виконавчому документів зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

За приписами ж частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною четвертою статті 15 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Виконавчим документом у даному випадку є постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 у справі №554/580/18, в частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору на користь держави.

Відтак, стягувачем у даному випадку, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону №1404-VIII, є Державна судова адміністрація України.

Однак в оспорених постановах державного виконавця взагалі відсутні будь-які відомості про особу стягувача, як і відсутня власне й заява стягувача в матеріалах виконавчого провадження.

Виконавчий документ надійшов від Октябрського районного суду м. Полтави, який не є стягувачем відповідно до частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ.

Отже, невідповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VІІІ та відсутність заяви про примусове виконання рішення від стягувача відповідно до статті 26 цього ж Закону зумовлює виникнення у державного виконавця обов'язку з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, чого державний виконавець не вчинив.

З приводу обставин направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2018 ВП №56341676 боржнику суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини п’ятої статті 26 Закону 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно ж до частини першої статті 28 Закону №1404-VІІІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У судовому засіданні представник позивача заявив той факт, що про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56341676 від 11.05.2018 ОСОБА_3 взагалі не була обізнана. Вказував, що про наявність у Подільському ВДВС на примусовому виконанні виконавчого провадження стосовно ОСОБА_3 остання дізналася лише 21.05.2018 після отримання повідомлення №81-1/2284 від АТ «ОСОБА_5 Аваль» про скасування максимального та поточного лімітів овердрафту у зв’язку з накладенням арешту на кошти боржника (а.с. 14).

Доказів направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику відповідач суду не надав, у матеріалах виконавчого провадження такі відсутні. Присутній у судовому засіданні державний виконавець повідомив, що відправлення було здійснене простою кореспонденцією.

Разом з тим, квитанцією про сплату боргу від 16.02.2018 в розмірі 352,40 грн суд знаходить підтвердженим факт добровільного виконання ОСОБА_3 постанови №554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 в частині сплати судового збору.

Як встановлено судом з матеріалів справи, державний виконавець 30.05.2018 за наслідками з'ясування обставин фактичного виконання боржником у повному обсязі постанови №554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №56341676 (а.с. 48).

При цьому, виконавець не врахував положень частини дев’ятої статті 27 Закону №1404-VIII, відповідно до якої виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом достовірно встановлено, що позивачем постанова №554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 виконана у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, що відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України №1404-VIII виключає необхідність стягнення виконавчого збору.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові Подільського ВДВС від 11.05.2018 ВП №56341676 про відкриття виконавчого провадження, суд виходить із критеріїв, встановлених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що державним виконавцем Подільського ВДВС було порушено такий критерій як "обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення) дій", що вимагає від суб’єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов’язковість врахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб’єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх припущеннями, а не конкретними обставинами.

Державний виконавець не здійснив перевірку обставин виконання боржником постанови №554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018, на що має право відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII.

За таких обставин постанова Подільського ВДВС від 11.05.2018 ВП №56341676 про відкриття виконавчого провадження визнається судом протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 29.05.2018 (ВП №56341676) суд вказує наступне.

В рамках даного провадження судом надавалася правова оцінка правомірності постанови державного виконавця ВП №56341676 від 11.05.2018 про відкриття виконавчого провадження, яка визнана протиправною та скасована, то, як наслідок, підлягає скасуванню як протиправна і постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 29.05.2018.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В той же час, відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у ході розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справ.

Тож сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 36004, РНОКПП 28944310047) до Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Чураївни, 1/1, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ 34963007) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2018 з примусового виконання постанови №554/580/18 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 29.05.2018 у ВП №56341676.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 36004, РНОКПП 28944310047) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Чураївни, 1/1, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ 34963007).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_6