Ухвала суду № 75277542, 11.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 липня 2018 року Чернігів Справа № 825/2150/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Шевченко А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський центр консалтингу» до Чернігівської обласної ради про визнання протиправним та нечинним рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський центр консалтингу» звернулось до суду з позовом до Чернігівської обласної ради про визнання протиправним та нечинним рішення.

11.07.2018 від представника Чернігівської обласної ради до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Вказане положення процесуального законодавства застосовується в логічному взаємозв'язку з частиною другою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, яка закріплює, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Системний аналіз наведених вище норм, дає підстави стверджувати, що нормативно-правовий акт може бути оскаржено такими особами в незалежності від дати його прийняття, опублікування чи набрання чинності, що обумовлюється специфікою сфери його дії, тобто, в будь-який момент протягом строку чинності, але в межах визначеного загальними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку, який обраховується з дати, коли даний нормативно-правовий акт застосовано до позивача, або з моменту набуття позивачем статусу суб'єкта правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознаки стабільності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд з прав людини у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Згідно частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, за практикою Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

В ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України») Європейський суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Як вбачається з позовної заяви, предметом даного спору є визнання протиправними та нечинними пункти 2.2-2.4 рішення Чернігівської обласної ради «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції» від 17.05.2017 № 34-9/VII.

На виконання вказаного рішення, 20.10.2017 Комунальним підприємством «Діловий центр» надано позивачу погоджені начальником Управління комунального майна Чернігівської обласної ради Договори про внесення змін № 1, № 5 до Договорів № 49/11 від 23.11.2011 та № 19 від 06.09.2005 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (а.с. 97).

Отже, про порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався 20.10.2017, а позовна заява подана до суду лише 25.05.2018 (відповідно до відмітки діловодства суду), що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду. Крім того, позивач не заначив про поважність причин пропуску строку звернення до суду та не просив поновити вказаний строк, вважаючи, що не обмежений строком звернення до суду з вказаними позовними вимогами.

У відповідності до вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску позивачем не надано, а судом не встановлено, поважних причин пропущення строку звернення до суду, відтак, позов підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський центр консалтингу» до Чернігівської обласної ради про визнання протиправним та нечинним рішення – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 липня 2018 року.

Суддя В.О. Непочатих