Рішення № 75277244, 09.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2018 року о/об 11 год. 59 хв.Справа № 808/2021/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Агаєві Р.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «АЗОВКАБЕЛЬ» (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Промислова, буд.2-1; код ЄДРПОУ 31600918)

до Запорізької митниці ДФС (69041, м.Запоріжжя, вул.Сергія Синенка, буд.12; код ЄДРПОУ 39477764)

про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «АЗОВКАБЕЛЬ» (надалі – позивач, ПрАТ «АЗОВКАБЕЛЬ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці ДФС (надалі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: 1) Рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA112080/2017/000092/1 від 22.12.2017; 2) Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2017/00568 від 22.12.2017.

У позові (а.с.4-7) позивач зазначив, що між ПрАТ «АЗОВКАБЕЛЬ» (як покупцем) та Акціонерним товариством «Курська фабрика технічних тканин» м.Курськ, Російська Федерація (як постачальником) був укладений договір поставки №124 від 11.10.2017 за умовами якого на територію України постачалися конвеєрні стрічки. У зв'язку з поставкою товару позивачу, 21.12.2017, позивачем надано Запорізькій митниці ДФС України для здійснення митного оформлення митну декларацію №UA112080/2017/028448 за ціною товару, визначеній на умовах договору та доданих до нього специфікацій. Проте, відповідачем прийнято спірне Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2017/000092/1 від 22.12.2017 та видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2017/00568 від 22.12.2017. В обґрунтування свого рішення відповідачем зазначено наступне. Першою причиною є те, що в платіжних дорученнях в іноземній валюті №22 від 24.10.2017 та №25 від 02.11.2017 наявне посипання на рахунок №3508 від 19.10.2017, проте наданий до митного оформлення Рахунок №3508 датований іншою датою 16.11.2017. Позивач зазначає, що дата рахунку – 16.11.2017 – це технічна помилка, правильною датою є 19.10.2017. Оскільки, рахунок №3508 від 19.10.2017 – це рахунок, який був виставлений відповідно до Специфікації №1 від 19.10.2017. Оскільки умовами Специфікації №1 від 19.10.2017 в п.9 зазначено, що умови оплати – передплата 20% та 30% з моменту отримання повідомлення про готовність продукції, сплата відбувалася раніше, у відповідності до попереднього рахунку, та до остаточного погодження асортименту та цін товару. Другою причиною зазначено: в рахунку №3508 від 16.11.2017 вказані тільки дві позиції товарів, з 6 позицій товарів, що зазначені в Рахунку - фактурі №2686 від 18.12.2017 та заявлені до митного оформлення. Позивач зазначає, що рахунок №3508 був виставлений у відповідності до асортименту товару, визначеного у Специфікації №1 від 19.10.2017 та ОСОБА_1 угоді №1 від 16.11.2017. Згодом сторонами був погоджений й інший асортимент продукції, а саме, відповідно до Специфікації №4 від 14.11.2017 та №5 від 06.12.2017, тобто значно пізніше, аніж виставлений рахунок. Таким чином, рахунок №2686 від 18.12.2017 містить інформацію про остаточний асортимент поставки, який був погоджений сторонами в специфікаціях та додаткових угодах до них. Третьою причиною зазначено: оплата товару відповідно до п.9 ОСОБА_1 угоди №7 від 11.12.2017 – передплата 22,656% з моменту виставлення рахунку. Дата наданого до митного оформлення рахунку №3508 від 16.11.2017, а платіжних доручень в іноземній валюті №22 та №25 – 24.10.2017 та 02.11.2017, тобто платіжні доручення датовані раніше за Рахунок №3508, що суперечить умовам, викладеним в ОСОБА_1 угоді №7 від 11.12.2017, що є невід’ємною частиною контракту. Позивач зазначає, що сплата відбувалася, у відповідності до рахунку-проформи №3508 від 19.10.2017. Окрім того, ОСОБА_1 угода №7 від 11.12.2017 укладалася сторонами до Специфікації №5 від 06.12.2017, в якій були зазначені тільки три позиції товару, що поставлявся. Оплата позивачем здійснювалася значно раніше, аніж укладалася ОСОБА_1 угода №7 від 11.12.2017. Відповідно до п.1.2 Договору, асортимент, кількість, найменування, ціна, умови оплати та строки поставки Товару погоджуються сторонами в період дії Договору в специфікаціях або рахунках, які є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до Специфікації №1 були погоджені вищевказані умови на окрему партію товару. При цьому в п.9 вказаної Специфікації зазначені умови оплати товару, а саме: передплата в розмірі 20% з моменту виставлення рахунку, 30% з моменту повідомлення про готовність продукції, остаточні 50% сплачуються з відстрочкою платежу впродовж 15 календарних днів з моменту поставки. Так, у відповідності до вищевказаних умов та виставленого рахунку - проформи №3508 від 19.10.2017 на суму 3031526 RUB, позивач сплатив 20% від вказаної суми – 606305,20 RUB 20.10.2017 та 30% з моменту отримання повідомлення від постачальника про готовність продукції, а саме 02.11.2017 в розмірі 909457,80 RUB. Таким чином, сплата відбувалася у відповідності до умов Специфікації №1 від 19.10.2017, та значно раніше, аніж укладалася ОСОБА_1 угода №7 від 11.12.2017. Тобто умови Договору та додатків до нього, виконувалися позивачем. Четвертою причиною коригування митної вартості зазначено: в Специфікації №4 від 14.11.2017 ціна позиції стрічка конвеєрна 2.2-1200-5-ТЛК-160-5-2-Є-1-РБ (185) RUB/кв.м. не відповідає ціні даної позиції в рахунку-фактурі №2686 від 18.12.2017, а саме – 1750 RUB/кв.м. Позивач зазначає, що до Специфікації №4 від 14.11.2017 укладалася ОСОБА_1 угода №3 від 16.11.2017, в якій зокрема було відкоригована ціна на позицію стрічка конвеєрна 2.2-1200-5-ТЛК-160-5-2-Є-1-РБ та встановлено її в розмірі 1750,00 RUB, що відповідає ціні, вказаній в рахунку №2686 від 18.12.2017. Також серед причин для коригування відповідачем вказано, що в Специфікації №1 від 19.10.2017 ціна товару №2 позиція стрічка конвеєрна 2.2-650-4-ТЛК-200-5-2-Є-1-РБ№1 та стрічка конвеєрна 2Л-200-3-ЕЕ-160-4-2-Є-1-НБ (1661 RUB/кв.м. та 1459 RUB/кв.м.) відповідно, не співпадають з цінами даних позицій в Рахунку-фактурі №2686 від 18.12.2017, а саме – 1631,88 RUB/кв.м. та 1429,88 RUB/кв.м. відповідно). Позивач вказує, що до Специфікації №1 від 19.10.2017 була укладена ОСОБА_1 угода №1 від 16.11.2017, якою відкориговані ціни на вказані позиції товару які співпадають з цінами, які вказані в рахунку №2686 від 18.12.2017. На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу первинні та інші документи, передбачені відповідними положеннями Митного кодексу України, у тому числі відповідні специфікації та додаткові угоди, які підтверджують вартість товару. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару відсутня.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.95-104), в якому зазначено, що 21.12.2017 позивачем до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку митну декларацію (надалі – МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно №UА112080/2017/028448 (довідковий номер 2390) на товар: №1 «1.Конвеєрні стрічки з гумовотканним пошаровим тяговим каркасом і зовнішніми гумовими обкладками з плоскими поверхнями. З вулканізованої гуми та армовані тільки текстильними матеріалами. …»; №2 «1.Конвеєрні стрічки з гумовотканним пошаровим тяговим каркасом і зовнішніми гумовими обкладками з плоскими поверхнями. З вулканізованої гуми та армовані тільки текстильними матеріалами. …». До митного оформлення позивачем надано документи. Також, в гр.44 МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 декларантом зазначено документи, які були наявні у митниці. Позивачем 22.12.2018 надіслано наступні документи: ОСОБА_1 угода №7 від 11.12.2017 до специфікації №5 від 06.12.2017 до договору поставки №124 від 11.10.2017; ОСОБА_1 угода №2 від 16.11.2017 до специфікації №2 від 19.10.2017 до договору поставки №124 від 11.10.2017; Лист №2212/1 від 22.12.2017. В листі від 22.12.2017 №2212/1 декларантом ОСОБА_2 повідомлено про ознайомлення з повідомленнями митниці та повідомлено, що декларантом надано всі наявні у нього документи для підтвердження митної вартості, інших документів в 10 денний строк надати не має можливості. В зв'язку з зазначеним Запорізькою митницею ДФС 22.12.2018 проведено частковий митний огляд із здійсненням фотографування (17 кадрів), за результатами якого складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА112080/2017/028448. Орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять наступні розбіжності. Так, «В платіжних дорученнях в іноземній валюті №22 від 24.10.2017 та №25 від 02.11.2017 наявне посилання на Рахунок №3508 від 19.10.2017, проте наданий до митного оформлення подано Рахунок №3508 датовано іншою датою – 16.11.2017». Саме рахунок від 16.11.2017 надавався під час подання МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017. Якщо, рахунок №3508 від 16.11.2017 виставлений відповідно до Специфікації №1 від 19.10.2017 (відповідно до пояснень позивача), тоді і визначений асортимент, і кількість і ціна товарів у двох зазначених документах повинні співпадати. З огляду на зазначене, ціна товарів визначених в Специфікації №1 від 19.10.2017 не відповідає ціні товарів зазначених в рахунку №3508 від 16.11.2017. А саме, в розрізі позицій: ціна позиції №1 «Лента конвейерная 2.2-650-4-ТЛК-200-5-2-Э-1-РБ» в Специфікації №1 від 19.10.2017 – 1661 RUB, в рахунку №3508 від 16.11.2017 – 1631,88 RUB; ціна позиції №2 «Лента конвейерная 2Л-200-3-ЕЕ-160-4-2-Э-1-НБ» в Специфікації №1 від 19.10.2017 – 1459 RUB, в рахунку №3508 від 16.11.2017 – 1429,88 RUB. Відтак, загальна вартість товару (3031526 RUB) визначена в Специфікації №1 від 19.10.2017 не відповідає загальній вартості товару зазначеній в рахунку №3508 від 16.11.2017 (2944513,08 RUB). Отже, твердження позивача «... рахунок №3508 від 19.10.2017 – це рахунок, який був виставлений відповідно до Специфікації №1 від 19.10.2017» не відповідає умовам договору та специфікації, що є невід'ємною частиною договору. В умовах оплати визначених в п.9 Специфікації №1 від 19.10.2017 зазначене позивачем «до остаточного погодження асортименту та цін товару» не відповідає дійсності, оскільки зазначене відсутнє в умовах оплати товару. Крім того, позивачем також зазначено: «сплата відбувалася раніше, у відповідності до попереднього рахунку», що суперечить зазначеному раніше позивачем в позовній заяві. Оскільки, з зазначеного позивачем, вбачається що оплата була здійснена відповідно рахунку №3508 датованого «19.10.2017» який видано у відповідності до специфікації №1 від 19.10.2017, отже сплата не могла бути здійснена «раніше, у відповідності до попереднього рахунку», так як, зі слів позивача, і рахунок і специфікація датовані однією датою. Отже, пояснення позивача про те, що «дата рахунку – 16.11.2017 – це технічна помилка, правильною датою є 19.10.2017. Оскільки, рахунок №3508 від 19.10.2017 – це рахунок, який був виставлений відповідно до Специфікації №1 від 19.10.2017. Оскільки, умовами Специфікації №1 від 19.10.2017 в п.9 зазначено, що умови оплати – передплата 20% та 30% з моменту отримання повідомлення про готовність продукції, сплата відбувалася раніше, у відповідності до попереднього рахунку, та до остаточного погодження асортименту та цін товару» суперечать фактичним обставинам справи. Відтак, на думку відповідача, не прослідковується взаємозв'язок між Специфікацією №1 від 19.10.2017, рахунком №3508 від 16.11.2017 та платіжними дорученнями в іноземній валюті №22 від 20.10.2017 та №25 від 02.11.2017 в яких наявне посилання на Рахунок №3508 від 19.10.2017. Зазначена позивачем ОСОБА_1 угода №1 від 16.11.2017 ані при здійсненні митного контролю та митного оформлення товару, ані разом з МД, ані на вимогу митниці щодо надання додаткових документів, ані під час дії гарантійних зобов'язань відповідно до розділу X Митного кодексу України, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, до митниці не надавалась, що підтверджується гр.44 МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017. Вказаний документ на момент винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару у митниці був відсутній. Відтак, подані до суду документи, які не були подані при митному оформленні, не можуть вважатися такими, що були наявні на момент прийняття митним органом оскаржуваного рішення. Згідно з рахунком №2686 від 18.12.2017 поставка визначена відповідно до Договору поставки №124 від 11.10.2017, ОСОБА_1 угоди №4 до специфікації №1 від 19.10.2017, ОСОБА_1 угоди №7 до специфікації №5 від 06.12.2017, ОСОБА_1 угоди №5 до специфікації №4 від 14.11.2017, ОСОБА_1 угоди №3 до специфікації №4 від 14.11.2017. Зазначені в рахунку №2686 від 18.12.2017 додаткові угоди, а саме: ОСОБА_1 угоди №4 до специфікації №1 від 19.10.2017, ОСОБА_1 угоди №5 до специфікації №4 від 14.11.2017, ОСОБА_1 угоди №3 до специфікації №4 від 14.11.2017 також ані при здійсненні митного контролю та митного оформлення товару ані разом з МД, ані на вимогу митниці щодо надання додаткових документів, ані під час дії гарантійних зобов'язань відповідно до розділу X Митного кодексу України, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, до митниці не надавалась, що підтверджується гр.44 МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017. Згідно з платіжним дорученням №22 від 20.10.2017, позивачем сплачено 606305,20 RUB, що складає 20,59% відповідно до Рахунку №3508 від 16.11.2017 та з платіжним дорученням №25 від 02.11.2017, позивачем сплачено 909457,80 RUB, що складає 30,89% відповідно до Рахунку №3508 від 16.11.2017. З пояснень позивача не зрозуміло на підставі чого здійснювалась оплата за товар. В одному випадку зазначено «у відповідності виставленого рахунку-проформи №3508 від 19.10.2017», а в іншому випадку – «у відповідності до умов Специфікації №1 від 19.10.2017». Крім того, позивачем зазначалось, що «... рахунок №3508 від 19.10.2017 – це рахунок, який був виставлений відповідно до Специфікації №1 від 19.10.2017». Отже, слід зазначити, що: платіжні доручення в іноземній валюті №22 від 20.10.2017 та №25 від 02.11.2017 посилаються, як зазначалося вище, на Рахунок №3508 від 19.10.2017, який так і не було надано ні до митного оформлення, ні до суду; загальна вартість товару (3031526 RUB) визначена в Специфікація №1 від 19.10.2017 не відповідає загальній вартості товару зазначеній в рахунку №3508 від 16.11.2017 (2944513,08 RUB), що суперечить умові що рахунок №3508 був виставлений відповідно до специфікації. Отже, зазначені пояснення позивача, протирічять між собою. Зазначені позивачем ОСОБА_1 угоди №3 від 16.11.2017 та №1 від 16.11.2017 при здійсненні митного контролю та митного оформлення товару ані разом з МД, ані на вимогу митниці щодо надання додаткових документів, ані під час дії гарантійних зобов'язань відповідно до розділу X Митного кодексу України, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, до митниці не надавались, що підтверджується гр.44 МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 та додатками наданими до відзиву. Вказані документи на момент винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару у митниці були відсутні. Відтак, зазначені документи не були і не могли бути враховані під час здійснення правильності заявленої декларантом митної вартості товарів. Отже, як зазначалось вище, подані до суду документи, які не були подані при митному оформленні, не можуть вважатися такими, що були наявні на момент прийняття митним органом оскаржуваного рішення. 22.12.2017 декларантом ОСОБА_2 надіслано електронне повідомлення (лист від 22.12.2017 за №2212/1), в якому він відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Позивачем не надано в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість товарів згідно з нормами ст.53 Митного кодексу України. Митна вартість може бути визнана за умови надання документів до митного оформлення в повному обсязі, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2, ч.3 та ч.6 ст.53 Митного кодексу України. Отже, до закінчення митного оформлення, документи (чи відомості) в повному обсязі відповідно до норм ст.53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість товарів, декларантом не надано. У органа доходів і зборів наявна інформація щодо митної вартості товарів №1 на рівні 2,4 USD/кг та №2 на рівні 2,42 USD/кг, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів заявленої декларантом. Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 2,4 USD/кг товару №1 (МД від 05.12.2017 №UА112080/2017/026873, від 29.11.2017 №UА112080/2017/026315 та МД від 20.11.2017 №UА807170/2017/343196) та 2,42 USD/кг товару №2 (МД від 05.12.2017 №UА112080/2017/026873, від 29.11.2017 №UА112080/2017/026315). Так, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА112080/2017/000092/1 від 22.12.2017 та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА112080/2017/00568 від 22.12.2017.

Відповідач проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, суд з’ясував наступне.

11.10.2017 між ПрАТ «АЗОВКАБЕЛЬ» (Покупець) та Акціонерним товариством «Курська фабрика технічних тканин» м.Курськ, Російська Федерація (Постачальник) укладено Договір поставки №124 за умовами якого асортимент, кількість, найменування, ціна, умови та строки поставки яких узгоджуються сторонами під час дії цього договору в Специфікаціях або Рахунках, які є його невід’ємною частиною. Постачання товару здійснюється на умовах FCA м.Курськ, РФ у відповідності до Інкотермс 2010. Транспортні витрати сплачує покупець (а.с.13-15).

Для проведення митного оформлення товару, поставленого за вищевказаним Договором постачання №124 від 11.10.2017, декларантом позивача 21.12.2017 по електронній системі до відповідача подано митну декларацію з в режимі ІМ 40, якій присвоєно №UА112080/2017/028448 (довідковий номер 2390), за якою заявлено: Товар №1 – «1.Конвеєрні стрічки з гумовотканним пошаровим тяговим каркасом і зовнішніми гумовими обкладками з плоскими поверхнями. З вулканізованої гуми та армовані тільки текстильними матеріалами. 2.2-1200-5-ЕЕ-160-5-2-Э-1-РБ – 120.60кв.м. (4 бухти) Шириною 1200мм. 2Л-1000-3-ЕЕ-160-3.5-1.5-Э-1-РБ – 51.50кв.м. (1 бухта) Шириною 1000мм. 2.2-1200-5-ТЛК-160-5-2-Э-1-РБ – 484.80кв.м. (1 бухта) Шириною 1200мм. Призначені для транспортування сипучих, кускових і штучних вантажів. ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 Країна виробництва Російська Федерація (RU). Виробник: АО «Курская фабрика технических тканей» Торг. марка немає даних.»; Товар №2 – «1.Конвеєрні стрічки з гумовотканним пошаровим тяговим каркасом і зовнішніми гумовими обкладками з плоскими поверхнями. З вулканізованої гуми та армовані тільки текстильними матеріалами. 2.2-650-4-ТЛК-200-5-2-Э-1-РБ – 134.875 кв.м. (1 бухта) Шириною 650мм. 2Л-200-3-ЕЕ-160-4-2-Э-1-НБ – 277.140 кв.м. (12 бухт) Шириною 200мм. 2Л-550-6-ЕЕ-160-4.5-1.5-Э-1-РБ – 57.20 кв.м. (2 бухти) Шириною 550мм. Призначені для транспортування сипучих, кускових і штучних вантажів. ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 Країна виробництва Російська Федерація (RU). Виробник: АО «Курская фабрика технических тканей» Торг. марка немає даних.» (а.с.40-44, 110-112).

Згідно з графою 43 МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений ст.58 Митного кодексу України.

Умови поставки (графа 20 МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017) – FCA м.Курськ, РФ.

При поданні МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 декларантом надано Запорізькій митниці ДФС: Сертифікати якості у кількості 19 шт.; Рахунок-фактуру (інвойс) №2686 від 18.12.2017; Автотранспортну накладну (СМR) №372856 від 18.12.2017; Акт завантаження №3 від 18.12.2017; Рахунок №3508 від 16.11.2017; Платіжне доручення в іноземній валюті №22 від 20.10.2017; Платіжне доручення в іноземній валюті №25 від 02.11.2017; Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №87 від 21.12.2017; Специфікацію №4 від 14.11.2017; Специфікацію №5 від 06.12.2017; Договір про перевезення №25 від 15.11.2017; ОСОБА_1 угоду №5 від 07.12.2017 до специфікації №2 від 19.10.2017, додаткову угоду №2 від 16.11.2017 до договору поставки №124 від 11.10.2017; ОСОБА_1 угоду №6 від 07.12.2017 до специфікації №4 від 14.11.2017, додаткову угоду №3 від 16.11.2017 до договору поставки №124 від 11.10.2017; ОСОБА_1 угоду №7 від 11.12.2017 до специфікації №5 від 06.12.2017 до договору поставки №124 від 11.10.2017; Лист №2112/1 від 21.12.2017; Митну декларацію країни відправлення №10108032/201217/0003447 від 20.12.2017.

Також, в гр.44 МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 декларантом зазначено документи, вже наявні у відповідача: Технічні умови ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 від 23.11.2017; ОСОБА_1 угода №2 від 16.11.2017 до специфікації №2 від 19.10.2017 до договору поставки №124 від 11.10.2017; Специфікація №1 від 19.10.2017; Договір поставки №124 від 11.10.2017; Договір на транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів автомобільним транспортом №3 від 15.11.2017.

Запорізькою митницею ДФС декларанту направлено повідомлення згідно з яким документи, що надані до митного оформлення товару, відповідно до положень ст.53 Митного кодексу України містять наступні розбіжності: 1) В платіжних дорученнях в іноземній валюті №22 від 24.10.2017 та №25 від 02.11.2017 наявне посилання на Рахунок №3508 від 19.10.2017, проте наданий до митного оформлено подано Рахунок №3508 датовано іншою датою – 16.11.2017; 2) В Рахунку №3508 від 16.11.2017 вказані тільки дві позиції товарів, з 6 позицій товарів, що зазначені в Рахунку-фактурі №2686 від 18.12.2017 та заявлені до митного оформлення; 3) Оплата товару відповідно до п.9 ОСОБА_1 угоди №7 від 11.12.2017 передоплата 22,656% з моменту виставлення рахунку. Дата наданого до митного оформлення Рахунка №3508 – 16.11.2017, а платіжних доручень в іноземній валюті №22 та №25 – 24.10.2017 та 02.11.2017, тобто платіжні доручення датовані раніше за Рахунок №3508, що суперечить умовам викладеним в ОСОБА_1 угоді №7 від 11.12.2017, що є невід'ємною частиною контракту; 4) В Специфікації №4 від 14.11.2017 ціна позиції Стрічка конвеєрна 2.2-1200-5-ТЛК-160-5-2-Э-1-РБ (1839 рос.руб./кв.м.) не відповідає ціні даної позиції в Рахунку-фактурі №2686 від 18.12.2017, а саме – 1750 рос.руб./кв.м. В Специфікації №1 від 19.10.2017 ціна товару №2 позиція Стрічка конвеєрна 2.2-650-4-ТЛК-200-5-2-Э-1-РБ№1 та Стрічка конвеєрна 2Л-200-3-ЕЕ-160-4-2-Э-1-НБ (1661 рос.руб./кв.м. та 1459 рос.руб./кв.м.) відповідно, не співпадають з цінами даних позицій в Рахунку-фактурі №2686 від 18.12.2017, а саме – 1631,88 рос.руб./кв.м. та 1429,88 рос.руб./кв.м. відповідно). (а.с.114-зворот).

Також, Запорізькою митницею ДФС згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України запропоновано декларанту надати впродовж 10 календарних днів: 1) виписку з бухгалтерської докумнтації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.114-зворот).

Крім того, враховуючи норми ч.6 ст.53 Митного кодексу України, декларанту було запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивачем 22.12.2018 надіслано наступні документи: ОСОБА_1 угоду №7 від 11.12.2017 до специфікації №5 від 06.12.2017 до договору поставки №124 від 11.10.2017; ОСОБА_1 угоду №2 від 16.11.2017 до специфікації №2 від 19.10.2017 до договору поставки №124 від 11.10.2017; Лист №2212/1 від 22.12.2017.

В листі від 22.12.2017 за №2212/1 декларантом ОСОБА_2 повідомлено про ознайомлення з повідомленнями митниці та повідомлено наступне: «Декларантом надано всі наявні у нього документи для підтвердження митної вартості згідно ст.53 МКУ. Інших документів, передбачених ст.53 митного Кодексу України, в 10 денний строк надати не має можливості» (а.с.176).

Судом досліджено Рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте 22.12.2017 Запорізькою митницею ДФС за №UA112080/2017/000092/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2017/00568 від 22.12.2017 (а.с.8-12, 116, 127).

У Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA112070/2017/000092/1 від 22.12.2017 зазначено наступне: «… Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 2,4 дол. США за 1 кг товару №1 (МД від 05.12.2017 №UА112080/2017/026873, від 29.11.2017 №UА112080/2017/026315 та МД від 20.11.2017 №UА807170/2017/343196) та 2,42 дол. США за 1 кг товару №2 (МД від 05.12.2017 №UА112080/2017/026873, від 29.11.2017 №UА112080/2017/026315). …».

Оформлення товару (заявленого позивачем до митного оформлення за МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017) здійснено з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2017/000092/1 від 22.12.2017 і випущено відповідачем у вільний обіг вже за МД №UA112070/2017/028577 від 24.12.2017 під гарантію відповідно до розділу X Митного кодексу України (а.с.128-130).

За змістом умов постачання FCA правил Інкотермс від 16.09.2010 «Free Carrier» («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті. Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов’язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар – після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно пп.«а» п.Б3 умов FCA покупець зобов’язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Судом досліджено надані сторонами документи стосовно перевезення задекларованих за МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 товарів (а.с.33-37, 159-163).

Судом досліджено копії наданих позивачем документів, використаних при митному оформленні імпортованого за МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 товару, інші документи (а.с.13-39, 131-175).

З’ясовано, що зазначені Запорізькою митницею ДФС у повідомленні «розбіжності», які визнані у поясненнях декларантом позивача надають, на думку суду, можливість більш ретельної перевірки умов імпорту зазначеного у МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 товару, витребування додаткових документів, тощо.

Позов не підлягає задоволенню з урахуванням зазначеного вище та виходячи з наступного.

1. Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як зазначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, слід зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з ОСОБА_1 I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А «Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)» у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» 26-29 березня 2001 року вимагають щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: «На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства».

Відповідачем доведено додержання вимог Закону України №227-V від 05.10.2006 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з ОСОБА_1 I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», ст.53 Митного кодексу України при вимаганні від декларанта додаткових документів, оскільки документів, доданих до МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 не достатньо для ідентифікації товару. Позивачем самостійно зазначено, що: «… Рахунок №3508 датований іншою датою 16.11.2017. … дата рахунку: 16.11.2017 – це технічна помилка, правильною датою є 19.10.2017. Оскільки, рахунок №3508 від 19.10.2017 – це рахунок, який був виставлений відповідно до Специфікації №1 від 19.10.2017. Оскільки, умовами Специфікації №1 від 19.10.2017 в п.9 зазначено, що умови оплати – передплата 20% та 30% з моменту отримання повідомлення про готовність продукції, сплата відбувалася раніше, у відповідності до попереднього рахунку, та до остаточного погодження асортименту та цін товару. …».

Зазначена у позові ОСОБА_1 угода №1 від 16.11.2017 ані при здійсненні митного контролю та митного оформлення товару за МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017, ані на вимогу митниці про надання додаткових документів, ані під час дії гарантійних зобов'язань відповідно до розділу X Митного кодексу України, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, до Запорізької митниці ДФС не надавалась, що підтверджується гр.44 МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 та матеріалами справи.

У ч.1 ст.57 Митного кодексу України зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: […] в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням; […] 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача, викладених у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA112070/2017/000092/1 від 22.12.2017 судом взято до уваги, що умови імпорту товару за МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 є ідентичними з умовами імпорту ПрАТ «АЗОВКАБЕЛЬ» того ж самого товару від того ж самого постачальника, але за іншими МД: №UА112080/2017/026315 від 29.11.2017 (а.с.121-123) та №UА112080/2017/026873 від 05.12.2017 (а.с.124-126). При цьому позивачем, за аналогічних умов імпорту задекларовано ціну товару більшу (у RUB/кв.м.), ніж 21.12.2017 у МД №UА112080/2017/028448.

Визначаючи умови увезення до України імпортованих ПрАТ «АЗОВКАБЕЛЬ» Товарів №1, №2 з урахуванням цінових коливань на світовому ринку судом взято до уваги наступне.

Параграфом 2 Статті VII «Оцінка товару для митних цілей» Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ від 30.10.1947) передбачено: «2. (a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) (b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) …».

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 5 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року»: «1. (a) Якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту в якості імпортних, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї Статті базується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються у найбільшій сукупній кількості в той час або приблизно в той час, коли відбувається імпорт товарів, що оцінюється, особам, які не пов'язані з особами, у яких вони купують такі товари, при дотриманні вимог відрахування нижченаведеного: (…) (b) Якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні товари не продаються в час ввезення або приблизно в час ввезення товарів, що оцінюються, то митна вартість, яка в інших випадках підпадає під положення параграфа 1(а), ґрунтується на одиниці товару, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту в якості імпортних на найбільш ранню дату після імпорту товарів, що оцінюються, але до закінчення 90 днів після такого імпорту».

У пп.«с» п.3 Примітки до статті 7 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», зокрема, зазначено: «3.Деякі приклади розумної гнучкості: (…) с) дедуктивний метод – вимога про те, що товари продаватимуся в «тому стані, як вони імпортуються», що містить в підпункті «а» пункту 1 статті 5, може тлумачитися гнучко; вимога про «90 днів» може застосовуватись гнучко».

Відповідачем доведено, що ціна Товарів №1, №2 імпортованих ПрАТ «АЗОВКАБЕЛЬ» 21.12.2017 за МД №UА112080/2017/028448 з урахуванням цінових коливань на світовому ринку є більшою (ніж задекларовано декларантом), про що свідчить у тому числі й МД №UА807170/2017/343196 від 20.11.2017 (взята як цінове джерело Товару №1) (а.с.117-120) при імпорті ТОВ «ТД «КРТ-Україна» аналогічного товару від ВАТ «Курськрезинотехніка» м.Курськ, РФ.

Отже, відповідач обґрунтував, чому ним взяті як джерела для визначення митної вартості товару саме МД №UА112080/2017/026873 від 05.12.2017, №UА112080/2017/026315 від 29.11.2017, №UА807170/2017/343196 від 20.11.2017 – для визначення ринкової ціни Товару №1 та МД №UА112080/2017/026873 від 05.12.2017, №UА112080/2017/026315 від 29.11.2017 – для визначення ринкової ціни Товару №2.

У п.3 розділу 3 «Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених 11.09.2015 наказом ДФС України №689, зазначено: «3.Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює аналіз, виявлення та оцінку ризиків, повинна враховувати особливості формування вартості товарів, які реалізуються в порядку біржової торгівлі. При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об'єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), без урахування витрат на доставку, комісійних витрат, премії або знижки за фактичну якість товару і премії продавцю необхідно порівнювати зі значенням біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунка-фактури (інвойсу) або додатку (специфікації) до зовнішньоекономічного договору (контракту). При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків на підставі сировинних складових ураховуються дані про вміст сировини, що використовується для виготовлення цього товару. За відсутності даних про щоденні біржові котирування для аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується інформація про середні значення біржових котирувань за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару».

Відповідачем, який заперечував проти позову, надано до суду докази вивчення всіх можливих джерел інформації, передбачених «Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» при прийнятті Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2017/000092/1 від 22.12.2017 та визначенні ціни імпортованих ПрАТ «АЗОВКАБЕЛЬ» Товарів №1, №2.

Звідси, Запорізькою митницею ДФС доведено причини надання переваг одним джерелам цінової інформації перед іншими.

Як зазначено у ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 Митного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З урахуванням наявних неточностей, некоректного заповнення первинних документів є підстави для не взяття до уваги ціни Товарів №1, №2 визначених декларантом у МД №UА112080/2017/028448 від 21.12.2017 та переходу до другорядних методів визначення митної вартості товарів.

Відповідачем доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, відсутні складові митної вартості, які є обов’язковими при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст.58 Митного кодексу України.

Відтак, Запорізькою митницею ДФС доведено правомірність переходу до другорядних методів визначення митної вартості товарів, як то передбачено п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

Також, з урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості Товарів №1, №2, що імпортувався позивачем (здійснено перехід від одного методу до іншого).

З урахуванням обставин справи та досліджених доказів суд приходить до висновку, що Запорізькою митницею ДФС доведено наявність правових підстав для прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2017/000092/1 від 22.12.2017.

2. Надаючи правову оцінку прийняттю Запорізькою митницею ДФС Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яка є предметом спору у цій справі суд виходить з наступного.

Згідно з ч.12 ст.264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Як зазначено у п.7.1 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672 (надалі – «Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»), у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз’яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.7.2 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»).

У поданій до суду Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2017/00568 від 22.12.2017 зазначені причини відмови аналогічні викладеним у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA112080/2017/000092/1 від 22.12.2017.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товарів після отримання від позивача документів. Відповідач обґрунтовано витребував у позивача додаткові документи.

На думку суду позивачем не доведено обґрунтованість визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції)).

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2017/000092/1 від 22.12.2017 та, відповідно, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2017/00568 від 22.12.2017, прийняті відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірними.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ПрАТ «АЗОВКАБЕЛЬ» є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У стягненні на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 09.07.2018.

Суддя О.О. Прасов