Рішення № 75277098, 13.07.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1078/18

Провадження № 2/211/1093/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

13 липня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ» звернувся до суду з вищевказаним позовом, зазначивши, що позивачем з 01.04.2013 р. розпочато функції з управління та надання послуг з утримання будинку, споруди та групи будинків та споруд, об’єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях Жовтневого району м. Кривого Рогу, в тому числі по вул. Ватутіна, 52. Позивачем було надано, а відповідачем спожито послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.04.2013 р. по 27.01.2016 р., однак відповідач в порушення вимог ст.. 162 ЖК України в повному обсязі не сплачував позивачу вартість спожитих житлово-комунальних послу. 20.12.2016 році між відповідачем та позивачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги за № 518, відповідно до якого позивач надав відповідачу розстрочку у погашені заборгованості з утримання будинку і споруд та прибудинкової території відносно нежитлового приміщення № 1 в будинку № 52 по вул. Ватутіна, яка утворилась з 01.04.2013 року по 27.01.2016 рік в сумі 5215,57 гривень. Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору сторонами погоджена сума щомісячного платежу, яка у січні 2017 року складала – 1565 гривень, з лютого 2017 року по грудень 2017 рік сума щомісячного платежу склала 331,87 гривень.

Натомість відповідачем зобов’язання по відповідному договору у визначені строки не виконано, в результаті чого станом на 01.03.2018 рік сума основного боргу по договору № 518 від 20.12.2016 року складає 5215,57 гривень, тому позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в розмірі 5215,57 грн., інфляційні витрати в розмірі 385,89 грн., неустойку у розмірі 934,35 гривень, 25 % річних в розмірі 892,59 грн. та сплачений судовий збір.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, був повідомлений своєчасно та належним чином про час та місце слухання справи, в порядку, передбаченому частинами 7, 11 ст. 128 ЦПК України, відзиву не подав.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з’явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до договору про надання послуг з утримання будинку, споруди та прибудинкової території від 21 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія ДОМ.КОМ» як Управителем та Управлінням благоустрою та Житлової політики виконкому Криворізької міської ради, як замовником, виконавець зобов’язався безпосередньо забезпечувати належну експлуатацію будинку, якісне та своєчасне надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а споживач брати участь у витратах на виконання робіт, зазначених у додатку 1, який є невід’ємною частиною цього договору. Характеристика приміщення споживача: нежитлове приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, буд. 52, прим. 1, загальною площею 115,0 кв.м. (а.с. 7 – копія відомостей, а.с. 24-27 - копія договору).

Згідно ст. 162 Житлового кодексу України, плата за користування житловим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строк внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату ї плату за комунальні послуги.

Згідно ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.04.2013 року по 27.01.2016 рік відповідачеві за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, буд. 52, прим. 1, позивачем надавалися житлово-комунальні послуги, плата за надання яких нараховувалася за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до даних інформації про стан особового рахунку № 5020, відкритого на ім’я ОСОБА_2, в зазначений період відповідачем здійснювалася оплата за отримані житлово-комунальні послуги не в повному обсязі, що й призвело до утворення заборгованості в сумі 5215,57 грн. (а.с.9-11).

20.12.2016 році між відповідачем та позивачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги за № 518, відповідно до якого позивач надав відповідачу розстрочку у погашені заборгованості з утримання будинку і споруд та прибудинкової території відносно нежитлового приміщення № 1 в будинку № 52 по вул. Ватутіна, яка утворилась з 01.04.2013 року по 27.01.2016 рік в сумі 5215,57 гривень. Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору сторонами погоджена сума щомісячного платежу, яка у січні 2017 року складала – 1565 гривень, з лютого 2017 року по грудень 2017 рік сума щомісячного платежу склала 331,87 гривень ( а.с. 12).

Порядок користування приміщеннями, а також їх утримання визначається ст. ст. 20, 21 Закону України від 24.06.2004р. «Про житлово-комунальні послуги» відповідно до яких власник або споживач, зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та інше.

Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV, споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч.3 ст. 20 Закону).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач зобов'язаний проводити оплату наданих послуг, однак не виконував належним чином зобов'язання, заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги підлягає стягненню у примусовому порядку.

Вказані в позові обставини відповідачем не спростовані.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).

Як зазначено в Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Передбачена п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч. 2 ст. 625 ЦК (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, на які відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та 25 відсотків річних підлягають задоволенню, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1762,00 грн., тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача, яка була сплачена останнім

На підставі викладеного та керуючись ст. 162 ЖК України, ст.ст. 509, 525, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК ЦПК України,суд ,-

вирішив:

позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ», код ЄДРПОУ 37663931, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, 15А, заборгованість по оплаті за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за період з 01.04.2013 р. по 27.01.2016 р. у розмірі 5215 (п’ять тисяч двісті п'ятнадцять ) гривень 57 коп., інфляційні витрати в розмірі 385 (триста вісімдесят п’ять ) гривень 89 коп., неустойку станом на 01.02.2018 рік в розмірі 934,35 гривень, 25% річних в розмірі 892 ( вісімсот дев’яносто дві ) гривні 59 коп. та судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві ) гривні 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Суддя Сарат Н. О.