Рішення № 75277063, 09.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2199/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Телиця О.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2018 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144), у якій позивач просить з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.06.2018 року:

- визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні – невиплату ОСОБА_4 в день виключення із списків частини (15.03.2018 року) компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_4 компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 23227,95 грн.;

- зобов’язати Львівський прикордонний загін виплатити ОСОБА_4 середній заробіток виходячи із розміру 289,26 грн. в день за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15.03.2018 року по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом від 01.03.2018 року №534-ос позивача звільнено з військової служби в запас та наказом від 15.03.2018 року №62-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. В порушення п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115, відповідачем не проведено розрахунок з позивачем при звільненні, не виплачено в день виключення із списків частини компенсацію за неотримане речове майно, яка нарахована йому згідно службової записки від 15.03.2018 року в сумі 23227,95 грн. Стосовно обґрунтування стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статей 116,117 КЗпП України вказує на практику ВС, викладену у постанові від 01.03.2018 року у справі №806/1899/17.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовільнити.

Відповідачем 11.06.2018 року подано відзив на позовну заяву, який обґрунтовується тим, що Львівський прикордонний загін є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст.51 БК України може брати бюджетні зобов’язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Вважає необґрунтованими доводи позивача і щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки положення ст.117 КЗпП України не поширюється на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення. Вказана правова позиція викладена в Постанові Пленуму ВС України від 24.12.1999 року №13 а також в постановах ВС України від 04.12.2012 року №21-345а12, 19.03.2013 року №21-38а13, 11.06.2013 року №21-156а13, 22.10.2013 року №210286а13, 31.07.2014 року №К/9991/12545/12. Тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві, просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 31.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

11.06.2018 року на адресу суду надійшов відзив.

14.06.2018 року надійшла відповідь на відзив.

27.06.2018 року надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встанови наступне.

Наказом начальника Львівського прикордонного загону від 01.03.2018 року №534-ос ОСОБА_4 звільнено з військової служби в запас та наказом від 15.03.2018 року №62-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення.

Згідно службової записки від 15.03.2018 року (а.с.19), розмір грошової компенсації, нарахованої за не отримане речове майно за час проходження служби в ДПСУ згідно довідки – розрахунку №23 військовослужбовцю старшому прапорщику ОСОБА_4, звільненого на підставі наказу військової частини 2144 №62-ос від 15.03.2018 року за статтею 26 ч.8 п.1 пп. «Г» (через сімейні обставини) становить 23227,95 грн.

16.04.2018 року позивач звернувся з заявою до відповідача про повідомлення про причини не проведення повного розрахунку при звільнення в частині виплати грошової компенсації аз неотримане речове майно.

У відповідь на звернення позивача, Львівський прикордонний загін повідомив листом від 26.04.2018 року №723/В-308 про те, що ОСОБА_4 нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 23227,95 грн., але не виплачено по причині відсутності відкритих асигнувань для її виплати. Дані в потребі коштів для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно звільненим військовослужбовцям, відповідно до наказу АДПСУ від 29.12.2017 року №753-аг «Про заходи щодо організації речового забезпечення персоналу Державної прикордонної служби України у 2018 році», подаються щотижнево в телефонному режимі та щомісячно до 5 числа в письмовому вигляді у відділ речового забезпечення АДПСУ. Станом на 20.04.2018 року заборгованість по вищевказаній виплаті складає 974 тис. грн. ОСОБА_2 загального списку військовослужбовців запасу, які потребують виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач є 39 із 50 чоловік у списку. Виплата коштів буде проведена при надходженні фінансування на відповідні цілі у порядку черговості. (а.с.15-18).

Відповідно до п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 рок у №1115, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі – Закон №2011), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст.9-1 вказаного Закону, продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України, від 16.03.2016, № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі – Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п.3-5 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідач у листі від 26.04.2018 року покликається на п. 7. Порядку №178, відповідно до якого виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Адміністрації Держприкордонслужби, на відповідний рік. Тому вказує, що наказ про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно надати не зможуть, оскільки наказ видається при надходженні коштів, а розрахунок майна проводиться відповідно до розпорядження АДПСУ від 11.02.2017 року №33 «Про доведення вартості речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».

Відтак, судом встановлено, що відповідачем не видається позивачу довідка та наказ про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки відсутні кошти для таких виплат.

Порядок видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та наказу передбачено пп.4,5 Порядку №178, в яких не передбачено жодних застережень з приводу пов»язаності видачі таких документів з фактом фінансування таких виплат.

Відтак, такі дії відповідача є протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищенаведене, відповідачем не обґрунтовано правомірність дій щодо невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно, а подані позивачем документи, в тому числі на підтвердження фінансування по КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» та виплачену з них грошову компенсацію за неотримане речове майно (а.с.22) спростовують заперечення відповідача, викладені у відзиві. Тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні – невиплату ОСОБА_4 в день виключення із списків частини (15.03.2018 року) компенсації за неотримане речове майно та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 компенсації за неотримане речове майно в розмірі 23227,95 грн., - підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов’язання виплатити позивачу середній заробіток виходячи із розміру 289,26 грн. в день за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15.03.2018 року по день фактичного розрахунку, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі №806/1899/17 та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 року у справі №823/1023/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм Кодексу законів про працю України є необґрунтованими.

Оскільки компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено в день його виключення із списків частини, не проведено повного розрахунку при звільненні, а тому відповідно до ст.117 КЗпПУ позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_4 про отримане грошове забезпечення у 2018 році, розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням січень – лютий 2018 року становить 20736,3 грн. Для обчислення середнього заробітку з 15.03.2018 року до дня фактичного розрахунку – виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні необхідно застосовувати показник 289,26 грн. в день (17066,55 грн./59 днів).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про зобов’язання виплатити ОСОБА_4 середній заробіток виходячи із розміру 289,26 грн. в день за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15.03.2018 року по день фактичного розрахунку підлягають до задоволення.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (адреса: 71010, м. Львів, вул.Личаківська,74, ЄДРПОУ 14321653) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_4 (адреса: 80316, Львівська обл., Жовківський район, м. Рава - Руська, вул. Багряного,2, іден. номер НОМЕР_1) в день виключення із списків частини (15.03.2018 року) компенсації за неотримане речове майно.

Стягнути з Львівського прикордонного загону (адреса: 71010, м. Львів, вул.Личаківська,74, ЄДРПОУ 14321653) на користь ОСОБА_4 (адреса: 80316, Львівська обл., Жовківський район, м. Рава - Руська, вул. Багряного,2, іден. номер НОМЕР_1)компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 23227,95 грн.

Зобов’язати Львівський прикордонний загін (адреса: 71010, м. Львів, вул.Личаківська,74, ЄДРПОУ 14321653) виплатити ОСОБА_4 (адреса: 80316, Львівська обл., Жовківський район, м. Рава - Руська, вул. Багряного,2, іден. номер НОМЕР_1) середній заробіток виходячи із розміру 289,26 грн. в день за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15.03.2018 року по день фактичного розрахунку.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду виготовлене 12.07.2018 року.

Суддя Карп`як ОСОБА_5