Рішення № 75277059, 13.07.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/236/18Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

позивача Полтавської районної ради в особі голови Полтавської районної ради ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 Держпраці у Полтавській області в особі начальника ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

22.01.2018 Полтавська районна рада в особі голови Полтавської районної ради ОСОБА_1 (надалі – Полтавська районна рада, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, яка надійшла до суду 23.01.2018, до ОСОБА_2 Держпраці у Полтавській області в особі начальника ОСОБА_3 (надалі – ОСОБА_2 Держпраці, відповідач) про визнання протиправним та скасування постанови ОСОБА_2 Держпраці у Полтавській області № 16-01-200/1158-11 від 09.01.2018 про накладення штрафу уповноваженими особами ОСОБА_2 Держпраці у Полтавській області на Полтавську району раду в розмірі 3200,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та порушує права позивача. За доводами Полтавської районної ради, відповідачем протиправно прийнято рішення про накладення на позивача штрафу за порушення частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України, оскільки відповідно до платіжного доручення від 27.11.2017 № 493 перерахування належних коштів при звільненні ОСОБА_4 на картковий рахунок здійснено 29.11.2017, проте, саме управління Державної казначейської служби у Полтавському районі здійснило перерахування коштів ОСОБА_4 29.11.2017. Крім того, зазначено, що в акті перевірки дата перевірки вказана 27-28.12.2017, що не відповідає дійсності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 позову заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 816/236/18, призначено підготовче засідання на 21.03.2018.

15.03.2018 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач указує, що у зв'язку з надходженням до відповідача листа звернення від ОСОБА_4, яка працювала в Полтавській районній раді ОСОБА_2 Держпраці в Полтавській області, доручено провести інспекційне відвідування щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності Полтавської районної ради. За доводами відповідача, позивачем допущено порушення частини першої статті 116 Кодексу законів про працю, оскільки при звільненні ОСОБА_4 відповідно до розпорядження від 24.01.2017 № 99-к з 28.11.2017 розрахунок з працівником проведено 29.11.2017 /а.с. 54-57/.

У підготовчому засіданні 21.03.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 19.04.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Крім того, у підготовчому засіданні 19.04.2018 оголошено перерву для надання додаткових доказів до 03.05.2018.

27.04.2018 до суду від відповідача надійшли пояснення, у яких зазначено, що дата перевірки – 28.12.2018; голову Полтавської районної ради повідомлено у телефонному режимі щодо проведення перевірки; голова Полтавської районної ради від підпису акта відмовився, проте, через приймальню Полтавської районної ради відповідачем залишено примірник акта. Крім того вказано, що відповідачем накладено штраф згідно з порядком, визначеним законодавством /а.с. 72-76/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 відкладено підготовче засідання на 10.05.2018 у зв'язку з витребуванням доказів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 закрито підготовче провадження у справі № 816/236/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.06.2018.

13.06.2018 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження. Указане клопотання підтримано відповідачем /а.с. 121/.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2017 ОСОБА_2 Держпраці прийнято наказ № 57/09, яким наказано посадовим особам ОСОБА_2 провести інспекційні відвідування у зв'язку з надходженням звернення гр. ОСОБА_4 /а.с. 39/.

28.12.2017 за підписом заступника начальника ОСОБА_2 Держпраці видано направлення на проведення заходу державного контролю № 2065, яким головному державному інспектору Маковій А.С. доручено проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності Полтавської районної ради; дата початку та закінчення заходу – 28-29.12.2017 /а.с. 38/.

Згідно з актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16-01-200/1158 від 28.12.2017 головним державним інспектором Маковою А.С. проведено перевірку позивача, у результаті якої встановлено, що згідно з розпорядженням голови районної ради від 24.11.2017 № 99-к звільнено із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників з 28.11.2017 головного спеціаліста ОСОБА_4; як свідчить платіжне доручення від 27.11.2017 № 493 перерахування належних коштів при звільненні на картковий рахунок ОСОБА_4 проведено 29.11.2017, чим порушено вимоги частини першої статті 47 та частини першої статті 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних від установи сум працівникам у день звільнення /а.с. 45 зворот/.

В указаному акті зазначено, що з актом ОСОБА_1 ознайомлений, примірник акта отримав, від підпису відмовився /а.с. 46/.

28.12.2017 відповідачем винесено припис № 16-01-200/1158-951, яким, зокрема приписано при звільненні працівників дотримуватися вимог частини першої статті 47, частини першої статті 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних від установи сум працівникам у день звільнення. Зазначено, що у строк до 28.01.2018 необхідно письмово інформувати про виконання вимог припису ОСОБА_2 Держпраці; з приписом ОСОБА_1 ознайомлений, від підпису відмовився /а.с. 47-48/.

ОСОБА_2 Держпраці від 28.12.2017 № 02-10/6453 запрошено голову Полтавської районної ради на розгляд справи про накладення штрафу на Полтавську районну раду за порушення законодавства про працю відповідно до вимог частини другої статті 265 КЗпП, що відбудеться 09.01.2018 об 13:30 в ОСОБА_2 Держпраці у Полтавській області /а.с. 50/.

Указаний лист містить підпис про отримання начальника відділу правового забезпечення Полтавської районної ради та дату отримання – 28.12.2017.

ОСОБА_2 Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.01.2018 № 16-01-200/1158-11, згідно з якою за порушення частини першої статті 47 та частини першої статті 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних від підприємства сум працівникам у день звільнення, керуючись статтею 259 КЗпП України, пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, та на підставі абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на Полтавську районну раду штраф у розмірі 3200 грн /а.с. 51/.

Указана постанова направлена позивачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана ним 11.01.2018 /а.с. 52/.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (надалі – Закон № 877-V).

Частиною першою статті 1 Закону № 877-V (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 877-V проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Частиною першою статті 7 Закону № 877-V визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Положеннями частини другої статті 7 Закону № 877-V передбачено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно з приписами частини шостої статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання – детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання – юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі – об'єкт відвідування) визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (надалі – Порядок № 295).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (пункт 8 Порядку № 295).

Матеріали справи не містять письмових доказів повідомлення позивача про інспекційне відвідування, водночас відповідач зазначив, що позивача було повідомлено про перевірку в телефонному режимі.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку № 295).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю – припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).

Положеннями пунктів 23, 24 Порядку № 295 визначено, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16-01-200/1158 зазначено, що з актом ОСОБА_1 ознайомлений, примірник акта отримав, від підпису відмовився /а.с. 46/.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

Судом встановлено, що 28.12.2017 відповідачем винесено припис № 16-01-200/1158-951, у якому, приписано:

- дотримуватися вимог статті 29 КЗпП України щодо обов'язку власника або уповноваженого ним органу роз'яснити працівникові до початку роботи його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці;

- забезпечити виконання вимог підпункту "б" абзацу 1 пункту 7.1 глави 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників щодо відповідності книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них типовій формі № П-10, затвердженої наказом Мінстату України від 27.10.1995 № 277;

- забезпечити виконання вимог частини п'ятої статті 79 КЗпП України щодо обов'язку власника або уповноваженого ним органу письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну;

- при звільненні працівників дотримуватися вимог частини першої статті 47, частини першої статті 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних від установи сум працівникам в день звільнення;

- оплату праці ОСОБА_4 привести відповідно до вимог частини першої статті 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки належних при звільненні від установи сум по день фактичного розрахунку /а.с. 48/.

Пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Абзацом восьмим частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідно з пунктом 8 цього Порядку розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Так, постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 16-01-200/1158-11 прийнято відповідачем 09.01.2018, згідно з якою за порушення частини першої статті 47 та частини першої статті 116 КЗпП України щодо виплати всіх належних від підприємства сум працівникам у день звільнення, керуючись статтею 259 КЗпП України, пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, та на підставі абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на Полтавську районну раду штраф у розмірі 3200 грн /а.с. 51/.

Стосовно порушення позивачем указаних відповідачем норм суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому, суд зазначає, що посилання в оскаржуваному приписі на порушення частини першої статті 47 КЗпП України здійснено відповідачем виключно у зв'язку з непроведенням роботодавцем у день звільнення з працівником розрахунку у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4 звільнено 28.11.2017; у цей день працівник знаходився на службі /а.с. 89-90/.

Платіжне доручення № 493 на виплату коштів працівнику складено позивачем 27.11.2017 /а.с. 11/.

Положеннями частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Порядок організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), фінансовими органами та/або Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, районними, міськими, районними у містах, сільськими, селищними радами, радами об'єднаних територіальних громад або їх виконавчими органами чи міськими, селищними, сільськими головами, головами об'єднаних територіальних громад (в разі якщо відповідні органи не створені) (далі - місцеві фінансові органи), платниками податків, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами Казначейства передбачено Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.09.2012 за № 1569/21881 (надалі – Порядок № 938).

Пунктом 2.1 глави 2 Порядку № 938 визначено, що казначейське обслуговування коштів місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 10.1 глави 10 Порядку № 938 органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів.

Органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень (додаток 26 до цього Порядку) розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах залишків бюджетних коштів на рахунках розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифікації кредитування.

Після проведення видатків на платіжних дорученнях, за якими проведено оплату, ставиться відмітка у вигляді відбитка штампа казначея "Оплачено" (додаток 18 до цього Порядку) (пункт 10.3 глави 10 Порядку № 938).

Відповідно до пункту 10.6 глави 10 Порядку № 938 при поданні документів на отримання заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом з визначеними цим Порядком документами розпорядники бюджетних коштів (одержувачі бюджетних коштів) подають платіжні доручення на перерахування (сплату) утримань із заробітної плати працівників та нарахувань на фонд оплати праці. У реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу" в разі перерахування (сплати) утримань із заробітної плати працівників та нарахувань на фонд оплати праці зазначається період, за який здійснюється виплата. За правильність оформлення та достовірність інформації, зазначеної у платіжних дорученнях, відповідають розпорядники бюджетних коштів (одержувачі бюджетних коштів).

У листі ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Полтавському районі Полтавської області від 07.05.2018 № 01-09/202 зазначено, що платіжне доручення № 493 від 27.11.2017 на суму 137157,24 грн разом з іншими документами на виплату заробітної плати працівникам надано бухгалтером Полтавської районної ради 28.11.2017, проте, оплачено вказане платіжне доручення на наступний операційний день – 29.11.2018 /а.с. 112/.

Отже, позивачем у день звільнення працівника були вчинені всі залежні від нього дії правового характеру, спрямовані на проведення повного розрахунку з працівником у день звільнення, і порушення такого терміну відбулось із причин, незалежних від дій позивача, оскільки перерахування коштів 29.11.2017 здійснено ОСОБА_2 Державної казначейської служби у Полтавському районі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а постанову ОСОБА_2 Держпраці у Полтавській області № 16-01-200/1158-11 від 09.01.2018 про накладення штрафу уповноваженими особами ОСОБА_2 Держпраці у Полтавській області на Полтавську району раду в розмірі 3200,00 грн слід визнати протиправною та скасувати.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно визнання позивачем порушення у зв'язку з виплатою ОСОБА_4 середнього заробітку за 1 (один) день затримки належної при звільненні від установи суми з огляду на те, що вказану виплату здійснено на виконання вимог припису № 16-01-200/1158-951 від 28.12.2018.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої суми судового збору за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Полтавської районної ради (вул. Шевченка, б. 5, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 21049708) до ОСОБА_2 Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправним та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову ОСОБА_2 Держпраці у Полтавській області № 16-01-200/1158-11 від 09.01.2018 про накладення штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь Полтавської районної ради (вул. Шевченка, б. 5, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 21049708) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна