Рішення № 75276995, 13.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2367/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0131242-1316-1517 від 16.04.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що зазначене податкове повідомлення-рішення не було узгоджено нею у розумінні Податкового кодексу України та стосувалося сплати 48276,8 грн. відповідно до ст.266 Податкового кодексу України (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Позивач зазначила, що відповідно до п.п.4.1.9. п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України декларується принцип стабільності податкового законодавства. Принцип стабільності слід розглядати як надані державою платнику податків гарантії для реалізації його майнових прав. Ця гарантія є частиною гарантій, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а саме Першим протоколом до Конвенції.

Позивач вказала, що норма ст.265 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент отримання нею податкового повідомлення-рішення була прийнята Законом України №1791 -VIII від 20.12.2016 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» та оприлюднена у виданні Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, №4, ст. 42.

Позивач зазначила, що внесення змін до елементу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді нової методики розрахунку податку на 2017 рік відбулося пізніше ніж за шість місяців до нового бюджетного періоду, що суперечить принципу стабільності податкового законодавства України.

Позивач вважала, що зобов'язання, яке виникло в неї внаслідок видання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не мало сплачуватися нею, враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було видане на підставі норми Податкового кодексу України, прийнятої з порушенням порядку, передбаченого Податковим кодексом України, є незаконним та порушує її права, гарантовані Податковим кодексом України.

Ухвалою від 22 травня 2018 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 19 червня 2018 року представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.

У судове засідання, призначене на 05 липня 2018 року на 09:30 год., представник позивача та представник відповідача не з’явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

02.07.2018 року до суду через канцелярію від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив. 14.06.2018 року до суду через канцелярію від представник відповідача надійшов відзив, в якому останній проти задоволення позову заперечував, зазначив, що принцип стабільності податкового законодавства, визначений п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, регламентує, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Податкове законодавство складається у тому числі й з рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків і зборів, прийнятих за правилами, встановленими Кодексом. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами.

Представник відповідача вказав, що норма щодо прийняття до початку наступного бюджетного періоду рішень про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг передбачена також пп.12.4.3 п.12.4 ст.12 Податкового кодексу України. Таке рішення набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Податкового кодексу України передбачено, що інформація про прийняті рішення надається органами місцевого самоврядування контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 25 грудня року, що передує звітному (п.284.1 ст.284 Кодексу). Нові зміни щодо ставок земельного податку та наданих пільг надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Разом з цим Кодексом також визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Представник відповідача зазначив, що суму податку на нерухоме майно фізичній особі ОСОБА_1Г за 2017 рік було визначено у зв’язку з наявністю у власності від 05.04.2012 року нерухомого майна, за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Морська, 62 (загальна площа об'єкта 727,4 кв.м., ставка рішення сільради 1% (розміру мінімальної заробітної плати) + 25000 грн. (727,4 кв.м.*32 грн. = 23276,80 грн. + 25000 грн. = 48276,80 грн.).

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 24.05.2012 року №34259056, ОСОБА_1 є власником, зокрема, житлового будинку, загальною площею 727,7 кв.м, житловою площею 347,3 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Морська, 62, с. Крижанівка, Комінтернівський район, Одеська область (а.с. 13-14).

16.04.2018 року ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №0131242-1316-1517, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2017 рік» в розмірі 48276,80 грн. (а.с. 11).

Рішенням Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 25.04.2017 року №428-VII було встановлено з 01.05.2017 року на території Крижанівської сільської ради податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 25), додатком якого є Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п.6.1 п.6 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлюється у наступному розмірі: для об’єктів житлової нерухомості (крім центральних садиб), що перебувають у власності фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування (а.с. 26-30).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно п.п.266.3.1 та п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до п.п.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.266.5.1. п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України, ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Як передбачено підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно п.п. «ґ» п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

З 01.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 року №1791-VIII, згідно з яким п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України викладено у такій редакції: у підпункті 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 слова "три відсотки" замінити цифрами та словом "1,5 відсотка".

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, законодавець встановив чіткий строк до якого органами місцевого самоврядування необхідно прийняти рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Судом встановлено, що рішенням Крижанівського сільської ради Лиманської району Одеської області від 19.02.2016 року №170-VII встановлено з 01.01.2016 року на території Крижанівської сільської ради податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затверджено Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п.6.1 п.6 Додатку до рішення, ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлюється для об’єктів житлової нерухомості (крім центральних садиб), що перебувають у власності фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування.

Рішенням Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 25.04.2017 року №428 ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлюється у розмірі для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування.

Тому вимоги п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України порушено не було, принцип стабільності, гарантований п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, на який посилається позивач, порушено не було, зміни елементів податку щодо податку на житлову нерухомість не відбулося. Тому права та інтереси позивача порушені оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням не були.

Посилання позивача на зміну рішенням Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 25.04.2017 року №428 ставки податку щодо нежитлової нерухомості та зміну переліку пільгових категорій суд до уваги не бере, оскільки, по-перше, позивач є власником житлової нерухомості, щодо якої ставка податку змінена не була, та позивач не належить до пільгової категорії громадян; по-друге, ставка податку на нежитлову нерухомість у 2017 році зменшилася, а перелік пільговиків розширився, що свідчить навпаки, про послаблення податкового тиску.

Крім того, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2017 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Судом встановлено, що суму податку на нерухоме майно фізичній особі ОСОБА_1Г за 2017 рік було визначено на підставі права власності на нерухоме майно від 05.04.2012 року, за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Морська, 62 (загальна площа об'єкта 727,4 кв.м., ставка податку за рішенням сільради 1% (розміру мінімальної заробітної плати) + 25000 грн. за площу понад 500 кв.м (727,4 кв.м.*32 грн. = 23276,80 грн. + 25000 грн. = 48276,80 грн.).

За викладених обставин, усі доводи позивача з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини, по справам «Сєрков проти України», «Федоренко проти України, принцип стабільності податкового законодавства та інше суд вважає безпідставними та до уваги їх не бере, оскільки гарантовані Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод, а також податковим законодавством України права (у тому числі майнові) та інтереси позивача порушені оскаржуваним рішенням не були.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому скасуванню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню, а рішення відповідача відповідає критеріям, викладеним у ч.2 ст.2 КАС України та не підлягає скасуванню.

Тому в задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (вул. Морська, 62, с. Крижанівка, Лиманський район, Одеська область, 67562, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про скасування податкового повідомлення-рішення №0131242-1316-1517 від 16.04.2018 року – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів

.