Рішення № 75276773, 09.07.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/4154/17

Провадження №2/0203/282/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-позивачки ОСОБА_1;

-представника позивачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа – Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», про стягнення заборгованості за вкладом, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

04 листопада 2017 року позивачі звернулися до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа – Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», про стягнення заборгованості за вкладом, відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 22.12.2014 року, 01.04.2016 року та 15.04.2016 року між позивачами та ПАТ «Банк Михайлівський» були укладені депозитні договори, згідно з якими ПАТ «Банк Михайлівський» відкрило депозитні рахунки та прийняло від позивачів грошові кошти загальною сумою 76 500,00 грн. Згодом позивачі дізналися про ухвалення рішення про ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський». Позивачі звернулися до ПАТ «Банк Михайлівський» із заявами про їх включення до переліку вкладників, яким будуть відшкодовані їх вклади, проте їм було відмовлено. Викладені обставини стали причиною звернення позивачів до суду з позовом про стягнення вкладів загальною сумою 76 500,00 грн., відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди загальною сумою 12 198,03 грн., а також моральної шкоди загальною сумою 15 000,00 грн. (а.с.а.с. 1 – 15, 42).

06 червня 2018 року позивачі зменшили позовні вимоги і просили суд відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди загальною сумою 16 574,35 грн., інфляційні витрати загальною сумою 20 655,49 грн., стягнути три відсотки річних загальною сумою 4 143,60 грн., а також відшкодувати моральну шкоду загальною сумою 15 000,00 грн. Подану заяву позивачі обґрунтували тим, що відповідач повернув їм депозитні кошти у повному обсязі (а.с.а.с. 160 – 174).

Позивачка, представник позивачі у судовому засіданні підтримали позов, пояснивши, що 22.12.2014 року, 01.04.2016 року та 15.04.2016 року між позивачами та ПАТ «Банк Михайлівський» дійсно були укладені депозитні договори, згідно з якими ПАТ «Банк Михайлівський» відкрило депозитні рахунки та прийняло від позивачів грошові кошти загальною сумою 76 500,00 грн. Згодом позивачі дізналися про ухвалення рішення про ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» і звернулися до останнього із заявою про їх включення до переліку вкладників, яким будуть відшкодовані їх вклади, проте їм було відмовлено. Під час розгляду справи судом позивачам були повернуті вкладені депозитні кошти.

Представник відповідача до суду не з’явився, подав відзив на позов, серед іншого зазначивши у ньому, що правомірно не включив позивачів до реєстру вкладників, оскільки вони допустили здійснення фінансових операцій з вкладеними коштами, які були визнані нікчемними. Крім того, спірні правовідносини мають характер публічних, отже підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства (а.с.а.с. 84 – 91, 94 – 97).

Представник третьої особи до суду також не з’явився, був повідомлений належним чином, подав письмові пояснення на позовну заяву, зазначивши у них, що спірні правовідносини мають характер публічних, отже підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства (а.с.а.с. 62, 63, 68 – 70, 137 – 139).

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачів, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» №980-027-000000214, згідно з яким ПАТ «Банк Михайлівський» відкрило депозитний рахунок №26200511779801 та прийняв від позивачки грошові кошти в сумі 20 500,00 грн. (а.с. 30).

01 квітня 2016 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» №980-027-000003491, згідно з яким ПАТ «Банк Михайлівський» відкрило депозитний рахунок №26201531159701 та прийняв від позивачки грошові кошти в сумі 36 000,00 грн. (а.с.а.с. 25, 28, 29).

15 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» №980-027-000003631, згідно з яким ПАТ «Банк Михайлівський» відкрило депозитний рахунок №26200511804301 та прийняв від позивачки грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. (а.с.а.с. 24, 27).

12 липня 2016 року правлінням Національного банку України було ухвалене рішення №124-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

23 серпня 2016 року позивачі звернулися до ПАТ «Банк Михайлівський» із заявами про включення інформації про них до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та повернення вкладених коштів.

11 квітня 2018 року відповідач повернув ОСОБА_1 внесені на депозитні рахунки грошові кошти в сумі 20 500,00 грн. (а.с. 175).

12 квітня 2018 року відповідач повернув ОСОБА_4, ОСОБА_3 внесені на депозитні рахунки грошові кошти загальною сумою 56 000,00 грн. (а.с. 175).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1060 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Разом з тим частина 1 статті 1074 ЦК визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом. Отже, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України від 23.02.2012 року №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон №4452-VI), який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону №4452-VI тимчасова адміністрація – це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності з пунктом 6 статті 2 Закону №4452-VI ліквідація банку – це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону №4452-VI є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 26 Закону №4452-VI , Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Частиною 2 статті 26 Закону №4452-VI визначено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунку до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунку здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

За змістом частини 6 статті 26 Закону №4452-VI у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №4452-VI, Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Таким чином, у зв'язку з прийняттям Національним банком України рішення від 12.07.2016 року №124-рш про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Банк Михайлівський», у відповідача виникло зобов'язання з виплати позивачам коштів в розмірі неповернутих сум вкладів.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Як вбачається із змісту укладених договорів, до них не були включені положення про розмір відсотків за несвоєчасне виконання зобов’язання, отже, вимога позивачів про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних обґрунтована й підлягає задоволенню.

Три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов’язань перед ОСОБА_3 складає 1 083,30 грн. відповідно до такого розрахунку:

(20 000,00 х 3 % ? 365) х 659 = 1 083,30, де:

- 20 000,00 – сума вкладу;

- 365 – кількість днів у році;

- 659 – кількість календарних днів від 21.06.2016 року по 11.04.2018 року.

Три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов’язань перед ОСОБА_4 складає 1 949,90 грн. відповідно до такого розрахунку:

(36 000,00 х 3 % ? 365) х 659 = 1 949,90, де:

- 36 000,00 – сума вкладу;

- 365 – кількість днів у році;

- 659 – кількість календарних днів від 21.06.2016 року по 11.04.2018 року.

Три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов’язань перед ОСОБА_1 складає 1 110,40 грн. відповідно до такого розрахунку:

(20 500,00 х 3 % ? 365) х 659 = 1 110,40, де:

- 20 500,00 – сума вкладу;

- 365 – кількість днів у році;

- 659 – кількість календарних днів від 21.06.2016 року по 11.04.2018 року.

Сума інфляційних за несвоєчасне виконання обов’язків перед ОСОБА_3 складає 5 400,00 грн. відповідно до такого розрахунку:

(127/100 х 20 000,00) – 20 000,00 = 5 400,00, де:

- 127 – сукупний показних індексу інфляції за період від червня 2016 року по квітень 2018 року;

- 20 000,00 – сума складу.

Сума інфляційних за несвоєчасне виконання обов’язків перед ОСОБА_4 складає 9 720,00 грн. відповідно до такого розрахунку:

(127/100 х 36 000,00) – 36 000,00 = 9 720,00, де:

- 127 – сукупний показних індексу інфляції за період від червня 2016 року по квітень 2018 року;

- 36 000,00 – сума складу.

Сума інфляційних за несвоєчасне виконання обов’язків перед ОСОБА_1 складає 5 535,00 грн. відповідно до такого розрахунку:

(127/100 х 20 500,00) – 20 500,00 = 5 535,00, де:

- 127 – сукупний показних індексу інфляції за період від червня 2016 року по квітень 2018 року;

- 20 500,00 – сума складу.

Позов у частині відшкодування позивачам збитків у вигляді упущеної вигоди, а також моральної шкоди задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, висунувши вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачі обґрунтували їх приписами Закону України від 12.05.1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів». Між тим, позивачі не звернули увагу на положення пункту 5 частини 1 статті 4 вказаного закону, у відповідності з яким моральна шкода може бути відшкодована споживачеві винятково в разі заподіяння шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), що, безумовно, виключає можливість задоволення позову в цій частині.

Що стосується вимоги про відшкодування збитків, то позивачка не обґрунтувала її жодним належним, допустимим та достовірним доказом.

Відповідно до функцій відповідача, визначених статтею 4 Закону №4452-VI, на нього покладено обов'язок здійснювати заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії і ліквідацію банку.

Отже, відповідач гарантує виплату вкладникові коштів в граничному розмірі, передбаченому статтею 26 Закону №4452-VI, у тому числі за рахунок коштів самого фонду, які надаються банку у вигляді цільової позики на ці потреби. Запровадження тимчасової адміністрації і ліквідація банку не позбавляє особу можливості реалізації права на судовий захист, Фонд набуває право кредитора банку на відшкодовані вкладникам кошти та надану банку цільову позику.

Порядок виплати коштів, встановлений Законом №4452-VI, судовим рішенням, у разі задоволення позову, не змінюється, оскільки воно підлягає виконанню з дотриманням положень цього Закону. Таке рішення не зобов'язує Фонд проводити виплати і задовольняти вимоги кредиторів, здійснення яких заборонене статтею 36 цього Закону, або ж порушувати встановлену ним черговість виплат.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача інфляційні витрати загальною сумою 20 655,49 грн., а також три відсотки річних загальною сумою 4 143,60 грн.

У порядку статті 141 ЦПК з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 4 228,80 грн.

Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 133, 141, 209 – 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП – НОМЕР_1; 49000, місто Дніпро, вулиця Володимира Антоновича, 49/19), ОСОБА_4 (РНОКПП – НОМЕР_2; 49000, місто Дніпро, вулиця Володимира Антоновича, 49/19), ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3; 49000, місто Дніпро, вулиця Володимира Антоновича, 49/19) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний номер – 21708016; 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 17), третя особа – Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», про стягнення заборгованості за вкладом, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_3 інфляційні в сумі 5 400,00 грн., три відсотки річних у сумі 1 083,30 грн., разом – 6 483,30 грн.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_4 інфляційні в сумі 9 720,00 грн., три відсотки річних у сумі 1 949,40 грн., разом – 11 669,40 грн.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 інфляційні в сумі 5 535,00 грн., три відсотки річних у сумі 1 110,40 грн., разом – 6 645,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь держави судовий збір у сумі 4 228,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 12 липня 2018 року.

Суддя М.О. Католікян