Рішення № 75276033, 03.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Київ № 810/2563/18

Суддя Київського окружного адміністративного ОСОБА_1, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в

ТОВ "АК-Газпрогрес" звернулось до суду, пред'явивши вимоги до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними дій, рішень від 04.04.2018 р. №№0041825001; НОМЕР_1, 004184500 та їх скасування. Вимоги поданої заяви обґрунтовані твердженням позивача про порушення податковим органом гарантій захисту прав та інтересів платника податків, що вплинуло на суб'єктивні права останнього та виявилось у ненаданні часу для подання заперечень (спростувань) висновків акту перевірки та самостійного усунення розбіжностей податкової звітності.

Представник відповідача у письмових запереченнях позов не визнав та пояснив, що ГУ ДФС у Київській області була проведена камеральна перевірка податкової звітності з ПДВ та своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ "АК-Газпрогрес" за період 2015-2018 р.р., за результатом якої складено акт від 20.03.2018 р. №202/50-01/38168795, яким зафіксована невідповідність даних податкових накладних та відомостей "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Сума заниження податкових зобов'язань між Реєстром податкових накладних та сумою задекларованих показників податкової декларації з ПДВ за січень 2018 р. складає 2848 грн., чим порушено п.187.1 ст.187, п.185.1 ст.185 ПКУ та пункт 6 Розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ №21 від 28.01.2016 р.

Крім того, у податковій звітності за січень 2018 р. безпідставно збільшено суму податкового кредиту у взаємовідносинах з контрагентом позивача у розмірі ПДВ -148042 грн.; у співставленні з даними податкової звітності позивача різниця задекларованих сум становить 100013 грн., чим допущено порушення п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ, завищена сума податкового кредиту за січень 2018 р. на 100013 грн.

Відповідно висновків контролюючого органу, позивачем були також порушені вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 2, п. 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 року №1246, а саме не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Встановлені порушення стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 04.04.2018 р.: №0041825001, яким визначені грошові зобов'язання на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 28143 грн.; на суму заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 71870 грн. (основний платіж) та застосована штрафна санкція 17968 грн. За порушення граничних строків реєстрації податкових накладних податковим повідомленням-рішенням №0041845001 застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 12939,7 грн.

При цьому, відповідач наполягає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Як вбачається з додатку до письмових заперечень, які надійшли на адресу суду, текст заперечення з долученими до нього документами було направлено на адресу позивача, що підтверджено квитанцією №215600426655 від 15.06.2018 р. про надання послуг поштового зв'язку (відправлення позивачу рекомендованого листа).

Дослідивши наявні у справі докази та матеріали, встановивши фактичні обставини справи, з наданням їм відповідної правової оцінки, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:

змістом спірних правовідносин є право позивача на оскарження дій та рішень суб'єкта владних повноважень, якому протистоїть компетенція суб'єкта владних повноважень щодо прийняття таких рішень за наслідком проведення контролюючого заходу.

Предметом спору, тобто об'єктом спірних правовідносин, є податкові-повідомлення рішення від 04.04.2018 р. №№0041825001; НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та дії відповідача щодо їх прийняття.

За встановленими обставинами ГУ ДФС у Київській області, на підставі пп.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.75.1.1 ст.75 та, в порядку ст.ст.76,102 ПКУ, була проведена камеральна перевірка податкової звітності з ПДВ за 2015-2018 р.р. ТОВ "АК-Газпрогрес" показників декларації з ПДВ та додатків до неї, а також з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за результатом чого складено акт №202/50-01/38168795 від 20.03.2018 р., який було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Наслідком перевірки декларації з ПДВ за січень 2018 р. стало виявлення розбіжності у 2848 грн. між даними Єдиного реєстру податкових накладних та сумою декларації з ПДВ за січень 2018 р., вказаною позивачем. Перевіряючи звернули увагу на відсутність декларування у податковій звітності товариства податкових накладних у розмірі ПДВ 2848 грн., що порушує п.187.1 ст.187, п.185.1 ст.185 ПКУ.

Крім того, ТОВ "АК-Газпрогрес" у декларації з ПДВ за січень завищило суму податкового кредиту. Так, різниця даних ЄРПН та податкової звітності суб'єкта перевірки становить 100013 грн. З посиланням на п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 ПКУ, відповідач зафіксував завищення податкового кредиту з ПДВ за січень 2018 р. у розмірі 100013 грн.

Загалом, за висновком податкового органу виявлено порушення п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ у вигляді завищення податкового кредиту у розмірі 100013 грн. та 71870 грн.; суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання податкового кредиту поточного звітного періоду (р.19) на суму ПДВ 28143 грн..

В порушення п.201.10 ст.201 ПКУ несвоєчасно зареєстровані податкові накладні в ЄРПН жовтень-грудень 2015 р., квітень 2016 р.,- порушення реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за встановлених строків з 1 по 15 день до останнього дня календарного місяця , в якому вони складені;

з 16 по останній календарний день місяця до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, коли вони були складені у зв'язку з чим винесені податкові повідомлення-рішення №№0041825001; НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 04.04.2018 р.

Не погоджуючись з діями та рішеннями відповідача, товариство оскаржило їх до суду.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зважає на таке:

за правилами підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПКУ податкові декларації, зокрема, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального, -пп. 75.1.1 ст. 75 ПКУ .

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.1, п. 76.2 ст. 76 ПК України), пунктом 86.2 якої встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами контролюючого органу, що проводили перевірку, і після реєстрації вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку ст. 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.2 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165, камеральні перевірки можуть проводитись у два способи: в електронному вигляді; підрозділами податкового та митного аудиту/доходів і зборів з фізичних осіб шляхом співставлення даних програмних продуктів, результатів автоматизованого контролю податкової звітності, інформації з інших джерел.

Після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) в податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - акт про результати камеральної перевірки;

в разі відсутності помилок (порушень) в податковій звітності інспектор в тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку в графі «порушень (помилок) не виявлено», вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС «камеральна електронна перевірка» складається довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною ІР-адресою, -п. 2.5.1 Методичних рекомендацій

При незгоді платника податку із висновками, зазначеними в акті, він має право на зауваження, яке реалізується протягом 5 робочих днів з дня отримання акту. На опрацювання поданих зауважень податковому органу відведено 5 днів, після чого платнику податків надсилається відповідь.

На момент закінчення камеральної перевірки, у т. ч. і під час її проведення, платник податків має право уточнювати показники податкової звітності та виправляти допущені у ній помилки. Це істотна відмінність цього виду перевірки від документальних планових та позапланових.

Відповідно до п. 4.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 19.06.2012 року №522, результати камеральної перевірки оформлюються актом в разі: встановлення факту заниження (завищення) податкових зобов'язань або завищення (заниження) податкового кредиту та відповідно зменшення (збільшення) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту або заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість; відмови у наданні бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та виявлення заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування.

Аналіз зазначених положень нормативних актів дає можливість для висновку, що термін реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки, а Регламентом встановлений вичерпний перелік порушень в результаті виявлення яких контролюючий орган має право складати акт камеральної перевірки і до такого переліку порушень не відноситься порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, отже контролюючим органом безпідставно прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, що є підставою для визнання його дій в цій частині протиправними та скасування прийнятих рішень.

Щодо ППР, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 71870 грн. та застосована штрафна санкція 17968 грн., суд зважає на таке:

згідно з пп. «а» п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту у платника податку виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

При цьому, виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та, у відповідних випадках, покупця товарів/послуг.

За змістом норм ПКУ предметом камеральної перевірки є лише ті показники документів, що належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

У справі, яка розглядається, висновок податкового органу про неправильне заповнення показників податкової декларації з ПДВ - заниження суми податкових зобов'язань податкової декларації з ПДВ та заниження суми ПДВ, що сплачується до бюджету, який мотивований розбіжністю даних податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, практично зводиться до заперечення достовірності задекларованих платником податків показників, що не відповідає змісту проведеного податковим органом контрольного заходу.

За приписами пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Отже, об'єктивний стан розрахунків з бюджетом платника, який не подав податкову декларацію або занизив її показники, з'ясовується контролюючим органом у ході податкової перевірки.

В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині 3 статті 2 КАС наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

А тому, з'ясування податковим органом під час камеральної перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з його проведення не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана відповідачем відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю не відноситься до предмета перевірки та не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 р. по справі № 804/6286/17, в якій вказано, що "виявлення в ЄРПН під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума ПДВ за якою не задекларована у поданій податковій звітній декларації з цього податку є саме тим випадком, який слід кваліфікувати, як виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН, що є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки". ВС також підкреслив, що "виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних ЄРПН не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку товариства. Достовірність, повнота нарахування та сплати зокрема ПДВ є предметом документальної перевірки відповідно до пп. 75.1.2 ПКУ. Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення, внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення".

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання, презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першої ст. 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст.9 КАС України.

У якості основного аргументу звернення до суду позивач зазначив порушення податковим органом процедури проведення перевірки та прийняття рішень.

Оцінюючи цю обставину, суд звертає увагу на таке: главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України визначені правила щодо призначення та проведення перевірок, які є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, що здійснюється податковими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків та надання можливості висловити свою незгоду із неправомірним, як на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених Податковим кодексом України приписів порушує гарантії захисту прав та інтересів платників, тому є порушенням суб'єктивних прав останніх в адміністративних правовідносинах.

Водночас, оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, суд може надати лише під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки.

У такому випадку основними доказами по справі є первинні документи на які є посилання в акті перевірки, та ті, що надані сторонами або витребувані судом на виконання приписів статті 9 КАСУ щодо офіційного з'ясування обставин справи. З урахуванням викладеного, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідного заходу.

В аспекті викладеного, допущені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки (зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій тощо), чи призвели порушення процедури призначення та/або проведення перевірки на встановлені обставини щодо відображення тих чи інших господарських операцій в податковому обліку тощо.

Із наявних матеріалів справи та поданих позивачем документів слідує відсутність документів податкового обліку та фінансової звітності позивача, тому дана обставина при ухвалені рішення не є визначальною та ураховуються у сукупності доказів та обставин, встановлених судом.

Оцінка доводам відповідача надана в описовій частині рішення.

Як зазначалось судом вище, камеральна перевірка стосується лише звітності, тож при виявленні невідповідностей у задекларованих даних платника податків для визначення чи було це арифметичною помилкою, чи навмисним заниження податкового зобов'язання, без документальної перевірки об'єктивно встановити неможливо. У разі арифметичних чи методологічних помилок, які тягнуть за собою заниження податкового зобов'язання, платник податків не позбавлений права на їх виправлення, шляхом надання відповідних пояснень та документів. У разі виявлення, а в подальшому і неусунення розбіжностей даних податкової звітності щодо конкретних контрагентів в процесі камеральної перевірки проводиться документальна перевірка - п.75.1.2 ПКУ.

Зважаючи на вимоги наведених норм права, правильним є висновок про відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати правильність та своєчасність сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв’язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза її межами.

Ухвалюючи рішення суд керувався конституційним принципом, відповідно до якого «кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом», який відповідає ст. 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Спір вирішено виходячи з суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин. За результатами розгляду справи була встановлена наявність спірних правовідносин, а також факт порушення права платника податків, тому суд застосував належний спосіб захисту таких прав, який вважає достатнім та ефективним.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАСУ.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області по прийняттю податкових повідомлень-рішень від 04.04.2018 р. №№0041825001, НОМЕР_1, НОМЕР_2 стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес" (код 38168795, 09100 Київська область, м. Біла Церква, пров. Будівельників, 1).

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2018 р. №№0041825001, НОМЕР_1, НОМЕР_2

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес" за рахунок асигнувань Головного управління ДФС у Київській області 5 286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.