Рішення № 75275680, 22.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2018 року Справа № 808/538/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (69013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого 25а, код ЄДРПОУ 41248959)

про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням положень частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя перерахувати та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення передбаченого частини 1 статті 29 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 30 % починаючи з 07 червня 2017 року, здати призначення пенсії за віком.

Ухвалою судді від 19 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 24 квітня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 16 травня 2018 року.

За вимогами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином останній день розгляду справи є 24 червня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до 07 червня 2017 року перебував на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених від військової служби, та деяких інших осіб». Досягнувши пенсійного віку 07 червня 2017 року звернувся до Відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 07 червня 2017 року призначено пенсію за віком, яку розраховано із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік. Не погодившись з обчисленням та виплати пенсії звернувся до суду та постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2017 року справа №336/3964/17 позов задоволено. В постанові зазначено, що позивач у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» пенсіонером позивач не був та пенсія за віком призначена вперше. 03 січня 2018 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за більш пізніший вихід на пенсію. Однак отримав відповідь, в якій вказано про відсутність права позивача на підвищення пенсії передбачене статтею 29 Закон, оскільки до призначення пенсій за віком виплачувалась пенсія за вислугою років. Вважає, що відповідачем було протиправно та необґрунтовано відмовлено у проведенні перерахунку. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що однією із обов'язкових умов для проведення підвищення розміру пенсії за віком, відповідно до статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є не одержання пенсіонером жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 зазначеного Закону. Разом з тим, ОСОБА_1 у період з 01 березня 2007 року по 12 червня 2017 року отримував пенсію за вислугу років. Вказує, що позивач набув право на призначення пенсії за віком 13 червня 2017 року, проте за призначенням пенсії за віком не звертався, а продовжував отримувати пенсію за вислугою років, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для підвищення розміру пенсії за віком відповідно до статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також, відповідач вказував, що заява подана позивачем була подана за невстановленою формою, у зв'язку з чим була розглянута в порядку звернення громадян. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених від військової служби, та деяких інших осіб" до 07 червня 2017 року.

В подальшому 07 червня 2017 року позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та прийнято на облік до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Після досягнення пенсійного віку, 07 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Відповідно розрахунку управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, позивачу було призначено пенсію, але застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік - 1197,91 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №327.

У зв'язку із переходом на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та поданої заяви, до розрахунку пенсії позивача взято середню заробітну плату за 2007 р. (1197,91 грн.).

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду, та постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2017 року по справі №336/3964/17 визнано протиправними дії Шевченківського ОУПФУ м. Запоріжжя щодо відмови в розрахунку позивачу пенсії за віком з урахуванням частини 2 статті 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано відповідача перерахувати пенсію за віком з 07 червня 2017 року відповідно до частини 2 статті 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року по справі № 336/3964/17 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

03 січня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень частини 1 статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію.

Листом від 32/Г-1 від 19 січня 2018 року відповідачем було відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію.

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).

Відповідно до приписів статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно статті 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було призначено з 01 березня 2007 року.

При цьому, сторонами не заперечується та обставина, що право на отримання пенсії за віком, відповідно до умов Закону №1058, ОСОБА_1 набув з 13 червня 2017 року.

При цьому, судом встановлено, що після призначення пенсії за вислугу років 01 березня 2007 року до часу призначення пенсії за віком 13 червня 2017 року позивач продовжував працювати та сплачувати страхові внески, що не заперечується сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №1058 особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач набув права на вихід на пенсію за віком з 01 березня 2007 року, а фактично скористався таким правом лише з 07 червня 2017 року, при цьому продовжував працювати та сплачувати страхові внески, то відповідно має право на отримання пенсії з підвищенням розміру на 0,75% за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Так, суд зазначає, що пенсію за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивачу призначено з 07 червня 2016 року, при цьому з 01 березня 2007 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Отже, доводи відповідача про те, що оскільки ОСОБА_1 у 2007 році скористався правом виходу на пенсію за вислугу років та на час призначення пенсії за віком мав статус пенсіонера, підвищення розміру пенсії не застосовується, є необґрунтованими.

Слід зазначити щодо тверджень відповідача про те, що заява була подана позивачем не за формою встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, суд зазначає наступне.

В прохальній частині заяви позивач просив Шевченківське ОУПФУ м. Запоріжжя здійснити йому перерахунок пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону №1058 за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 30%, починаючи з 07 червня 2017 року.

У відповіді від 19 січня 2018 року №32/Г-1 позивача було повідомлено про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку, у зв'язку з тим, що позивач на момент призначення пенсії за віком вже перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугою років.

При цьому, жодних посилань на те, що заява позивача про здійснення перерахунку пенсії не відповідає встановленій формі, відповідь Шевченківського ОУПФУ м. Запоріжжя не містить, у зв'язку з чим суд вважає, що зазначена обставина не була підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії.

Більш того, відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд не бере до уваги посилання представника відповідача, що заява позивача не відповідала вимогам встановленим чинним законодавством України.

Твердження відповідача про те, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду суд не бере до уваги, оскільки відповідно до приписів частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що позивач подав до суду заяву про поновлення стоку та докази поважності причин його пропуску та ухвалою судді від 24 квітня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено його.

За таких обставин, позовна заява позивачем подана до суду у встановлені строки, а доводи відповідача про пропущення строків звернення до суду спростовуються матеріалами справи.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 45 Закону №1058-IV, якою встановлено, що перерахунок пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою 03 січня 2018 року, перерахунок призначеної йому пенсії за віком необхідно здійснити з 01 січня 2018 року.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача включити до розрахунку пенсії підвищення, передбачене частини 1 статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 30%, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону №1058 при цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, визначення відсотка, на який має бути підвищено пенсію позивачеві, законом віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду після перевірки відповідних даних, тобто до його дискреційних повноважень.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем відповідний розрахунок не проводився, доказів протилежного суду не надано, суд приходить до висновку про передчасність заявлених позовних вимог в частині підвищення пенсії саме на 30 відсотків та відсутність підстав для їх задоволення у вказаній частині.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (69013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого 25а, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням положень частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити розрахунок страхового стажу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію починаючи з 01 січня 2018 року.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 243 КАС України, протягом десяти днів.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 22 червня 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов