Рішення № 75275066, 12.07.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/899/18

ЄУН 226/899/18

Провадження №2/226/468/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 липня 2018 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої – судді Клепка Л.І.

за участю секретаря Тіссен О.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у заочному судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Мирноградська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування вимог вказав, що на підставі договору купівлі-продажу він є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. 23 грудня 2016року на прохання відповідача ОСОБА_2 він зареєстрував його на своїй жилплощі, а пізніше – 16.01.2017року і його сестру – ОСОБА_3, які у цій квартирі жодного дня не проживали, так як реєстрація їм була потрібна для працевлаштування на роботі. Де в теперішній час знаходяться відповідачі – він не знає, так як вони припинили з ним спілкування і, вірогідно, виїхали за межі України. Вказуючи на те, що реєстрація відповідачів на його жилплощі перешкоджає йому в повноцінному розпорядженні правом власності, позивач просить суд визнати відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_3 такими, що втратили право користування в квартирі №22 будинку №24 на мікрорайоні «Західний» в м.Мирноград Донецької області.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав і суду пояснив, що 13 липня 2011 року він за договором купівлі-продажу придбав квартиру, розташовану на м-ні «Західний»АДРЕСА_2 в м.Мирноград Донецької області, де він проживає по теперішній час. На прохання відповідачів, які на той час продали свою квартиру, він прописав їх на своїй жилплощі, але жодного дня вони в його квартирі не проживали, так як прописка їм була потрібна для працевлаштування на роботі, яка, як він пізніше зрозумів, була пов’язана з виїздом за кордон. З того моменту відповідачі припинили з ним спілкування і де вони знаходяться на теперішній час – йому невідомо. Оскільки зараз він бажання здійснити відчудження квартири, а реєстрація відповідачів цьому перешкоджає, позивач просить суд визнати їх втратившими право на користування його квартирою.

Відповідачі, будучи повідомленими про час і місце судового розгляду у відповідності до вимог процесуального законодавства, до судового засідання не з’явилися, що дає суду підстави для розгляду справи у заочному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.07.2011 року приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу, є власником квартири № 22 будинку №24 на м-ні «Західний» в м. Мирноград (ОСОБА_4) Донецької області (арк.спр.3-5).

Згідно довідки відділу ведення Реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради, в зазначеній квартирі окрім ОСОБА_1, зареєстровані ОСОБА_3 (дата реєстрації – 16.01.2017), а також ОСОБА_2 (дата реєстрації – 23.12.2016) (арк.спр.8).

Відповідно до акту координаційного комітету органів самоорганізації населення м.Мирнограда від 19.04.2018року, складеного за участю мешканців будинку № 24 мікрорайону «Західний», відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у цьому будинку не проживають з січня 2017 року (арк.спр.9).

Вказана обставина була підтверджена в судовому засіданні і показаннями свідка ОСОБА_5, який суду пояснив, що проживає в одному будинку з позивачем і знає, що позивач проживає сам. Одного разу він бачив ОСОБА_2 і його сестру ОСОБА_3, з якими його познайомив позивач, неподалік їх будинку, але в його квартирі вони ніколи не проживали.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право приватної власності є непорушним. Це означає, що особа згідно з вимогами ст.ст.316,317,319 Цивільного Кодексу має право на безперешкодне володіння, користування і розпорядження належним йому майном, в тому числі на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, незалежно від волі інших осіб.

Права власника житлового будинку чи квартири визначені ст. 383 Цивільного Кодексу та ст.150 Житлового Кодексу України.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Судом встановлено, що з січня 2017року квартира за своїм цільовим призначенням відповідачами не використовується, їх відсутність в вищезазначеному житловому приміщенні носить тривалий і безперервний характер.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своєю квартирою.

Судом встановлено, що з січня 2017 року спірна квартира за своїм цільовим призначенням відповідачами не використовується, їх відсутність в вищезазначеній квартирі складає понад 1 рік і носить безперервний характер. Поважних причин, за яких відповідачі залишили спірне житлове приміщення, чи домовленостей між ними та позивачем, як власником житла, щодо порядку його використання судом не встановлено.

Оскільки аналіз встановлених обставин та досліджених доказів дають суду підстави вважати, що відповідачі відсутні в квартирі без поважних причин більше одного року, це є підставою для визнання їх втративши ми право користування цим житлом.

Керуючись ст.ст.316,317,319,321,383 Цивільного Кодексу України, ст.ст.4,5,12,76,259,263,265,280-282 Цивільного процесуального Кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_3, до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_3, про визнання осіб втратившими право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3, втратившим право користування квартирою, розташованою в АДРЕСА_4.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: АДРЕСА_3 втратившою право користування квартирою, розташованою в АДРЕСА_4.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Димитровського міського суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 06.07.2018року, повний текст судового рішення виготовлено та підписано в нарадчій кімнаті 12.07.2018року.

Суддя Л.І.Клепка