Рішення № 75272883, 12.07.2018, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1455/18

номер провадження 2/695/894/18

12 липня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богуславецької сільської ради Золотоніського району про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, –

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2003 року померла мати позивача ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина на майно до складу якого входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Богуславець, вул. Б. Хмельницького, 78. За життя ОСОБА_2 склала заповіт посвідчивши його у Богуславецькій сільській раді, за яким все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, вона заповіла позивачу по справі.

Вказану спадщину позивач прийняв шляхом відповідного звернення до нотаріальної контори, на підставі якого заведена спадкова справа №991 за 2004 рік.

Однак належним чином звернувшись до нотаріуса по питанню оформлення своїх спадкових прав, позивач отримав відмову, оскільки право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок з господарськими спорудами належним чином не посвідчено, а саме відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

За таких обставин позивач звернувся до суду з метою захисту, порушених спадкових прав.

У судове засідання позивач не з’явився, однак звернуіся до суду із заявою, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

Представник відповідача – Богуславецької сільської ради в судове засідання не з’явився, направивши до суду заяву, в якій просив суд справу розглянути без участі представника сільської ради, позовні вимоги визнає.

Згідно ч.,ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, а відповідач позовні вимоги визнав повністю, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні розглянути справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі та прийняти рішення на підставі доказів, що знаходяться у ній.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

При цьому суд виходить з наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Як вбачається із свідоцтва про смерть (серії 1-СР №234923 від 27.10.2003 року) ОСОБА_2 померла 26.10.2003 року, про що зроблено відповідний актовий запис №12.

Частиною 2 ст. 1220 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Судом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася 26 жовтня 2003 року.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначає, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже в справі, яка розглядається спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України, однак строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, а тому спадкові відносини регулюються ЦК України, тим більше, що спадкова справа заведена, як вбачається із повідомлення Золотоніської районної державної нотаріальної контори, 22.12.2004 року.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Богуславецької сільської ради за вих. № 112 від 23.02.2018 року, за померлою ОСОБА_2 числиться житловий будинок з надвірними господарськими будівлями за адресою: вул. Б. Хмельницького, 78, с. Богуславець Золотоніського району Черкаської області. Рік побудови будинку 1970.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.04.2018 року Золотоніською районною державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок, із-за відсутності правовстановлюючого документа на дане майно.

Суд бере до уваги, що “Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР”, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов’язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення” (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не було передбачено процедури введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні прав власності.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад і додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Оскільки сам будинок був побудований в 1970 році, а в сільській раді наявний відповідний запис в погосподарській книзі про власника вказаного будинку, суд приходить до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 за життя належав на праві власності будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: вул. Б. Хмельницького, 78, с. Богуславець Золотоніського району Черкаської області, хоча за життя вона і не отримала відповідного свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок.

Окрім того суд, при вирішенні вказаної справи бере до уваги, що згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільська рада, як відповідач по справі та орган місцевого самоврядування, що здійснює представництво територіальної громади позовні вимоги визнала повністю, а отже визнала і факт належності вказаного будинку померлій ОСОБА_2, а також факт належного прийняття спадщини позивачем по справі.

Відповідно до загальних норм, закріплених в ст. 1216 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Так згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, то первинна реєстрація права власності в такому випадку не може бути проведена на померлого, оскільки власник спадкового майна помер, а за життя право власності не було зареєстровано в належному порядку, то визначення належності зазначеного майна повинно проводитись шляхом визнання права власності за спадкоємцем, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини чи іншим чином має право на спадщину.

Нормами ч. 1 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадщину мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до заповіту ОСОБА_2 від 21.08.2002 року, посвідченого секретарем Богуславецької сільської ради Золотоніського району, зареєстрованого в реєстрі за №101, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належало на день смерті, заповіла позивачу по справі ОСОБА_1.

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як вбачається з повідомлення Золотоніської районної державної нотаріальної контори №494/01-16 від 30.05.2018 року після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа за №991. 22.12.2004 року на ім’я ОСОБА_1 надано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлої.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що позивач є єдиним належним спадкоємцем та прийняв спадщину у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 1296 відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач належним чином прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2, а оскільки оригінал правовстановлюючого документа відсутній, а власник помер, вбачається обмеження прав позивача у можливості прийняття та належного розпорядження своїм спадковим майном, а тому, враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись

ст., ст. 346, 1268 ЦК України та ст. 10,

ст., ст. 76,264,265 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Богуславецької сільської ради Золотоніського району про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – задовольнити повністю.

Визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Б. Хмельницького, 78, село Богуславець, Золотоніського району Черкаської області за ОСОБА_1, в порядку спадкування за заповітом, посвідченим у Богуславецькій сільській раді Золотоніського району 21.08.2002 року, реєстр №101, після померлої 26 жовтня 2003 року матері позивача ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя: Середа Л.В