Постанова № 75272828, 10.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року м. Рівне

Справа № 572/3075/17

Провадження № 22-ц/787/915/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,

секретар судового засідання Брикса Ю. Ю.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1;

відповідач – Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року у складі судді Рижого О.А., ухвалене в м. Сарни Рівненської області о 12 год. 36 хв., відомості про дату виготовлення повного тексту рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» про припинення дії договору іпотеки нерухомого майна та стягнення безпідставно набутих коштів.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року вказаний позов задоволено. Визнано припиненим іпотечний договір, укладений 18.04.2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Сарненського ТВБВ № 10017/0113 філії Рівненського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», посвідчений 18.04.2007 р. приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1764, предметом іпотеки якого є нерухоме майно - житловий будинок А-1, загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 65,4 кв.м. з надвірними будівлями: сарай (1/2 Б), огорожа (№ 1), огорожа (1/2 № 2) та земельна ділянка площею 0,0490 га. яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: м.Сарни вул.Меліоративна, 9 та припинено обтяження за вказаним іпотечним договором. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Сарненського ТВБВ № 10017/0113 філії Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 6460 грн. 01 коп.. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Сарненського ТВБВ № 10017/0113 філії Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір в сумі 960,00 грн..

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ПАТ «Державний ощадний банк України» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що суд помилково ототожнив закінчення виконавчого провадження із припиненням основного зобов’язання, чим порушив вимоги ст.. 598-599 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Стверджує, що відмова суду у задоволенні позову Банку по цивільній справі № 572/2135/15-ц через пропуск строків позовної давності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про те, що позов про звернення стягнення є підставним, відповідно – наявна заборгованість по кредиту, а, отже, основне зобов’язання не припинено. Додає, що пропуск строку позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов’язання в односторонньому порядку, якщо таке його право не встановлене договором або законом. Звертає увагу на порушення місцевим судом норм процесуального права, які знайшли своє виявлення, зокрема у тому, що: суд не взяв до уваги висновків, зроблених судами в справі № 572/2135/15-ц щодо обставин справи, чим порушив ч. 4 ст. 82 ЦПК України; стягнув на користь ОСОБА_1 6460,01 грн. за відсутності доказів сплати боргу останнім; суд не визначився з колом сторін, зазначивши у рішенні про стягнення безпідставно набутих коштів та судового збору з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Сарненського ТВБВ № 10017/0113 філії Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», якого на даний час не існує. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення є законне та обґрунтоване, а апеляційна скарга безпідставна.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено: 18 квітня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Сарненського ТВБВ № 10017/0113 філії Рівненського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2348, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 47 000 доларів США зі сплатою 13 % річних на строк до 17 квітня 2017 року(далі кредитний Договір).

Для забезпечення виконання кредитного Договору 18 квітня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Сарненського ТВБВ № 10017/0113 філії Рівненського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений 18.04.2007 р. приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1764 (далі –Договір іпотеки).

В пункті 9.1 Договору іпотеки сторони передбачили термін його дії до повного виконання зобов»язання за кредитним договором в повному обсязі.

Рішенням Сарненського районного суду від 09.12.2010 року у справі № 2-1318/2010 частково задоволено позов прокурора Сарненського району Рівненської області в інтересах ВАТ "Державний ощадний банк" та стягнуто в солідарному порядку із позичальника та поручителя ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь Банку 315 682 гривні 55 копійок.

Звертаючись до суду з позовом про дострокове стягнення з позичальника та поручителя всієї суми заборгованості за кредитним Договором, ВАТ "Державний ощадний банк" перевів залишок заборгованості, відсотки за користування кредитом в національну валюту України за встановленим на той час НБУ курсом валют, і просив стягнути з борг в розмірі 322333 грн. 49 коп.

На виконання рішення Сарненського районного суду від 09.12.2010 року виданий виконавчий лист, який був пред'явлений банком до виконання у Сарненський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській обл.

Постановою державного виконавця Сарненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській від 06 січня 2016 року, виконавче провадження закінчене в зв'язку із повною сплатою боржником заборгованості по виконавчому листу № 2-1318, виданому Сарненським райсудом 06.05.2011 р. на виконання рішення Сарненського районного суду від 09.12.2010 року.

Постанова державного виконавця Сарненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції від 06 січня 2016 року про закінчення виконавчого провадження стягувачем не оскаржувалась.

Рішенням Сарненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2015 року по справі № 572/2135/15-ц у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: м.Сарни вул.Меліоративна, 9 та виселення відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду із позовом. Рішення Сарненського міського суду від 03 листопада 2015 року після перегляду в апеляційному та касаційному порядку набрало законної сили.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просив визнати припиненим Договір іпотеки та припинити обтяження з тих підстав, що за повного виконання зобов»язань за основним договором припинились зобов»язання за договором зхабезпечення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що зобов'язання за Договором кредиту, на забезпечення якого був укладений Договір іпотеки, виконані і є припиненим у відповідності до ст. 599 ЦК України, а тому, в силу вимог ст.17 Закону України «Про іпотеку», є підстави для визнання припиненим Договору іпотеки.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов»язання нерухомим майном, що залишається у володіння і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов»язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України "Про іпотеку", де зазначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Верховним Судом України в постанові від 8 лютого 2017 року у справі № 6-2560цс16 висловлена правова позиція, в якій зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 598, 599 ЦК України). Оскільки забезпечені іпотекою зобов’язання за договором кредиту виконано в повному обсязі, то зобов’язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються. Висновки судів про те, що існують невиконані перед банком зобов’язання за іпотечним договором у вигляді несплаченої іпотекодавцем суми штрафу, суперечать вищезазначеним вимогам закону.

Оскільки, на підставі наявних у справі доказів установлено що, забезпечені іпотекою зобов’язання за Договором кредиту виконано в повному обсязі, тому зобов’язання за Договором іпотеки, як похідні від кредитного Договору, припинено.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що у позичальника є невиконані зобов»язання за кредитним договором не доведені жодними доказами.

Як видно з рішенням Сарненського районного суду від 09.12.2010 року у справі № 2-1318/2010, звертаючись до суду з позовом про дострокове стягнення з позичальника та поручителя всієї суми заборгованості за кредитним Договором, ВАТ "Державний ощадний банк" перевів залишок заборгованості, відсотки за користування кредитом в національну валюту України та просив стягнути з борг в розмірі 322333 грн. 49 коп.

Відповідач не заперечує, що стягнута за рішення суду сума боргу позичальником та поручителем сплачена.

Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц вказав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора припиняє зобов»язання за кредитом і надає кредитору право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

За змістом ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Заперечуючи законність рішення суду першої інстанції в частині стягнення безпідставно набутих коштів, відповідач в апеляційній скарзі не заперечує про наявність факту переплати позивачем 6460 грн. 01 коп., однак доводить, що суд першої інстанції допустився помилки, стягнувши кошти не з юридичної особи.

Такі аргументи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки за рішенням суду на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Сарненського філії Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України». Саме таку назву юридичної особи зазначає відповідач, подаючи апеляційну скаргу.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлено 16 липня 2018 року.

Головуючий суддя підпис ОСОБА_4

Судді: підпис

підпис

Копія вірна: суддя-доповідач ОСОБА_4