Рішення № 75271785, 10.07.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3212/18

2/357/1787/18

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бондаренко О. В. ,

при секретарі - Бондаренко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом Приватне акціонерне товариство «Просто – страхування» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН України», про відшкодування шкоди в порядку регресу -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 30.03.2018 року звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 24 квітня 2017 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 уклали договір страхування № PKS 1700662 майнових інтересів власника автомобіля „Ford FOCUS", реєстраційний номер АА 8255 MB. 04 липня 2017 року в місті Києві на бульварі ОСОБА_3 відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль „Toyota PRADO", реєстраційний номер BE 5045 ВК, яким керував ОСОБА_1, та застрахований автомобіль „Ford FOCUS", реєстраційний номер АА 8255 MB, яким керував ОСОБА_4. Відповідно до Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») від 04 липня 2017 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1. У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до Звіту № 121776 від 21 лютого 2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу „Ford FOCUS", реєстраційний номер АА 8255 MB, становить 7 901,57 гривень, а відповідно до Рахунку № 06109 від 19 липня 2017 року вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу становить 7 245,58 гривень. Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 31 липня 2017 року співробітниками AT «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт № 121776, відповідно до якого страхове відшкодування становить 7 245,58 гривень. Відповідно до платіжного доручення № 13826 від 01 серпня 2017 року AT «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу „Ford FOCUS", реєстраційний номер АА 8255 MB, в розмірі 7 245,58 гривень. Таким чином, фактичні витрати AT «ПРОСТО-страхування», пов'язані з цим страховим випадком складають 7 245,58 гривень. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра Україна» відповідно до Полісу № АК/5822470. У зв'язку з цим 01 грудня 2017 року ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра Україна» виплатило АТ «ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування в розмірі 4 890,88 гривень. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 повинен відшкодувати АТ «ПРОСТО-страхування» грошові в розмірі: 7245,58 грн. - 4 890,88 грн. = 2 354,70 гривень, де, 7 245,58 грн. - загальна сума збитку; 4890,88 грн. - страхове відшкодування, яке сплатило ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра Україна». Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» направляло 04.12.2017 року рекомендованим листом Претензію № 04-2969 ОСОБА_1, однак, він ніяким чином не відреагував на дане звернення. Таким чином, АТ «ПРОСТО-страхування» не вдалося врегулювати даний спір самостійно, в зв’язку з цим просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 2 354,70 гривень та витрати на оплату судового збору в розмірі 1 762,00 гривень.

05.06.2018 року Представник Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» подав клопотання про залучення співвідповідача ТОВ «ТИТАН України», посилаючись на те, що оскільки при зверненні з вказаним позовом до суду, позивачу не було відомо, що на момент ДТП 04.07.2017 року відповідач перебував у трудових відносинах та виконував трудові обов'язки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТИТАН України», позов був пред'явлений саме до відповідача ОСОБА_1 та подав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИTAH України» на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 2 354,70 гривень та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН України» на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» витрати на оплату судового збору в розмірі 1 762,00 гривень.

08.06.2018 року Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання представника позивача, про залучення співвідповідача у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди задоволено. Залучено у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди, співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИТАН України» ( ЄДРПОУ 32611323, адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечникова,2, літ. А) та прийнято до провадження уточнену позовну заяву.

Представник позивача, згідно довіреності ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився до суду подав клопотання, про проведення судового засідання у відсутності представника позивача та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, просив прийняти рішення на підставі наявних в справі документів та доказів, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Також, направив до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» частково заперечує проти доводів ОСОБА_1 викладених у відзиві на позов, вважає їх необґрунтованими, посилаючись на те, що 24.04.2017 року Приватне акціонерне товариство „ПРОСТО - страхування" та ОСОБА_2 уклали договір страхування № PKS 1700662 майнових інтересів власника автомобіля Ford FOCUS", реєстраційний номер АА 8255 MB. 04.07.2017р. року в місті Києві на бульварі ОСОБА_3 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі: автомобіля „Toyota PRADO", д.н.з. BE 5045 ВК, яким керував ОСОБА_1, та застрахований автомобіль „Ford FOCUS", д.н.з. АА 8255 MB, яким керував ОСОБА_4. Відповідно до Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») від 04.07.2017 року ДТП сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1. У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до Звіту № 121776 від 21 лютого 2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу „Ford FOCUS", реєстраційний номер АА 8255 MB, становить 7 901,57 гривень, а відповідно до Рахунку № 06109 від 19 липня 2017 року вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу становить 7 245,58 гривень. Зазначена вище ДТП було визнана страховим випадком, про що 31 липня 2017 року співробітниками AT «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт № 121776, відповідно до якого страхове відшкодування становить 7 245,58 гривень. Відповідно до платіжного доручення № 13826 від 01 серпня 2017 року AT «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу „Ford FOCUS", реєстраційний номер АА 8255 MB, в розмірі 7 245,58 гривень. Таким чином, фактичні витрати AT «ПРОСТО-страхування», пов'язані з цим страховим випадком складали 7 245,58 гривень. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра Україна» відповідно до Полісу № АК/5822470. У зв'язку з цим 01 грудня 2017 року ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра Україна» виплатило АТ ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування в розмірі 4 890,88 гривень. У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 повинен був відшкодувати АТ «ПРОСТО-страхування» грошові в розмірі: 7 245,58 грн. - 4 890,88 грн. = 2 354,70 гривень. Позивач звернувся до відповідача з претензією № 04-2969 від 04 грудня 2017 року, шляхом направлення рекомендованим листом, однак, ОСОБА_1 ніяким чином на претензію не відреагував, відповіді не надав. Доводи відповідача, що «при оформленні ДТП, повідомив, що автомобіль яким він керував належить ТОВ «Титан Україна» на якому відповідач працює, що й відображено в документах. Також, про факт виконання трудових відносин під час ДТП відповідач неодноразово заявляв АТ «ПРОСТО-страхування» не відповідають дійсності, є хибними необгрунтованими, такими, що спотворюють обставини справи. Жодних доказів на підтвердження вказаного відповідач не надавав, як і не надав відповіді на претензію, яку отримав 06.12.2017 року, хоча позивач звертався в досудовому порядку.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, до суду надіслав відзив в якому зазначив, що позов AT «Просто Страхування» не підлягає до задоволення з огляду на наступне: так дійсно, 04.07.2017 року на перехресті вул. Коновальця та ОСОБА_6 ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: Ford Focus з номерним знаком АА 8255 MB під керуванням ОСОБА_4, який належить ОСОБА_7 та Toyota Prado з номерним знаком BE 5045 ВК під його керуванням, який належить ТОВ «Титан Україна». Вину у скоєнні ДТП він визнав, та при оформленні ДТП, повідомив, що автомобіль яким він керував належить ТОВ «Титан Україна» на якому відповідач працює, що й відображено в документах. Також, про факт виконання трудових відносин під час ДТП відповідач неодноразово заявляв AT «ПРОСТО СТРАХУВАННЯ». Документи, які додані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог також містять відомості, що автомобіль належить ТОВ «Титан Україна». Але, не дивлячись на це, він отримав ухвалу від 18.04.2018 року, про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви про відшкодування шкоди, в якій він зазначений відповідачем. Враховуючи, що на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Титан Україна», що підтверджується довідкою від 15.05.2018 року за вих. № 62 та подорожнім листом від 04.07.2017 року за №474, то обов'язок відшкодовувати шкоду завдану працівником під час виконання трудових обов'язків покладається на роботодавця. Відповідно до п.3.2. Звіту № 121776 від 21.02.2018 року про визнання вартості матеріального збитку, Ford Focus з номерним знаком АА 8255 MB складає 0,0000. коефіцієнт фізичного зносу. Відповідно до п.4.2 цього ж Звіту - втрата товарної вартості (ВТВ) Ford Focus з номерним знаком АА 8255 MB складає 0,00 грн. Відповідно до «Висновку» Звіту № 121776 від 21.02.2018 року вартість відновлювального ремонту складає 7 901,57 грн., відповідно до страхового акту №121776 від 31.07.2017 року та платіжного доручення №13826 від 01.08.2017 року страхове відшкодування за ремонт складає 7 245,58 грн. Відповідно до ст.9.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 грн. на одного потерпілого. Враховуючи вищевикладене, ліміту відповідальності (50 000 грн.) ПАТ «Саламандра-Україна», в якій я застрахував свою цивільну відповідальність достатньо для повного відшкодування шкоди 7 901,57 грн., а законодавчі обмеження (фізичний знос та втрата товарної вартості) дорівнюють «0» та не впливають на зменшення страхової суми: 5000 грн. (ліміт страховика) «більше» 7 901,57 грн. (розмір шкоди) -0,0000 (фізичний знос)- 0 грн. (втрата товарної вартості). Тому, виплата страхового відшкодування ПАТ «Саламандра-Україна» в розмірі 4 890,88 грн. є неповною та різниця в розмірі 2 354,70 грн. (яку позивач просить стягнути з нього) підлягає до стягнення з ПАТ «Саламандра-Україна», як страхової компанії в якій була застрахована його цивільна відповідальність, в межах обов'язкового ліміту відповідальності ПАТ «Саламандра-Україна» та законодавчі обмеження (фізичний знос та втрата товарної вартості) дорівнюють «0» та не впливають на зменшення страхової суми, проте враховуючи, що позовні вимоги до ПАТ «Саламандра-Україна» не заявлено, в задоволені позову слід відмовити.

Представник ТОВ «ТИТАН України» в судове засідання не з’явився, до суду подав повідомлення та заяву, з яких вбачається, що 06.06.2018 року, ТОВ «Титан-України» отримало від АТ «Просто Страхування» позовну заяву про відшкодування шкоди (уточнену) без будь яких додатків до ТОВ «Титан-України». Також, повідомили про відсутність з боку ПАТ «ПРОСТО-страхування» вжиття заходів досудового врегулювання спору і до моменту отримання позову ТОВ «Титан України» не отримувало жодних вимог з боку ПАТ «ПРОСТО-страхування». Залучення ТОВ «ТИТАН України» в якості співвідповідача, зазначили, що відповідно до статті 20 ІІПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. У абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою та другою статті 15 ІІПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Абзацом 3 пункту 15 зазначеної постанови Пленуму роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського СУДУ. Отже, зазначена справа в частині позовних вимог ПАТ "ПРОСТО-страхування" до ТОВ "Титан України" про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому просили не приймати до провадження уточнену позовну заяву ПАТ "Просто-страхування", в разі прийняття у провадження уточненої позовної заяви, провадження в частині позову ПАТ "ПРОСТО-страхування" до ТОВ "Титан Україна" закрити.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що 04.07.2017 року о 14.05 год. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «TOYOTA PRADO» д.р.н. ВЕ 5045 ВК у м. Києві по бульвару Лесі Українки скоїв зіткнення з автомобілем «Ford FOCUS» д.н.р. АА 8255 МВ, у зв’язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження, та було заподіяно матеріальні збитки.

Відповідно до Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») від 04 липня 2017 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1.

Як вбачається з даного протоколу ОСОБА_1 вину свою у вчиненні ДТП визнав, та вказав, що автомобіль «TOYOTA PRADO» д.р.н. ВЕ 5045 ВК належить ТОВ «ТИТАН України» та те, що даний автомобіль застрахований в «Саламандра Україна», номер полісу АК/5822470 (а.с.9).

В результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника ОСОБА_2 «Ford FOCUS» д.н.р. АА 8255 МВ, який був застрахований страховою компанією АТ «Просто-страхувальник», що підтверджується договором №1700662 серії РКS від 24.04.2017 року (а.с.4).

Відповідно до Звіту № 121776 від 21 лютого 2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу „Ford FOCUS", реєстраційний номер АА 8255 MB, становить 7 901,57 гривень, а відповідно до Рахунку № 06109 від 19 липня 2017 року вартість відновлювального ремонту даного транспортного засобу становить 7 245,58 гривень (а.с.10-32).

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 31 липня 2017 року співробітниками AT «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт № 121776, відповідно до якого страхове відшкодування становить 7 245,58 гривень (а.с.37).

Відповідно до платіжного доручення № 13826 від 01 серпня 2017 року (а.с.38) ОСОБА_2 AT «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу „Ford FOCUS", реєстраційний номер АА8255 MB, в розмірі 7 245,58 гривень.

Відповідно до ст. З ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

- п. 1 ст. 9 - Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

- ст. 12 даного закону - страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи...

04.12.2017 року АТ «ПРОСТО-страхування» направило ОСОБА_1 претензію (а.с.39), з якої вбачається, що співробітниками АТ «ПРОСТО-страхування» було складено страхових акт, відповідно до якого страхове відшкодування було виплачено в розмірі 7 245 грн. 58 коп. Відповідно до укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра Україна» договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ остання виплата страхове відшкодування в розмірі 4 890 грн. 88 коп., тому просили сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а саме: 7 245 грн. 58 коп. – 4 980 грн. 88 коп. = 2 345 грн. 70 коп.

Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Обов'язковими умовами для покладення матеріальної відповідальності за завдану працівником шкоду на роботодавця згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України є доведеність перебування останніх у трудових відносинах та виконання особою, яку визнано винною, у цей час трудових обов'язків.

Враховуючи, що на момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТИТАН України», що підтверджується довідкою від 15.05.2018 року за вих. № 62 та подорожнім листом від 04.07.2017 року за №474, то обов'язок відшкодовувати шкоду завдану працівником під час виконання трудових обов'язків покладається на роботодавця, в даному випадку відповідачі не несуть солідарну відповідальність, а позивач, враховуючи, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТИТАН України», має право вимоги до останнього, який у свою чергу має право регресної вимоги до працівника.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Вона виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

Таким чином, позивачу як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав, на що вказував суд раніше.

При розрахунку розміру страхового відшкодування збитків за даним страховим випадком, розмір шкоди має визначатись або у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу, або у розмірі вартості транспортного засобу станом перед ДТП.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Відповідно до ст.32.7. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу;

Відповідно до п.3.2. Звіту № 121776 від 21.02.2018 року про визнання вартості матеріального збитку, коефіцієнт фізичного зносу Ford Focus з номерним знаком АА 8255 MB складає 0,0000.

Відповідно до п.4.2 цього ж Звіту - втрата товарної вартості (ВТВ) Ford Focus з номерним знаком АА 8255 MB складає 0,00 грн.

Відповідно до «Висновку» Звіту №121776 від 21.02.2018 року вартість відновлювального ремонту складає 7 901,57 грн., відповідно до страхового акту №121776 від 31.07.2017 року та платіжного доручення №13826 від 01.08.2017 року страхове відшкодування за ремонт складає 7 245,58 грн.

Тому, виплата страхового відшкодування ПАТ «Саламандра-Україна» в розмірі 4890,88 грн. є неповною та різниця складає 2 354,70 грн.

Спосіб захисту свого права обраний позивачем, щодо солідарного стягнення шкоди з ОСОБА_1 та ТОВ «ТИТАН України» не відповідає правовідносинам які склалися, оскільки солідарну відповідальність згідно норм ст.1190 ЦК України несуть особи спільними діями яких завдано шкоду.

Розглядаючи позов про відшкодування матеріальної шкоди диспозитивно в межах позову відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд позбавлений можливості для його задоволення, з урахуванням зазначених вище обставин.

Також, не підлягає до задоволення вимоги відповідача щодо закриття провадження у справі, оскільки позивачем не було заявлено окремо вимог до юридичної особи ТОВ «ТИТАН України», а заявлені вимоги щодо солідарного обов’язку двох осіб: ОСОБА_1 та ТОВ «ТИТАН України».

Суд, приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_1, викладені у відзиві, оскільки вони обґрунтовані та підтверджені відповідними доказами, а позивач, в свою чергу, не довів в судовому порядку заявлені вимоги, в тому числі щодо солідарного обов’язку відповідачів, враховуючи, що він мав звернутись з такими вимогами до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра Україна» та ТОВ «ТИТАН України» в порядку визначеному ГПК України.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не піддягають відшкодуванню.

Відповідно до п.47 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-УІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов 'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів) (п.48 вказаного Пленуму).

Відповідно до ст. 133 ч.4 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст.137 п.2 ЦПК України). Відповідно до ст.141 ч.1 п.2 інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Тому, враховуючи, що відповідачем надано відповідні докази щодо понесених ним витрат на правову допомогу ( а.с. 60-66), розмір витрат не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, який становить 2233,80 грн. ( 3723,00 грн. - мінімальна заробітна плата, 40% якої складає 1489,20 грн., затрачені годин - 90 хв.), суд в межах заявленого розміру витрат, стягує з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1116,90 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст.1187, 1188, 1167, 1194 ЦК України, ст.2,6,35,37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 50, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Просто – страхування» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН України», про відшкодування шкоди в порядку регресу, відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто – страхування» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1116,90 грн. ( одна тисяча сто шістнадцять гривень 90 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської областічерез Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

СуддяОСОБА_8