Рішення № 75271548, 13.07.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кравець І. А.

відповідача ОСОБА_1

(Справа № 285/310/18, провадження у справі № 2/0285/466/18)

розглянув у судовому засідання у загальному поряду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «Приватбанк) до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

ПАТ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, який в подальшому уточнив, та просить суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.12.2010 року у розмірі 197454,62 грн. станом на 27.12.2017 р.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 13.08.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, як наслідок, станом на 27.12.2017 року виникла заборгованість у розмірі 197454,62 грн., яка складається з 107422,86 грн. – заборгованості за кредитом, 56568,36 - заборгованості по процентам за користування кредитом, 23584,61 грн. - заборгованість за пенею, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 9378,79 – штраф (процентна складова).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав до суду клопотання про підтримання позовних вимог у повному обсязі та про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він здійснював погашення кредиту через термінал банку, однак не отримував відповідних квитанцій, що позбавляє його можливості спростувати доводи банку щодо наявності у нього заборгованості. Крім того, посилався на те, що банк, на його звернення, не надає відомостей про погашенні ним сум кредиту, оскільки кошти, що ним вносилися на погашення кредиту, розрахунок заборгованості не містить.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 21.12.2010 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідач ОСОБА_1 підписуючи Анкету-заяву фактично погодився на те, що підписана заява разом з запропонованими «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк».

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦПК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формуляторах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач зобов’язання своєчасно не виконав та не повернув банку грошові кошти для погашення існуючої заборгованості, останній платіж ним здійснено 29.11.2017 року, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг кредитний ліміт встановлюється банком на підставі наданих ним клієнтом документів, та позивач надає згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту і його зміну (збільшення, зменшення, анулювання) за рішенням банку.

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов’язувався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором. У разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі прострочених кредитах і овердрафту), оплату винагороди банку.

Відповідно до змісту п.п. 2.1.1.4.2, п.п. 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати достроково виконання боргових зобов’язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків у цілому чи в певній частці.

Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Матеріали справи не містять доказів, що між сторонами було розірвано договір у порядку визначеному цім пунктом.

Отже між сторонами в справі виникли та існують правовідносини щодо виконання цивільно – правових угод, а саме кредитного договору.

Так, згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, належним виконанням зобов’язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.

Посилання відповідача на те, що він здійснював погашення кредиту, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки в порушення вимог ч.3 ст. 12 ЦПК України та ст. 81 ЦПК України ним не було надано суду доказів на підтвердження своїх заперечень щодо відсутності у нього боргу перед позивачем про погашення ним взятого кредиту та відсутності заборгованості. Крім того, судом відповідачу неодноразово надавалася можливість звернутися до позивача з запитом про надання відомостей про причини відсутності в розрахунку заборгованості даних про здійсненні ним платежі.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено умови на яких ним було взято кредит, а тому вимога банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом (тіло кредиту), заборгованості по відсотках та пені підлягає повному задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по судових штрафах, то суд приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що неустойка (пеня і штраф) нараховуються за одне і те ж порушення – несвоєчасне виконання зобов'язань.

Окрім нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості позивач нарахував також 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 9378,79 грн. - штраф (процентна складова) за таке ж саме порушення.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на наведене судом не встановлено підстав для стягнення штрафів – фіксованої частини (500 грн.) та процентної складової (9378,79 грн.), оскільки діючим законодавством не передбачена подвійна відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що рішення повинно бути не тільки законним, але і справедливим, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом – 107422,86 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 56568,36 грн. та пеню – 23584,61 грн., а всього 187575,83 грн.

Також наявні підстави згідно ст. 141 ЦПК України для стягнення із відповідача понесених позивачем судових витрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог,у розмірі 2813,64 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, вул. Лянгуса, 72-А, м. Новоград-Волинський, Житомирської області) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат)) заборгованість в сумі 187575 (сто вісімдесят сім тисяч п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 83 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 107422,86 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 56568,36 грн., нарахована пеня – 23584,61 грн.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення 9878,79 грн. заборгованості по судових штрафах – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, вул. Лянгуса, 72-А, м. Новоград-Волинський, Житомирської області) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат)) документально підтверджені судові витрати у розмірі 2813 грн. 64 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд.

Повне судове рішення складено – 13.07.2018 року.

Головуючий