Постанова № 75271205, 10.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. Справа№ 910/23498/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Отрюха Б.В.

при секретарі судового засідання: Каменській Т.О.

За участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.07.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.04.2018 (повне рішення складено 14.05.2018)

у справі №910/23498/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД"

про стягнення 1099790,41 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" про стягнення 1 099 790,41 грн., з яких: 758 955,02 грн. - плата за користування вагонами, 388 117,76 грн. - збір за зберігання вантажу у вагонах, 2 424,83 грн. - збір за маневрову роботу та 292,80 грн. - телеграфний збір.

Рішенням Господарського суду міста Києва вiд 26.04.2018 у справі № 910/23498/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та процесуального права, а також дійшов упередженого висновку про відсутність вини відповідача, що не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить письмовим доказам по справі.

Апелянт зазначає, що факт простою вагонів №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204 документально засвідчили працівники станції Кучурган філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», про що було складено акти загальної форми №14к1, №16к1 від 26.01.2017 р. в яких зазначено, що вказані вагони затримано на підставі ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України, п. 14 Постанови КМУ №467 від 23.05.2012 р. «Про затвердження переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України» та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області.

Час затримки вагонів по станції Кучурган засвідчений актами загальної форми № 117К від 25.07.17р. та № 118К1 від 25.07.17р., складений працівниками станції Кучурган філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Апелянт зазначає, що всупереч вимогам ст. 614 ЦК України ст. 74 ГПК України відповідач не надав суду належних доказів того, що затримка спірних вагонів з вантажем відбулась не з його вини.

За переконанням апелянта, матеріалами справи підтверджується, що саме дії відповідача призвели до вжиття правоохоронними органами та судом заходів затримки вагонів №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204, та арешту вантажу, що документально підтверджено матеріалами справи №910/23498/17.

Згідно залізничних накладних №№456327, 456343, 456368, 456350 вантаж «Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах» у вагони завантажував саме відповідач-вантажовідправник ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД», який несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів відповідно до ст. 120 Статуту залізниць України.

На думку апелянта, суд першої інстанції незаконно та безпідставно звільнив відповідача вантажовідправника Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» від матеріальної відповідальності, по справі № 910/23498/17, у зв'язку із чим останній незаконно уникнув віддовідальності за свої незаконні дії, а позивачу Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії « Одеська залізниця » незаконно відмовлено в стягненні суми -1 099 790,41 грн. з відповідача ( в зазначену суму входить плата за користування вагонами у сумі -758 955,02 грн. (з ПДВ), збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі -338 117,76 грн. (з ПДВ), збір за маневрову роботу у сумі-2 424,83 грн. (з ПДВ), телеграфний збір на суму 292,80 грн. (з ПДВ). Загальна сума, яка підлягає до стягнення - 1 099 790,41 грн. (з ПДВ).

Представника відповідача проти позову заперечив повністю, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

У січні 2017 р. TOB "AЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" було оформлено накладні №№456327, 456343, 456368, 456350 на відправку вагонів №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204 зі станцій Київ-Московський (перейменовано в Київ-Деміївський) та Васильків-1.

З зазначених накладних вбачається, що вагони завантажені вантажем "Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах" та слідували на станцію Галац Ларга Румунська залізниця для вантажоодержувача СЧ "Пролісок" C.P.JI. (копії накладних містяться в матеріалах).

За клопотаннями слідчого ОВС СУ ГУНП в Одеській області Макарової М.М. у рамках кримінального провадження №12017160000000023 від 13.01.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України Приморським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу по справі №522/1008/17 (1-кс/522/1547/17) від 02.02.2017 р., якою старшому слідчому ОВС СУ ГУНП в Одеській області Макаровій М.М. та співробітникам УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України надано дозвіл на проведення огляду вантажу, який переміщається у залізничних вагонах №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 р. №273/96-ВР передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Працівниками станції Кучурган було складено акти загальної форми №14к1, №16к1 від 26.01.2017 р. для засвідчення факту простою вагонів.

Про факт затримки вагонів ст. Кучурган направила на адресу станції відправлення Київ-Московський телеграму №7 від 26.01.2017 р., на станцію Васильків-1 телеграму №5 від 26.01.2017 р. (копії телеграм містяться в матеріалах справи).

01.06.2017 р. на адресу філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" надійшов лист від Слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області вих. №4/7575 від 31.05.2017 р., яким старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковник поліції Макарова М.М. повідомляла, що в ході досудового розслідування по кримінальним справам №42016230000000238 та №12017160000000023 з метою встановлення осіб, причетних до скоєння правопорушення, накладено арешт на 88 вагонів (серед, яких вагони №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204) та просила з метою недопущення вивозу за межі України вагонів направити зазначені вагони на ст. Одеса-Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ "Віматекс" (копія листа міститься в матеріалах справи).

У той же день філією "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" було одержано лист ТОВ "Віматекс" вих. №54-17 від 31.05.17, яким ТОВ "Віматекс" підтверджував готовність прийняття зазначених вагонів на свою адресу.

25.05.2017 р. вагони були переадресовані на адресу ТОВ "Віматекс", що підтверджується наказами на переадресування вагонів №367 від 25.07.2017 р. та №369 від 25.07.2017 р.

Позивач зазначає, що залізниця понесла додаткові витрати пов'язані із перевезенням та затримкою вантажу з вини відповідача по станції Кучурган та вважає, що ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» повинно оплатити філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» плату за користування вагонами у сумі 758 955,02 грн. (з ПДВ), збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 338 117,76 грн. (з ПДВ), збір за маневрову роботу у сумі 2 424,83 грн. (з ПДВ), телеграфний збір на суму 292,80 грн. (з ПДВ), загальна сума 1 099 790,41 грн. (з ПДВ).

Для досудового врегулювання спору станцією відправлення Київ- Московський (станція перейменована в Київ-Деміївський) було направлено ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» лист-претензію вих. № 366/ДС від 09.08.17, якою просила оплатити платежі у сумі 821 584,24 грн. (з ПДВ), нараховані за час затримки вагонів №№ 60935780, 65285033, 66210204.

Для досудового врегулювання спорту станцією відправлення Васильків-1 було направлено ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» лист-претензію вих. № 34 від 10.08.17, якою просило оплатити плату за користування вагонами та додаткові збори нараховані за час затримки вагону № 67843763.

Позивач зазначає, що 11.09.17 від ТОВ «АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД» надійшли листи вих. № 1109-1, № 1109-2, якими підприємство проігнорувало оплату нарахованих платежів та повідомило, що оскаржує дії слідчого ОВС СУ ГУ НП в Одеській області до Генеральної прокуратури України, а також інформувало про призначену експертизу та запевняло, що про результати розгляд скарги та експертизи залізницю буде повідомлено додатково.

Позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача плату за користування вагонами у сумі 758 955,02 грн. (з ПДВ), збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 338 117,76 грн. (з ПДВ), збір за маневрову роботу у сумі 2 424,83 грн. (з ПДВ), телеграфний збір на суму 292,80 грн. (з ПДВ), загальна сума 1 099 790,41 грн. (з ПДВ).

Як встановлено судом, у січні 2017 р. TOB "AЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" було оформлено накладні №№456327, 456343, 456368, 456350 на відправку вагонів №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204 зі станцій Київ-Московський (перейменовано в Київ-Деміївський) та Васильків-1.

З зазначених накладних вбачається, що вагони завантажені вантажем "Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах" та слідували на станцію Галац Ларга Румунська залізниця для вантажоодержувача СЧ "Пролісок" C.P.Л.

Згідно з інформацією, зазначеною в перевізних документах №№456327, 456343, 456368, 456350 платником по вказаних відправленнях є ТОВ "Реілтранс".

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 25.1. Розділу 5 та Розділу 3 Службової інструкції СМГС встановлено, що акти загальної форми є документами перевізника, який оформлюється для посвідчення обставин, які впливають або можуть впливати на перевезення вантажів.

За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статут залізниць України (далі - Статут залізниць), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).

Відповідно до статті 4 Статуту залізниць перевезення залізницею вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) - це міжнародна угода про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна. УМВС є чинною з 01.11.1951 р., а для України з 05.06.1992 р.

Відповідно до параграфу 1 статті 3 УМВС дана угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Параграфом 6 статті 28 СМГС встановлено, що якщо перешкода з перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати, які понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Відповідно до статті 32 СМГС перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, які не передбачені тарифами, що діють і які викликані причинами, що не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів та неустойок".

Статтею 31 СМГС передбачено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника на користь перевізників, які приймають участь у перевезенні, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ними здійснюється; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється. Щодо неустойок діє такий же порядок. Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику у порядку, встановленому національним законодавством держави, у якій здійснювалось перевезення.

При цьому, відповідно до параграфу 3 ст. 22 СМГС відправник несе відповідальність перед перевізником за наслідки, що виникають в результаті відсутності, недостатності або неправильності супровідних документів.

За клопотаннями слідчого ОВС СУ ГУНП в Одеській області Макарової М.М. у рамках кримінального провадження №12017160000000023 від 13.01.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України Приморським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу по справі №522/1008/17 (1-кс/522/1547/17) від 02.02.2017 р., якою старшому слідчому ОВС СУ ГУНП в Одеській області Макаровій М.М. та співробітникам УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України надано дозвіл на проведення огляду вантажу, який переміщається у залізничних вагонах №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204.

Для засвідчення факту простою вагонів працівники станції Кучурган було складено акти загальної форми №14к1, №16к1 від 26.01.2017 р.

01.06.2017 р. на адресу філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" надійшов лист від Слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області вих. №4/7575 від 31.05.2017 р., яким старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковник поліції Макарова М.М. повідомляла, що в ході досудового розслідування по кримінальним справам №42016230000000238 та №12017160000000023 з метою встановлення осіб причетних до скоєння правопорушення накладено арешт на 88 вагонів (серед, яких вагони №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204) та просила з метою недопущення вивозу за межі України вагонів направити зазначені вагони на ст. Одеса-Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ "Віматекс".

Крім того, 06.06.2017 р. на адресу філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" надійшов лист ТОВ "Віматекс" вих. №54-17 від 31.05.2017 р., яким останній підтвердив готовність прийняття зазначених вагонів на свою адресу та гарантував оплату залізничного тарифу.

25.07.2017 р. вагони №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204 були переадресовані на адресу ТОВ "Віматекс", що підтверджується наказами на переадресування вагонів №367 та №369 від 25.07.2017 р.

Відповідно до п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. передбачено, що з відправника стягуються лише платежі та збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника.

Згідно з п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України №644 від 21.11.2000 р., усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що вагони №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204 були затримані не з вини відправника, а за вказівкою органів досудового розслідування.

Відповідно до п. 5 ст. 338 Митного кодексу України передбачено, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі, в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів.

З метою проведення огляду (переогляду) товарів, посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334 та Зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за №567/6855 "акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності".

Однією з таких підстав, як зазначено в п. 3 Правил є "затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил".

Пунктом п. 1.10 вищезаначених Правил передбачено, що з відправника стягуються лише платежі та збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, тобто, у даних спірних правовідносинах, наявність/доведеність вини відправника є однією із ключових підстав стягнення коштів.

В свою чергу, під час розгляду даної справи позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні закону щодо наявності вини відправника у простої вагонів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затвердженої наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 (далі - Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2008 за № 1157/15848, де зазначено, що документом, який засвідчує факт затримки вагонів та її причину є акт загальної форми. В даному випадку, такими актами є акти загальної форми №14к1, №16к1 від 26.01.2017 р.

Відповідно до п. 3.1 розд. 3 службової інструкції до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС) акт загальної форми є документом перевізника, який оформляється для засвідчення обставин, які впливають або можуть вплинути на перевезення вантажів.

Факт та причину затримки вагонів №№67843763, 65285033, 60935780, 66210204 на станціях Київ-Московський (перейменовано в Київ-Деміївський) та Васильків-1 засвідчено актами загальної форми №14к1, №16к1 від 26.01.2017 р., в яких працівниками позивача зазначено, що вказані вагони затримано на підставі ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України, п. 14 Постанови КМУ № 467 від 23.05.2012 р. та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" витрат, пов'язаних із затримкою вищевказаних вагонів, відсутні, оскільки вказане затримання було здійснено не з вини відправника, про що свідчать вище перелічені докази, надані сторонами.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В силу приписів ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Твердження апелянта про те, що саме з вини відповідача відбулася затримка вагонів на станційних коліях, колегія не приймає до уваги, оскільки позивачем підтвердження заявленого, не надано відповідного вироку суду в кримінальній справі, яким встановлено вину відповідача.

Позивачем не доведено суду наявності підстав, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача 1 099 790,41 грн., з яких: 758 955,02 грн. - плата за користування вагонами, 388 117,76 грн. - збір за зберігання вантажу у вагонах, 2 424,83 грн. - збір за маневрову роботу та 292,80 грн. - телеграфний збір.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі № 910/23498/17 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 267, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №910/23498/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі № 910/23498/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/23498/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Б.В. Отрюх