Рішення № 75271077, 07.06.2018, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/243/18

2/706/226/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року м.Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області

В складі головуючого - судді Орендарчука М.П.

при секретарі Пізняк Т.В.,

за участі позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Алексєєнка М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вікторівського психоневрологічного інтернату про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 22.01.2018 він був звільнений з посади молодшої медичної сестри палатної Вікторівського психоневрологічного інтернату на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Перед звільненням, за порушення трудової дисципліни (неналежне виконання службових обов’язків) наказом директора інтернату від 04.01.2018 йому оголошено догану. Підставою застосування дисциплінарного стягнення став акт про неналежне виконання службових обов’язків від 28.12.2017.

До 22.01.2018 жодних претензій йому не пред’являлось, але не бажаючи терпіти безпідставних звинувачень з боку директора закладу він вимушений був написати заяву про звільнення за власним бажанням, яку передав особисто директору.

Проте, 22.01.2018 винесено наказ про його звільнення, фактично накладено стягнення за ті ж дії, стягнення за які накладено наказом від 04.01.2018.

Своє звільнення вважає незаконним, а себе таким, що підлягає поновленню на роботі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача Алексєєнко М.Г. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив суду, що ОСОБА_1. звільнений з роботи у відповідності до вимог чинного трудового законодавства за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов’язків.

Зазначив, що перед звільненням до ОСОБА_1 адміністрацією інтернату неодноразово за кожне порушення трудової дисципліни застосовувалось лише одне дисциплінарне стягнення.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили суду, що ОСОБА_1 не виконував належним чином свої посадові обов’язки, на зауваження не реагував, на адресу керівництва закладу висловлювався брутальною лайкою тощо.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їхніх представників, свідків, вивчивши матеріали справи та надані письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судовому засіданні судом встановлені наступні факти.

Позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Вікторівським психоневрологічним інтернатом, займаючи посаду молодшої медичної сестри палатної.

У вказаному закладі розроблена Посадова інструкція молодшої медичної сестри палатної (в редакціях від 02.11.2016 та від 06.11.2017), з якою ОСОБА_1 ознайомлений.

Пунктами 1, 2, 5, 6 розділу 1, пунктом 2 розділу 2 Посадової інструкції передбачено, що молодша медична сестра палатна безпосередньо підпорядковується сестрі-господині; виконує вказівки директора, лікаря, сестри-господині, середнього медичного персоналу; в своїй роботі керується даною інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку;

- повинна знати: правила догляду за підопічними, способи прибирання і обробки закріплених палат, коридорів, туалетів інших приміщень житлового корпусу та прилеглої території; правила внутрішнього трудового розпорядку;

- молодша медична сестра палатна під час прибирання зобов’язана: прибирати та замітати в житлових, побутових, допоміжних кімнатах, коридорах, туалетах; витирати пил та проводити вологе прибирання із застосуванням миючих засобів на ліжках, тумбочках, шафах, поличках, столах, стільцях, підвіконниках, плафонах (плафони знімає електрик); робити вологе прибирання коридорів, туалетів, актового залу; робити вологе прибирання житлових кімнат; проводити генеральне прибирання в закріплених житлових палатах, коридорах, туалетах під час санітарних днів (вівторок, четвер).

Згідно підпунктів 16.2, 16.3, 16.11, 18 пункту 16 розділу III Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Вікторівського психоневрологічного інтернату, які є складовою частиною колективного договору, працівник зобов’язаний: працювати чесно і сумлінно, додержуватись дисципліни праці; вчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації; поводитись гідно, дотримуватись правил ввічливості та поважно ставитись до колег по роботі; коло обов’язків (робіт), що виконує кожен працівник по своїй спеціальності (кваліфікації, посаді) визначається колективним договором, Статутом, цими правилами, посадовими інструкціями і положеннями, затвердженими в установленому порядку.

Проте, молодша медична сестра палатна ОСОБА_1 вимог Посадової інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку не дотримувався, допускав порушення трудової дисципліни. Зокрема, в робочий час був відсутній на робочому місці, здійснював неякісне прибирання приміщень, не виконував вимог безпосередніх керівників, а на виявлені ними порушення та зауваження висловлювався брутальною лайкою.

За вказані порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Так, на підставі акта комісії від 23.11.2017 та пояснення ОСОБА_1 від 28.11.2017 наказом директора Вікторівського психоневрологічного інтернату від 05.12.2017 № 166/3 молодшій медичній сестрі палатній ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов’язків оголошено догану.

Наказом директора Вікторівського психоневрологічного інтернату від 04.01.2018 № 5/3 молодшій медичній сестрі палатній ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (неналежне виконання службових обов’язків) оголошено догану.

Підставою застосування вказаного стягнення став акт комісії від 28.12.2017 та пояснення ОСОБА_1 від 02.01.2018.

Зміст вказаного наказу керівництвом закладу був доведений до відома ОСОБА_1, про що свідчить акт від 05.01.2018.

Згідно доповідної записки сестри господині ОСОБА_5 від 26.12.2017, під час перевірок молодший медичний працівник ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, при передачі зміни виявлені порушення санітарного стану кімнат і коридорів.

Надати пояснення з приводу порушень трудової дисципліни, зазначених в доповідній сестри - господині, ОСОБА_1 відмовився, про що складено відповідний акт комісії від 05.01.2018.

З протоколу № 16 засідання профспілкового комітету Вікторівського психоневрологічного інтернату від 11.01.2018 вбачається, що профспілковим комітетом в присутності ОСОБА_1 дано згоду на його звільнення. Рішення членами комітету прийнято одноголосно.

Наказом директора Вікторівського психоневрологічного інтернату від 22.01.2018 № 1/1 молодшу медичну сестру палатну ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов’язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпІІ України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.

Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України)..

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пунктах 22, 23 постанови від 06. 11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими п.3 ст.40КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Що стосується заяви про звільнення за власним бажанням поданої позивачем, то суд зазначає.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Закон зобов'язав власника провадити звільнення працівників у строк про який останні просять, тобто йдеться про скорочення двотижневого строку, оскільки за його межами працівник може звільнитися у загальному порядку. У такому разі строк попередження про звільнення скорочується на розсуд працівника.

Випадки, коли на власника покладається обов'язок звільнити працівника у строк, про який він просить перелічені у ст. 38 КЗпП України, а саме: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

Дана норма зобов'язує власника звільнити працівника у строк про який працівник просить, також при звільненні за іншими поважними причинами.

Таким чином, для припинення трудового договору з цієї підстави необхідна взаємна згода сторін, при цьому волевиявлення працівника повинно бути чітким, добровільним і вираженим у письмовій формі.

Із встановлених судом обставин, вбачається, що позивач даною заявою намагався, уникнути звільнення з підстав, передбачених п. 3 ст.40 КЗпП України, оскільки дану заяву позивач подав, після розгляду подання Вікторівського психоневрологічного інтернату щодо звільнення позивача на засіданні профспілкового комітету Вікторівського психоневрологічного інтернату 11.01.2018 року, яке було задоволено.

Таким чином суд, провівши в межах вимог, обґрунтувань позивачем позову та відповідно до наданих сторонами доказів, перевірку обставин звільнення, прийшов до висновку, що звільнення є підставним, проведеним відповідно до вимог закону та в межах процедури звільнення, передбаченої трудовим законодавством України, а тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав належні та достатні докази, які підтверджують систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин посадових обов’язків, після застосування дисциплінарних стягнень.

Натомість, ОСОБА_1 не довів, що керівництвом Вікторівського психоневрологічного інтернату при винесені наказу про його звільнення, допущені порушення законодавства, а також він і не спростував надані відповідачем докази про порушення ним Посадової інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідними від вимоги щодо поновлення на роботі, а тому самостійного обґрунтування судом мотивів залишення їх без задоволення не потребують.

Так як позивач є звільненим від сплати судового збору щодо усіх заявлених ним позовних вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати мають бути віднесені на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 80, 81, 82, 141, 247,258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вікторівського психоневрологічного інтернату про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М.П. Орендарчук