Постанова № 75271026, 12.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року м. Рівне

справа № 569/15837/17

провадження № 22-ц/787/1096/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Гордійчук С.О., Шимківа С.С.

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "ІН-ТАЙМ",

за участю позивача, його представника-адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Першко О.О. від 18 квітня 2018 року, ухваленого в 17 год. 52 хв. в м. Рівне, повний текст якого складено 23 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в:

13.10.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТзОВ "ІН-ТАЙМ" про стягнення моральної шкоди в розмірі 32000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 31 серпня 2016 року працював на посаді начальника Рівненського складу ТзОВ "ІН-ТАЙМ". Згідно наказу №13/2к про припинення трудового договору із 13 червня 2017 року його звільнено із займаної посади за власним бажанням. Однак, всупереч вимогам трудового законодавства відповідач своїх зобов’язань по виплаті заробітної плати не виконав та не виплатив в повному обсязі заробітну плату за період із січня 2017 року по червень 2017 року в сумі 23185,04 грн., відпускні та лікарняні.

Відповідач ухиляється від обов’язку надати йому відомості про нараховану заробітну плату, здійснити її виплату та розрахункових коштів, чим порушує його трудові права. У зв’язку із незаконними діями відповідача, постійними стресовими ситуаціями, невиплатою заробітної плати, затримкою виплати розрахункових коштів, приниженням честі та гідності, у нього загострилися хронічні захворювання та він переживав дуже сильний психічний стрес, внаслідок чого був змушений звертатися за медичною допомогою та лікуватися. Відповідач не виплачував йому заробітну плату за чотири місяці, внаслідок чого позбавив його засобів для існування. Тому, в зв’язку з невиплатою заробітної плати він зазнав моральних страждань, приниження честі та гідності, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, вимушений був приймати додаткові зусилля для налагоджування свого життя.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2018 року стягнуто з ТзОВ "ІН-ТАЙМ" на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення мотивоване тим, що несвоєчасною виплатою заробітної плати позивачу відповідачем завдана моральна шкода, яка, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості підлягає стягненню у розмірі 5 тис.грн.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що рішення в частині суми стягнутої моральної шкоди є незаконним в зв'язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини щодо перебування сторін по справі у трудових відносинах та систематичного порушення відповідачем трудових прав.

Однак, ухвалюючи рішення, суд неповно, однобічно та не об’єктивно дослідив докази по справі, не зазначив чому він одні докази взяв до уваги, а інші ні, не обґрунтував чому, встановивши систематичні порушення трудового законодавства позов підлягає лише частковому задоволенні.

Звертає увагу, що оскільки заробітна плата є єдиним джерелом його доходів, то невиплатою йому протягом пів року заробітної плати відповідач позбавив його засобів до існування, що змусило його змінити свій звичний спосіб життя, обмежувати себе у будь-яких покупках, в тому числі і нормальному харчуванні, та звертатись до друзів і знайомих для позики коштів на проживання.

Також, судом дана невірна оцінка глибині його страждань, так як протягом пів року він жив взагалі без заробітної плати, так як робочий графік у нього був із понеділка по п’ятницю із 8 год. до 19 год. та в суботу із 9 год. до 17 год., що позбавляло його можливості працевлаштуватися в будь-якому іншому місці.

Незаконними діями відповідача, постійним порушенням трудових прав йому завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює в 32000 грн., які підлягають до стягнення в повному обсязі.

Враховуючи викладене просить змінити рішення суду першої інстанції в частині суми стягнення моральної шкоди, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ "ІН-ТАЙМ" зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки, наведені в ній мотиви та підстави для скасування

рішення є безпідставними, а рішення суду є законним та обґрунтованим.

Вважає, що позивач у своїй позовній заяві не вказав жодного доказу, який би підтвердив факт понесених ним душевних страждань, не подав до суду жодних доказів, які б підтвердили зовнішні прояви та реакції позивача, що можуть підтвердити факт завдання моральної шкоди.

В наданій позивачем, як обґрунтування своїх позовних вимог, виписка із медичної картки стаціонарного хворого Д/С № 56, чітко зазначено діагноз "Виражений антено-невротичний синдром з тривожно-депресивним компонентом в наслідок перенесеної ЧМТ (1995 р.)". Тобто дане захворювання у позивача виникло в 1995 році внаслідок черепно - мозкової травми і як наслідок інвалідність 3-ої групи, що немає жодного відношення до трудових відносин між позивачем та ТзОВ "ІН-ТАЙМ". Квитанції, подані позивачем, підтверджують лише той факт, що позивач отримував лікування відповідне до його діагнозу набутого в 1995 році.

Крім того, позивач при розгляді справи судом першої інстанції не покликався на те, що у зв'язку з невиплатою заробітної плати він змушений був позичати кошти у друзів та знайомих та доказів на підтвердження даних обставин не надав.

Наголошує, що несвоєчасна виплата заробітної плати жодним чином не була направлена на приниження честі та гідності позивача, а лише обумовлена складною економічною ситуацією в країні та фінансовими труднощами в компанії.

Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах»ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України(в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31 серпня 2016 року ОСОБА_3 був прийнятий відповідачем на роботу, на посаду начальника складу Рівненського складу ТзОВ "ІН-ТАЙМ".

Наказом від 13 червня 2017 року позивача звільнено за власним бажанням з посади заступника начальника складу Рівненського складу ТзОВ "ІН-ТАЙМ" на підставі статті 38 КЗпП України.

В період з січня по червень 2017 року позивачу не вчасно та не в повній мірі виплачувалася заробітна плата, що підтверджується копіями розрахункових листків за вказаний період.

Частину заробітної плати за січень-червень 2017 року позивачу було виплачено 13 червня 2017 року.

22 червня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду Рівненської області з позовною заявою до ТзОВ "ІН-ТАЙМ", в якій просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період із січня 2017 року по червень 2017 року в сумі 23 185 грн. 04 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Згідно відомості про виплату грошей №679 ТзОВ "ІН-ТАЙМ" 19 липня 2017 року виплатило позивачу в рахунок заробітної плати 2 223 грн. 25 коп.

Крім того, із виписки з карткового рахунку ОСОБА_3 у ПАТ "Сбербанк" вбачається, що 28.08.2017 року відповідачем йому була виплачена заробітна плата в розмірі 3079 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2017 року в справі №569/11227/17 за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ "ІН-ТАЙМ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку провадження закрито в зв'язку з подачею позивачем заяви про відмову від позову.

Згідно ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першою статті 47 КЗпП встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що несвоєчасною виплатою заробітної плати та не проведенням повного розрахунку при звільненні позивача, останньому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв'язків і необхідності докладання ним додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. визначений судом виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, що узгоджується з роз'ясненнями п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Зазначений розмір відшкодування є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не призводить до його збагачення.

Покликання ОСОБА_3 на те, що заробітна плата є єдиним джерелом його доходів, а тому невиплата її відповідачем протягом пів року змусила його змінити свій звичний спосіб життя, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини були враховані судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 липня 2018року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.