Постанова № 75270466, 02.07.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2018 р. Справа № 914/1553/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Коростенської О.І.,

та представників:

від позивача - Горбунова О.Л.

від відповідача (скаржника) - Цитульський В.І.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвіїва Андрія Богдановича, б/н від 30 березня 2018 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2017 року (підписане 25.09.2017 року), суддя Гоменюк З.П.

у справі №914/1553/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця Матвіїва Андрія Богдановича, м. Львів

про стягнення 298 788,16 грн.

в с т а н о в и в :

26 липня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Матвіїва Андрія Богдановича про стягнення 298 788,16 грн. - вартості недоврахованої електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2017 року у справі №914/1553/17 позов задоволено: присуджено до стягнення з ФОП Матвіїва А.Б. на користь ПАТ «Львівобленерго» 298 788,16 грн. недоврахованої електричної енергії.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем вчинено порушення, передбачене Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про підставність вимоги про стягнення з останнього вартості недоврахованої електричної енергії. При цьому, суд зазначив, що факт порушення відповідачем ПКЕЕ підтверджується актом №028204 від 19 лютого 2016 року. Крім того, суд у рішенні посилається на ст.235 ГК України щодо застосування до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин оперативно-господарських санкцій.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Матвіїв Андрій Богданович звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2017 року у справі №914/1553/17 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що позивачем не доведено, судом не досліджено та в рішенні не зазначено про належність тимчасової споруди, про яку йде мова в акті про порушення, саме відповідачу - ФОП Матвіїву А.Б. При цьому, апелянт наголошує, що фотокопія виписки з реєстру не є належним доказом та не підтверджує вчинення порушення відповідачем. Разом з тим, скаржник зазначає, що йому не направлялись ні акт про порушення, ні запрошення на комісію, ні рішення про стягнення грошових коштів.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2017 року у справі №914/1553/17 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№119-1685/2 від 10 травня 2018 року). Зокрема, зазначав, що при здійсненні перевірки представниками позивача виявлено самовільне підключення електроустановки до мережі постачальника електричної енергії, здійснене у торговому павільйоні «М'ясний», що розміщений по вул. Патона, 31-33. Приналежність вказаного торгового павільйону саме відповідачу, апелянт обґрунтовує тим, що у магазині знаходився куток споживача, у якому було розміщено виписку з ЄДРЮО ФОП та ГФ щодо ФОП Матвіїва А.Б. та копія його паспорта. Крім того, представник позивача вказував, що перевірку проведено в присутності представника споживача, однак останній відмовився представитись та підписати акт про порушення. Поряд з тим, наголошував, що споживачу надсилався акт перевірки та останній запрошувався на засідання комісії, а в подальшому на адресу відповідача надсилався і розрахунок вартості недоврахованої електроенергії.

У поясненнях (б/н від 17 травня 2018 року) відповідач наголошує, що позивач не встановив точного місця розташування спірного торгового павільйону, вказавши в акті адресу: м. Львів, вул. Патона, 31-33, в той час як за вказаною адресою розташовано кілька павільйонів. Одночасно зазначає, що виписка ФОП Матвіїва А.Б., яку позивачем долучено до матеріалів справи, не є належним доказом того, що власником спірного МАФ-у є саме відповідач.

19 червня 2018 року від представника позивача до суду поступило клопотання (б/н від 19.06.2018 року) про огляд електронних доказів, що знаходяться на електронному носію (флеш-пам'ять), після чого останній повернути позивачу.

Відповідач проти врахування судом поданих позивачем доказів заперечив (заперечення щодо врахування нових доказів, б/н від 25.06.2018 року), зважаючи на те, що позивач не подав такі докази до суду першої інстанції, не обґрунтував причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, позивачем не вказано де знаходяться оригінали таких доказів, зважаючи на подання їх копій та без засвідчення останніх цифровим підписом. Одночасно зазначив, що подані фото та відео записи не стосуються перевірки, проведеної 19 грудня 2016 року.

До письмових пояснень (б/н від 02.07.2018 року) відповідач долучив копію рішення Господарського суду Львівської області від 11 червня 2018 року у справі №914/376/18 та навів аналіз судової практики у подібних правовідносинах.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2016 року представниками ПАТ «Львівобленерго», за результатами перевірки, складено акт про порушення №028204, яким встановлено, що споживач - ФОП Матвіїв А.Б. при користуванні електричною енергією за адресою: м. Львів, вул. Патона (31-33) порушив пункти 1.3, 5.1, 7.6, 10.2 Правил користування електричною енергією, а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.

В акті зазначено, що останній складено за участю споживача - продавець магазину не представилась.

Акт про порушення підписано трьома представниками постачальника електричної енергії. Від споживача зазначено, що представник від підпису відмовився та не представився.

21 грудня 2016 року листом (вих.№30-04812 від 21.12.2016 року) позивач повідомив відповідача про необхідність останнього прибути на засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ 06 січня 2017 року.

01 лютого 2017 року листом (вих.№30-00358 від 01.02.2017 року) позивач повідомив відповідача про необхідність останнього прибути на засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ 17 лютого 2017 року.

За результатами розгляду акту про порушення №028204 від 19 грудня 2016 року, комісією ЛМЕМ по розгляду актів про порушення ПКЕЕ прийнято протокольне рішення (протокол №34 від 17 лютого 2017 року) про нарахування відповідачу обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, внаслідок порушення ПКЕЕ за 12 місяців до 19.12.2016 року на суму 298 788,16 грн.

20 лютого 2017 року листом (вих.№30-00580 від 20.02.2017 року) позивач повідомив відповідача про прийняте рішення та надіслав останньому копію протоколу №34, Розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ та рахунок до сплати №028204 від 16.02.2017 року.

У липні 2017 року ПАТ «Львівобленерго» звернулось до суду з цим позовом про стягнення з ФОП Матвіїва Андрія Богдановича 298 788,16 грн. - вартості недоврахованої електричної енергії.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2017 року у справі №914/1553/17 позов задоволено в повному обсязі, проте, колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується, з огляду на наступне:

У рішенні суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення вартості недоврахованої електричної енергії, посилається на ст.235 ГК України, відповідно до якої за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Поряд з тим, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №3 від 16 грудня 2015 року «Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання» (п.2.5 Узагальнення) роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 27 ЗУ «Про електроенергетику» крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку є правопорушеннями в електроенергетиці. Пунктом 2.6 Методики встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики, та за умови відсутності у такого споживача договору про постачання електричної енергії. Пункт 2.1 Методики застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, встановленому цією Методикою, з урахуванням вимог Правил та у разі виявлення таких порушень.

Отже, позаобліково спожита електрична енергія - це збитки енергопостачальника, завдані внаслідок вчинення правопорушень споживачем у сфері електроенергетики, які підлягають доказуванню з урахуванням приписів статті 225 ГК України та статей 22, 614, 1212, 1213 ЦК України.

З огляду на відсутність договірних відносин між сторонами, нарахована енергопостачальником сума недоврахованої електричної енергії за своєю правовою природою є збитками, а не оперативно-господарською санкцією, яка застосовується незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, як помилково зазначив у рішенні місцевий господарський суд.

Разом з тим, відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п.37 ПКЕЕ енергопостачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування електричною енергією.

Пунктом 48 ПКЕЕ передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення Правил користування електричною енергією, розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку, пошкодження приладу обліку.

Отже, для донарахування споживачу суми електроенергії визначальним є факт порушення Правил особою, яка вчинила правопорушення. Позивач, пред'явивши відповідний позов повинен довести факт спричинення збитків внаслідок неправомірних дій саме відповідача, тобто довести його вину.

Слід зазначити, що в акті про порушення №028204 від 19 грудня 2016 року представниками позивача вказано, що представник споживача (продавець) від підпису відмовився та не представився, разом з тим, як на доказ вчинення порушення саме відповідачем (ФОП Матвіїв А.Б.) позивач та суд у рішенні посилається на фотокопію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка за словами позивача знаходилась у «Кутку споживача» у торговому павільйоні (продукти, м'ясний) за адресою: м. Львів, вул. Патона (31-33), в якому проводилась перевірка. Будь-яких інших доказів вчинення порушення ПКЕЕ саме ФОП Матвіїв А.Б. матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.

У вирішенні спорів про стягнення вартості електричної енергії, спожитої внаслідок самовільного підключення до об'єктів електроенергетики, та визначенні особи, яка є споживачем та належним відповідачем у спорі, судам слід виходити з приписів положень статей 319, 322 ЦК України та враховувати, що відповідальність щодо належного утримання майна несе власник цього майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).

Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП Матвіїв А.Б. є власником (чи користувачем) вказаного вище торгового павільйону.

Колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку має місце факт невстановлення під час проведення перевірки особи, що здійснила самовільне підключення та недоведення прав на володіння приміщенням, в яких виявлено таке порушення, тобто в даному випадку не доведено вини відповідача, як однієї із складових частин (елементів), необхідних для застосування відшкодування збитків.

За змістом ст.1166 ЦК для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем всупереч приписів статей 33, 34 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення рішення судом першої інстанції) не доведено належними засобами доказування, що саме відповідач здійснив самовільне підключення та є споживачем електроенергії у торговому павільйоні, в якому виявлено це самовільне підключення, або є власником такого МАФ-у. Він не надав доказів, що відповідач є власником приміщення, в якому виявлено самовільне споживання електричної енергії, і саме він вчинив неправомірні дії із самовільного підключення та є відповідальним за них.

Рішення комісії електропостачальника про нарахування обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника, може прийматись лише щодо власників або користувачів електроустановок.

Отже, позивачем не доведено, що відповідач є особою, на яку відповідно до положень чинного законодавства, покладено обов'язок з відшкодування позивачу вартості позадоговірного споживання електроенергії.

При цьому, фотокопія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ФОП Матвіїв А.Б. не є належним доказом вчинення порушення саме вказаною особою, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких інших доказів, які б підтверджували вказане.

Разом з тим, колегія суддів не приймає подані позивачем до суду апеляційної інстанції докази, які не були долучені до матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки позивачем не доведено неможливості подання таких доказів до місцевого господарського суду. При цьому, посилання позивача на те, що суд не вимагав подання таких доказів не є достатніми, зважаючи на обов'язок сторін подати суду всі докази, якими вони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Дослідивши докази, що знаходяться у матеріалах справи, надавши оцінку доводам обох сторін, з огляду на обставини, встановлені судом вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з ФОП Матвіїва А.Б. на користь ПАТ «Львівобленерго» 298 788,16 грн. - вартості недоврахованої електричної енергії, що є збитками, враховуючи недоведення позивачем вини відповідача у спричиненні таких збитків.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Щодо судового збору, колегія суддів зазначає наступне:

У зв'язку з скасуванням рішення місцевого господарського суду та прийняттям нового рішення про відмову в позові, з позивача на користь відповідача слід стягнути 6 722,73 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги. Судовий збір в розмірі 4 481,82 грн. за подання позову слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.129, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвіїва Андрія Богдановича задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20 вересня 2017 року у справі №914/1553/17 скасувати.

Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) на користь Фізичної особи-підприємця Матвієва Андрія Богдановича (АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) 6 722,73 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/1553/17 повернути до Господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 12.07.2018 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.